ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

У Х В А Л А

10 грудня 2020 року

м. Харків

справа № 640/10831/19

провадження № 22-ц/818/2635/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання – Супрун Я.С.,

учасники справи:

позивач – заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради ,

відповідач – ОСОБА_1 ,

третя особа – Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів,

установив:

У травні 2019 року прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради (надалі ХМР) з позовом до ОСОБА_1 і просив: визнати договір купівлі – продажу № 1012 від 14.04.2017, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , який посвідчений ПН ХМНО Харченко Л.Л., недійсним, скасувавши його державну реєстрацію; визнати договір купівлі – продажу № 1633 від 07.07.2017, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який посвідчений ПН ХМНО Орловською В.Г., недійсним, скасувавши його державну реєстрацію; визнати спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відумерлою, та передати її у власність територіальної громади м. Харкова в особі ХМР; стягнути з відповідача судовий збір.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що Харківською місцевою прокуратурою №2 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42018220000000755 від 04.07.2018, в рамках якого розслідується епізод за ч.4 ст. 190 КК України за фактом незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1 . В ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 14.04.2017 №1012 ОСОБА_2 продав належну йому на праві власності Квартиру ОСОБА_3 . ПН ХМНО Харченко Л.Л. був посвідчений указаний договір та прийняте рішення про державну реєстрацію права власності на Квартиру за ОСОБА_3 , індексний №34825455 від 18.04.2017. У подальшому, за договором купівлі–продажу від 07.07.2017 №1633 ОСОБА_3 відчужив Квартиру на користь ОСОБА_1 . Вказаний договір посвідчений ПН ХМНО Орловською В.Г., якою прийняте рішення про державну реєстрацію права власності на Квартиру за ОСОБА_1 , індексний номер: 36044360 від 07.07.2017. Згідно з актовим записом про смерть №5156 від 07.04.2017 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 16.05.2006 № НОМЕР_1 -ц, виданим Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету ХМР, ОСОБА_2 був єдиним власником Квартири.

Позивач наголошував, що в момент вчинення правочину, а саме при укладенні договору купівлі–продажу від 14.04.2017 ОСОБА_2 був померлим, що свідчить про відсутність в нього цивільної право та дієздатності. Крім того, договори від 14.04.2017 та 07.07.2017 суперечать вимогам ст. ст. 655, 658 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України).

