Судове рішення #9083275

                         С права № 22-3771/2010р.                                                      Головуючий в 1 інстанції  Чапланова О.М.

                         Категорія 57                                                                            Доповідач Хейло Я.В.

                                                             

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      28 квітня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

                                            Головуючого судді Новікової Г.В.

                                 суддів Хейло Я.В.,Стратіло В.І.

                                            при секретарі  Шатун Л.В.      

                                            за участю позивача ОСОБА_1                                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1   на постанову Торезького міського суду від 25 лютого  2010 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного Фонду України в м. Торезі, третя особа Державне підприємство «Торезантрацит» про визнання дій протиправними , зобов’язання вчинити певні дії,-

                                                                              ВСТАНОВИВ :

         ОСОБА_1 02.11.2009 року звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії , посилаючись на те, у 2001 році йому за наявності необхідного пільгового стажу було призначено пенсію на пільгових умовах за Списком № 1. У вересні 2009 року відповідач повідомив його про те, що пенсію у 2001 році було призначено незаконно, оскільки під час перевірки було встановлено, що необхідний пільговий стаж під час його роботи на підприємстві шахта «Червона зірка» не підтверджено належними документами, а саме у період з 01.06.2000 року по 17.10.2001 року він працював на посаді підземного помічника начальника ділянки , а з 18.10.2000 року по 26.03.2001 року на посаді підземного гірничого майстра, а не гірничоробочим очисного забою, як  було зазначено у довідці підприємства від 09.02.2001 року. Про наявність цих наказів він не знав, тому вважає, що ніяких зловживань з його боку при призначенні пенсії допущено не було. Проте, відповідач примусив його дружину написати від його імені заяву про погашення заборгованості за вказаний період у   розмірі 50% від суми отриманої пенсії. Вважає, що ці дії відповідача не відповідають вимогам закону, просив суд визнати їх неправомірними та зобов’язати відповідача виплачувати йому пенсію. Уточнив вимоги 16.11.2009 року просив також визнати заяву про утримання з його пенсії 50% її розміру недійсною (а.с.22).

         Постановою Торезького міського суду від 25 лютого 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

        Не погодившись з таким рішенням  позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі. Позивач зазначає, що за законом підприємство несе відповідальність за надання недостовірної інформації в органи ПФУ, а посилання суду на ст.50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  про відшкодування цим сум пенсіонером не може були прийнято до уваги, оскільки цей закон був прийнятий у 2003 році, до призначення йому пенсії на пільгових умовах  та не поширюється на правовідносини, що виникли раніше.

      Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

      Інші сторони , які беруть участь у справі за викликом до суду не прибули, про день, час та місце судового розгляду повідомлені у встановленому законом порядку. Управління Пенсійного фонду України в  м.Торезі  надіслало на адресу суду лист, в якому    просить розглядати справу  у  відсутність їх представника.

      Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

      Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що управління Пенсійного фонду України в  м. Торезі   Донецької області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій правомірно  припинив з 01.10.2009 року виплату пенсії призначеної позивачу 09.02.2001 року незалежно від віку на підставі частини 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».    

      Зазначений висновок відповідає вимогам закону та наданим доказам по справі.

      Закон України від 9 липня 2003 року № 1058 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дії інших нормативно-правових актів можуть поширюватися на ці правовідносини лише у випадках,передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим нормативно - правовим актом визначаються принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, порядок, підстави призначення та припинення виплати пенсій.

      Відповідно до ст.49 Закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного Фонду або рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.  

      З обставин справи вбачається, що позивач з 9 лютого 2001 року по 30 вересня 2009 року перебував на обліку в УПФУ м. Тореза, як одержував пенсії відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах. При призначенні пенсії позивачем була надана довідка від 09.02.2001 року видана  шахтою «Червона зірка», яка підтверджує, що з 01.06.1987 року по 09.02.2001 року позивач працював на підземних роботах  гірничим очисного забою, що врахуванням наявного іншого пільгового стажу дало йому право на призначення пенсії незалежно від віку по ч.1 ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 09.02.2001 року.

     Під час перевірки проведеної 02.09.2009 року  УПФУ в. Торезі правильності видачі довідки про стаж роботи від 09.02.2001 року по первинним документам шахти «Червона зірка», було встановлено,що в період з 01.06.2000 року по 17.10.2000 року позивач працював на посаді підземного помічника начальника ділянки, а з 18.10.2000 року по 26.03.2001 року на посаді підземного гірничого майстра, а не гірничим очисного забою, як було вказано у довідці від 09.02.2001 року та цей стаж не  дає права на пільгове призначення пенсії на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Враховуючи вказані обставини виплата пенсії позивачу, призначена 09.02.2001 року на підставі довідки від 09.02.2001 року була припинена та за його заявою від 18.09.2009 року знову призначена на тих же підставах, але з врахуванням стажу роботи  3 04.03.2005 року по 20.01.2006 року, що відповідає вимогам закону. (а.с.79).      

      Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

      Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заявлених вимог.

      Доводи апеляційної скарги в частині незаконного відрахування з пенсії позивача сум на відшкодування шкоди на користь УПФУ, суд не може прийняти до уваги, оскільки ці  відрахування проводяться у добровільному порядку на підставі заяви позивача від 25 вересня 2009 року (а.с.82), позовні вимоги про утримання  безпідставно  стягнутих на користь  УПФУ  сум позивачем заявлені не були, Управління Пенсійного Фонду також не ставило питання про їх примусове стягнення з ОСОБА_1 та він не позбавлений можливості відкликати свою заяву у разі незгоди з проведеними відрахуваннями.

      Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення  суду не вбачається.

      Відповідно до ч.1. ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

       Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1,308,314,315 ЦПК України, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов'язаних із соціальними виплатами" апеляційний  суд, -

                                                                          УХВАЛИВ:

      Апеляційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

       Постанову Торезького міського суду від 25 лютого 2010 року  залишити без змін.

       Ухвала суду апеляційної інстанції  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного суду України   протягом двох  місяців після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий

Судді

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація