Справа № 487/3507/19

                                               Провадження № 2/487/235/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2020 року                                                 м. Миколаїв

Заводський районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Павлової Ж.П., за участі секретаря судового засідання Поліщук І.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Рехлецького Р.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу №2/487/235 /20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління комунального майна, Миколаївської міської ради про визнання розпорядження незаконним, визнання свідоцтва про право власності на квартиру не дійсним,

В С Т А Н О В И В:

07.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради, Миколаївської міської ради про визнання розпорядження незаконним, про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним.

В позові він вказав, що є наймачем квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою , виданою ТОВ "Николаевдомсервис" від 08.10.2018 року за № 3328.

Відповідачі по справі є власниками квартири АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 13.02.2017 року йому із сім`єю з семи осіб, на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради №1211 від 23.12.2016 року відповідно до ч.1 ст. 48 Житлового Кодексу України в порядку тимчасового поліпшення житлових умов без зняття з квартирного обліку, було видано ордер на право заселення житлового приміщення площею 37,5 кв.м., яка складається із двох кімнат у ізольованій квартирі АДРЕСА_3 . Провівши технічну інвентаризацію вказаної двокімнатної квартири, позивач виявив невідповідність площі, вказаної в ордері, фактичній площі квартири. Відповідно до документації ЖЕП ТОВ «Николаевдомсервис» та БТІ, вищевказана квартира раніше складалась з трьох кімнат. Однак, влітку 2013 року відповідачі, маючи ордер на заселення в житлове приміщення, що складалось з трьох кімнат, самовільно зайняли одну з суміжних кімнат квартири , житловою площею 16,7 кв.м., яку в подальшому переобладнали та здійснили приватизацію всіх чотирьох приміщень. Крім того, відповідачами також було відгороджено та приєднано до своєї квартири частину загального коридору, без дозволу мешканців інших квартир, у спільному користуванні яких знаходиться вказаний коридор. Таким чином, через допущені помилки і зловживання працівників управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, а також незаконні дії відповідачів були порушені права та законні інтереси позивача, у зв`язку із чим він просив визнати розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради №461-р від 26.02.2009 року, відповідно до якого відповідачам було видано свідоцтво про право власності на кв. АДРЕСА_2 по 1/4 частині кожному, загальною площею 75,5 кв.м у м.Миколаєві незаконним, скасувати свідоцтво про право власності на ув.№1 по АДРЕСА_4 та зобов`язати відповідачів демонтувати перегородки, встановлені у коридорі загального користування у житловому будинку АДРЕСА_4 .

       Ухвалою судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 13.05.2019 року відкрито провадження по справі.

       31.07.2019 року від відповідача Управління з використання розвитку комунальної власності міської ради  до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1  посилаючись на наступне.Відповідно до ч. З ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_4 та  ОСОБА_3 є власниками квартири  АДРЕСА_2 (по 1/4 кожен) відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26.02.2009, виданого на підставі розпорядження органу приватизації від 26.02.09 №461-р.Відповідно до свідоцтва загальна площа квартири становить 75,5 кв.м. Відповідно до технічного паспорту на спірну квартиру АДРЕСА_5  , квартира складється з 3 кімнат житловою площею 46.8 кв.м, у тому числі: 1-а кімната 13,2 кв.м, 2-а кімната - 16,4 кв.м, 3-я кімната - 17,2 кв.м, кухня - 16,7 кв.м; загальна площа квартири - 75,5 кв.м. Також у технічному паспорті зазначено, що у спільному користуванні із кв.  АДРЕСА_5 ;2;5;9 перебувають: І - коридор - 4,2 кв.м, II - коридор - 30,9 кв.м. Тобто всі твердження позивача про те, що відповідачами були приватизовані допоміжні приміщення, а саме коридор - є безпідставними та надуманими.  Частина площі спільних коридорів була лише включена до розрахунку загальної площі квартири спільного заселення, а не передана у власність. Розрахунок загальної площі проводиться на підставі Наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.92 № 56 "Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян".Розмір загальної площі, що належить кожному наймачеві у квартирі, де мешкають два і більше наймачів, визначається як сума площ займаних жилих кімнат з урахуванням площі балконів, лоджій та терас і площі підсобних приміщень квартири, яка розподіляється між всіма наймачами пропорційно площі займаних ними жилих кімнат. Саме до такого розрахунку і ввійшла частина коридору спільного користування відповідно до площі займаного приміщення квартири АДРЕСА_5 . Так само буде розраховуватись загальна площа квартири позивача, у випадку його звернення щодо приватизації. Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», підстав для відмови у приватизації квартири АДРЕСА_2 не було. А тому приватизація відповідала вимогам закону, оскільки відповідачі діяли в межах своїх повноважень на підставі норм діючого законодавства.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 27.11.2019 року замінено по справі первісного відповідача Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради на належного – Управління комунального майна Миколаївської міської ради (ЄДРПОУ 22440076, місце знаходження м.Миколаїв вул. Адміральська,20).

