ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 641/7298/17         Головуючий 1 інстанції  ОСОБА_1 

Провадження № 11кп/818/3656/20         Головуючий апеляційної інстанції  ОСОБА_2 

Категорія: Продовження строку тримання під вартою

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , без участі потерпілого ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого та його захисника на ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 02.11.2020 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вказаною ухвалою, продовжено дію запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_7 виді тримання під вартою до 31.12.2020 року, включно.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції вказав на те, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт вказав, що на даний час в суді першої інстанції не доведено, що більш м`який запобіжний захід не здатний забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов`язків, а також те, що останній зможе тиснути на свідків і потерпілого перебуваючи під домашнім арештом.

Також вказав, що обвинувачений має зареєстроване місце проживання, має ознаки вірусного захворювання  гепатиту С, має рідних, які здатні забезпечити йому перебування під цілодобовим домашнім арештом.

Не погодившись з вказаною вище ухвалою , обвинувачений ОСОБА_7 також подав апеляційну скаргу в якій просить застосувати до нього запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

В обґрунтування свої вимог вказав, що має зареєстроване місце проживання, міцні соціальні зв`язки, має дружину, та кошти для проживання. 

Позиції учасників апеляційного провадження.

Обвинувачений, його захисник підтримали доводи апеляційних скарг, просили задовольнити їх вимоги у повному обсязі. 

Прокурор вважав оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, просив залишити вимоги апеляційних скарг обвинуваченого та захисника без задоволення.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого, його захисника, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам : переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення ;незаконно впливатина потерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні; перешкоджатикримінальному провадженнюіншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст.177цього Кодексу,суд напідставі наданихсторонами кримінальногопровадження матеріалівзобов`язаний оцінитив сукупностівсі обставини,у томучислі: вагомістьнаявних доказівпро вчиненняобвинуваченим кримінальногоправопорушення; тяжкість покарання,що загрожуєвідповідній особіу разівизнання обвинуваченоговинуватим укримінальному правопорушенні,у вчиненніякого вінобвинувачується; вікта станздоров`я обвинуваченого; міцність соціальнихзв`язків обвинуваченогов місційого постійногопроживання,у томучислі наявністьв ньогородини йутриманців; наявністьу обвинуваченогопостійного місцяроботи абонавчання; репутаціюобвинуваченого; майновийстан обвинуваченого; наявністьсудимостей уобвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомленняособі пропідозру увчиненні іншогокримінального правопорушення; розмірмайнової шкоди,у завданніякої обвинувачуєтьсяособа,або розмірдоходу,в отриманніякого внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення обвинувачуєтьсяособа,а такожвагомість наявнихдоказів,якими обґрунтовуютьсявідповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, ст.177 КПК України.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Так ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі карається позбавленням волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, який відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином.

Щодо відомостей про особу обвинуваченого, то ОСОБА_7 , згідно даних, які містяться в обвинувальному акті, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, до затримання не мав офіційного місця роботи, вів антисоціальний спосіб життя.

Наведені відомості свідчать про те, що у обвинуваченого відсутній офіційний дохід, міцні соціальні зв`язки, з огляду на його моральні якості, перебуваючи на волі зможе ухилитися від явки до суду, не виконати його процесуальні рішення, а також може вчинити інші кримінальні правопорушення.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що судом проаналізовано доводи сторони захисту на користь обвинуваченого, однак, він дійшов висновку, що у даному випадку ці доводи, з огляду на характер скоєних кримінальних правопорушень, не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальним ризикам можливості його переховування від суду або вчинити новий злочин.

З таким висновком погоджується і апеляційний суд.

Колегія суддів звертає також увагу на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання винуватим в інкримінованому злочині, що в сукупності з іншими встановленими даними, зокрема про особу обвинуваченого та характер його протиправних дій, на думку колегії суддів, дають достатні підстави вважати, що у разі непродовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо нього, перебуваючи на свободі, він може переховуватися від суду, чи вчинити інше кримінальне правопорушення. Дані обставини виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а тому доводи апелянта, які це заперечують, являються безґрунтовними.

Саме продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_7 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_7 інкримінується умисне вбивство, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні свідчить про наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Враховуючи вищевикладене,посилання обвинуваченогота йогозахисника нанаявність у ОСОБА_7 постійного місцяпроживання,міцних соціальнихзв`язків,колегія суддівдо увагине бере,оскільки такідоводи неспростовують наявністьризиків передбаченихп.п.1,5ч.1ст.177,що також неє безумовноюпідставою длязастосування іншогозапобіжного заходу,не пов`язаногоз триманнямпід вартою.

Також апеляційний суд відкидає доводи захисника щодо наявності у ОСОБА_7 вірусного захворювання - гепатиту С, оскільки вони не спростовують правильність рішення суду, оскільки до апеляційної скарги не додано даних про захворювання, які перешкоджають або унеможливлюють перебування обвинуваченогопід вартою.

Більш того, колегія суддів роз`яснює обвинуваченому про те, що він не позбавлений процесуальної можливості заявити клопотання про проведення судово-медичної експертизи з метою встановлення наявності або відсутності хвороби, яка перешкоджає подальшому перебуванню в умовах слідчого ізолятору.

З урахуванням обставин вчинених обвинуваченим ОСОБА_7 особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, який є злочином небезпечним для суспільства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в повній мірі та у визначеному законом порядку враховано всі обставини, особу обвинуваченого та його соціальні зв`язки, та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що може бути виправдано, наявністю конкретного суспільного інтересу по даній справі.

Тому колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції на підставі всебічно з`ясованих обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .

Також колегія суддів, вважає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду не встановлено.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційних скарг.

Керуючись ч.2 ст. 376, ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, - 

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 02.11.2020 року про задоволення клопотання прокурора та про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 31.12.2020 року, включно, щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ,- залишити без змін.

Апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

_____________ ______________ _____________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4