ОСОБА_3 у дійсності не набув права власника за договором від 14.04.2017, оскільки фактично не придбав Квартиру у померлого ОСОБА_2 . Відповідно ОСОБА_3 не володів правом продажу спірної квартири й на момент укладення договору від 07.07.2017. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до актового запису про смерть №5659 від 12.04.2018. Квартира не могла бути предметом договору купівлі–продажу від 07.07.2017 оскільки на час укладення цього договору мала ознаки відумерлої спадщини. ОСОБА_2 був одинокою особою, що підтверджується показаннями свідків та колег по роботі. Після його смерті родичі до прокуратури для видачі тіла для поховання не звертались. За інформацією 8 ХДНК від 28.12.2018 до нотаріальної контори поштою 10.10.2017 надійшла заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 від ОСОБА_4 , адреса мешкання: АДРЕСА_2 . Разом з тим, з підстав того, що справжність підпису ОСОБА_4 не було засвідчено нотаріально, вказану заяву прийнято не було.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2020 року позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі ХМР задоволений частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.04.2017, а саме Квартири, укладений між ОСОБА_2 з однієї сторони, та ОСОБА_3 – з іншої, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко Л.Л., зареєстрований в реєстрі за №1012. Скасовано рішення приватного нотаріуса Харченко Л.Л., Харківський міський нотаріальний округ про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на Квартиру на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №1012 від 14.04.2017. У задоволенні позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу квартири від 07.07.2017 недійсним, скасування рішення про його державну реєстрацію, визнання спадщини відумерлою та передачу її у власність територіальної громади відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що на час укладання спірного договору від 14.04.2017 продавець вже помер, внаслідок цього припинилися його правоздатність. Вказане свідчить, що перехід права власності відбувся з порушенням вимог закону, що є підставою для визнання його недійсним в контексті правил ст. 215 ЦК України. Оскільки ОСОБА_2 не мав процесуальної дієздатності на відчуження Квартири, тобто право власності на зазначену квартиру ОСОБА_3 набув на підставі договору купівлі-продажу, визнаного недійсним, а тому на момент укладання договору купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 не мав необхідного обсягу повноважень власника квартири. Отже, договір купівлі-продажу № 1633 від 07.07.2017, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який посвідчений ПН ХМНО Орловською В.Г., не відповідає вимогам закону. Проте підстав для визнання цього договору недійсним не має, оскільки це є неналежним способом захисту: такий спосіб захисту з огляду на положення статей 15, 16 ЦК України за наведених обставин не є ефективним. Прокуратура не зверталася до суду з вимогою про встановлення нікчемності правочину; вимога про застосування наслідків недійсного правочину не була заявлена у встановленому порядку, а тому за правилами статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) не може бути предметом розгляду і щодо неї не може бути ухвалено рішення. Громадянка ОСОБА_4 звернулась в органи нотаріату із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , в складі якої є нерухоме майно, яке є предметом розгляду, проте свідоцтва про право на спадщину за законом не отримала, а тому в даному випадку відсутня сукупність обставин передбачених ст. 1277 ЦК України для визнання спадщини відумерлою. Клопотань про залучення ОСОБА_4 у якості співвідповідача стороною позивача заявлено не було, а відповідно до положень ст. 51 ЦПК України вирішення цього питання відбувається виключно за клопотанням позивача.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області, кий діє в інтересах ХМР, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволені позову та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та той факт, що до теперішнього часу підозру у незаконному заволодінні спірною квартирою будь-яким особам, у тому числі ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , не повідомлялось, вироки з цього приводу відсутні.

Попередній власник квартири, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а продавець за останнім правочином, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . У свою чергу, представник відповідача, ОСОБА_1 , під час судового розгляду наполягала на законності укладення договору купівлі-продажу квартири від 07.07.2017, оскільки він був нотаріально посвідчений, ОСОБА_3 надав нотаріусу правовстановлюючі документи на Квартиру, а ОСОБА_1 передала обумовлену сторонами суму коштів за придбання Квартири ОСОБА_3 . Таким чином, відсутні докази умислу сторін договору від 07.07.2017 на порушення публічного порядку, а сам договір є оспорюваним в силу ч.3 ст.215 ЦК України. Крім того, суд не визнав нікчемним перший правочин - договір купівлі- продажу від 04.04.2017, а визнав його саме недійсним на підставі чч.1,3 ст.215 ЦК України. Тому неправильним є висновок суду щодо другого правочину від 07.07.2017, який прямо протилежний висновку суду щодо першого правочину.

Як підставу для відмови у визнанні Квартири відумерлою спадщиною суд послався на те, що Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №720/2017 за заявою  ОСОБА_4  від 30.09.2017, що надійшла  поштою до нотаріальної контори 10.10.2017, де заявник повідомляє про  прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Судом не взято до уваги лист нотаріальної контори від 10.10.2017, яким ОСОБА_4 повідомлено про необхідність надіслати заяву про прийняття спадщини, оформлену належним чином (тобто за умови нотаріального посвідчення справжності її підпису) або з`явитись особисто до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Інших заяв про прийняття/відмову від спадщини не надходило, документів на підтвердження підстав для закликання до спадкування у заявниці у заведеній спадковій справі немає. Свідоцтва про право на спадщину не видавались, що підтверджується листом нотаріальної контори від 28.12.2018 за №5934/01-16 та інформаційними довідками зі Спадкового реєстру. До позову долучений рапорт прокурора від 30.01.2019 про телефонну розмову із ОСОБА_4 , яка повідомила, що чоловіка на прізвищем « ОСОБА_2 » вона не знає та ніколи не бачила. У даному цивільному спорі ОСОБА_4 не має жодного правового зв`язку із померлим ОСОБА_2 . Крім того, суд не взяв до уваги письмові докази того, що ОСОБА_2 був одинокою особою, що підтверджується протоколами допитів ОСОБА_6 (сусіда померлого) та ОСОБА_7 (директора Харківської загальноосвітньої школи І-ІП ступенів №76 Харківської міської ради, де працював за життя ОСОБА_2 ). Після його смерті родичі до прокуратури для видачі тіла для поховання не звертались. Тіло померлого було видане для поховання ОСОБА_7 , тобто він похований за рахунок школи, у якій працював.