Витребувано з МБТІ матеріали інвентарної справи на кВ. АДРЕСА_2 .

Витребувано з Управління комунального майна Миколаївської міської ради копію всіх документів на підставі яких Управлінням з використання та розвитку комунальної власності міської ради було видано свідоцтво про право власності на житло від 26.02.2009 року на кВ. АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 15.06.2020 року витребувано з Миколаївського міського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) копію актового запису про смерть ОСОБА_4 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_6 , померлої в період 2019 року по 2020 рік.

Витребувано з Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , заведеної після смерті останньої в період з 2019 року по 2020 рік.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 15.09.2020 рокувитребувано у приватного нотаріуса Мошковської З.І. за адресою АДРЕСА_7 спадкову справу, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була зареєстрована за адресою АДРЕСА_6 .

       Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 02.12.2020 року, в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_6 про призначення судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління комунального майна Миколаївської міської ради , Миколаївської міської ради про визнання розпорядження незаконним, про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним відмовлено.

       У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

       У судове засідання відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_7 не з`явилися, від представника відповідачів до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідачів, у задоволенні позову просили відмовити.

       У судове засідання представник відповідача Управління комунального майна Миколаївської міської ради не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з урахуванням відзиву.

       У судове засідання представник відповідача Миколаївської міської ради не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з урахуванням відзиву.

Заслухавши пояснення позивача та його представника , дослідивши матеріали цивільної справи суд приходить до наступного.

Забезпечення кожному права на справедливий суд і реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За правилами ст.16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.12.2016 року № 1211 в порядку тимчасового поліпшення житлових умов без зняття з квартирного обліку надано 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 .житловою площею 37,5 кв.м. на склад сім`ї із 7-ми осіб.

Згідно технічного паспорту від 27.06.2017 року, складеного Миколаївським міжміським БТІ за заявою позивача, спірна квартира складається з 2 кімнат житловою площею 22,9 кв.м. (11,1кв.м. та 11,8 кв.м. кожна), допоміжною 11,7 кв.м. (кухня 7,2 кв.м., санвузол 4,5 кв.м.) (а.с. 3-5).

Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 26 лютого 2009 року Управлінням з використання та розвитку комунальної власності міської ради м. Миколаєва, квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 кожному по ј частини. Квартира складається з трьох кімнат житловою площею 46,8 кв.м. (кімнати розміром 13,2 кв.м., 16,4 кв.м., 17,2 кв.м.), кухні 16,7 кв.м., загальна площа квартири 75, 5 кв.м.

Таким чином судом встановлено, що позивач на час приватизації квартири відповідачами не був ані користувачем, ані власником квартири АДРЕСА_1 , тобто його права не були порушені, а тому і його позовні вимоги є такими , що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про демонтування перегородки, встановленої в коридорі загального користування суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Судом установлено, що відповідачі стали власниками квартири, скориставшись положенням Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають двоє і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 указаного Закону стають об`єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків є власниками допоміжних приміщень будинку, технічного устаткування, елементів зовнішнього впорядкування і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних із утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки в майні будинку; допоміжні приміщення (кладові, сараї) передаються у власність квартиронаймачам безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Законодавче визначення поняття «допоміжне приміщення» наведено в ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Таким чином судом встановлено, що коридор, в якому встановлено перегородки є спільною сумісною власністю всіх власників квартир, розташованих в будинку по АДРЕСА_4 .

       Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За таких підстав суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо демонтування перегородки також задоволенню не підлягають, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження того, що його права порушені відповідачами він суду не надав, оскільки усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6,7,10,12,81, 141,259,263-265,293,315 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління комунального майна, Миколаївської міської ради про визнання розпорядження незаконним, визнання свідоцтва про право власності на квартиру не дійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили через 30 днів, якщо не буде подана апеляційна скарга.

Рішення суду може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя :  Павлова Ж.П.