В судовому засіданні 10.12.2020 ОСОБА_8 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Харківського апеляційного суду з заявою про витребування доказів, а саме просила витребувати в Харківської міської прокуратури № 2 оригінали договору купівлі-продажу від 14.047.2017, договору купівлі-продажу від 07.07.2017, свідоцтва про право власності від 16.05.2006, довідки про склад сім`ї наймача від 05.05.2006, актового запису про смерть ОСОБА_2 , актового запису про смерть ОСОБА_3 , протоколу допиту свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .

Заява мотивована тим, що заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 (надалі Прокурор) доводить обґрунтованість заявленого ним позову вказаними вище доказами. До позову він додає лише копії документів. Для реалізації гарантованих ЦПК України процесуальних прав відповідача в судовому засіданні належить дослідити оригінали вказаних доказів, оскільки відповідність наданих позивачем копій викликає сумнів. У задоволенні аналогічного клопотання в суді першої інстанції представнику відповідача було відмовлено.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, вважає, що зава про витребування доказів підлягає задоволенню частково.

Як установлено судовим розглядом і вбачається із матеріалів справи, предметом дійсного позову Прокурора є визнання договорів купівлі-продажу від 14.04.2017, 07.07.2017 недійсними та витребування Квартири шляхом передачі у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради (т.1 а.с. 3-15).

До позовної заяви на підтвердження заявлених вимог Прокурор надав суду, серед іншого, засвідчені копії договорів купівлі-продажу від 14.04.2017 та від 07.07.2017, свідоцтва про право власності від 16.05.2006, довідки про склад сім`ї наймача від 05.05.2006, актового запису про смерть ОСОБА_2 , актового запису про смерть ОСОБА_3 , протоколів допиту свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (т.1 а.с. 20-32).

Відповідно до ч.2 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.6 ст.95 ЦПК України).

Оскільки представник відповідача заперечує проти дійсності наданих Прокурором копій оригіналам, колегія суддів уважає, що визначені ОСОБА_8 копії доказів підлягають витребуванню крім оригіналів протоколів допиту свідків. Витребування належить здійснити у Київського відділу поліції Управління Національної поліції у Харківській області з тих підстав, що оригінали документів знаходяться в матеріалах кримінального провадження № 42018220000000755 від 04.07.2018.

У витребуванні оригіналів протоколів допиту свідків належить відмовити тому, що представник відповідача не довела належним чином необхідність дослідження їх оригіналів.

Відповідно до ч.3 ст.84 ЦПК України у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребує відповідні докази.

Керуючись ст. 84, 260, 261 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання представника ОСОБА_1 задовольнити.

Витребувати Київського відділу поліції Управління Національної поліції у Харківській області (м. Харків, вул. Алчевських, 49) оригінали договору купівлі-продажу від 14.047.2017, договору купівлі-продажу від 07.07.2017, свідоцтва про право власності від 16.05.2006, довідки про склад сім`ї наймача від 05.05.2006, актового запису про смерть ОСОБА_2 , актового запису про смерть ОСОБА_3 , що знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 42018220000000755 від 04.07.2018.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складений 18 грудня 2020 року.

Головуючий                                                                                 О.Ю. Тичкова

Судді                                                                                                С.С. Кругова

                                                                                      Н.П. Пилипчук