Справа № 2 «а»-1632/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 квітня 2010 року м. Горлівка
Цен трально-Міський районний суд м. Горлівки у складі:
головуючого – судді КоваленкаВ.О.,
при секретарі Баштовій А.В.,
за участю
позивача ОСОБА_3
представника відповідача Страхова Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівка Донецької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Цен трально-Міського управління праці і соціального захисту населення Горлівської міської ради про визнання неправомірною відмову відповідача у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Цен трально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради (далі по тексту УПСЗН) про стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2000 – 2008 роки і в обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи і перебуває на обліку в УПСЗН.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інваліду 3 групи йому передбачені щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Тобто, у 2000-2009 роках він мав право на отримання, з урахуванням здійснених відповідачем виплат за 2000 - 2009 роки всього 12330 гривень 50 коп., які просив стягнути з УПСЗН, а також просив визнати дії відповідача неправомірними про відмову відповідача у перерахунку та виплаті наведених сум, зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати допомогу на оздоровлення з урахуванням мінімальної заробітної плати, яка встановлюється кожен рік ЗУ «Про державний бюджет України».
Позивач підтримав позовні вимоги викладені в позові, обґрунтовуючи обставинами викладеними в позовній заяві, не зміг пояснити поважні причини пропуску строку звернення до суду.
Відповідач УПСЗН надав суду заперечення проти позову в яких зазначив, що згідно ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту населення. Відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» конкретні розміри допомоги та компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України. Постановами КМУ від 26.07.1996р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 526 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлені конкретні суми, які і були сплачені позивачу. Стосовно виплат допомоги на оздоровлення в 2006 році, то відповідно до п. 37 ст. 77 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинив на 2006 рік дію окремих норм статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірі відповідно до мінімальної заробітної плати. Також п. 30 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», зупинено на 2007 рік дію окремих норм ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими призупинено дію окремих норм ст. 48 в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Щорічна допомога на оздоровлення сплачена позивачу у повному обсязі в порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України. Крім того, відповідач УПСЗН наполягає на застосуванні ст.ст. 99 та 100 КАС України та на відмові в задоволенні позовних вимог за період 2000 – 2009 роки у зв’язку із пропуском строку звернення до суду. Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 повністю.
Представник відповідача Страхов Л.В. підтримав письмові заперечення, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є учасником та постраждалим в результаті ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалідом 3 групи. що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 25.06.1993 р. і вкладкою НОМЕР_2 від 4.08.1997 р., і перебуває на обліку у Ц-Міському районному управлінні соціального захисту населення Горлівської міської Ради. /а.с. 10/.
У грудні 2001 року УПСЗН виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2000 рік у розмірі 21,50 грн., у серпні 2004 року за 2001 рік – 21,50 грн., у серпні 2004 року за 2002 рік – 21,50 грн., у квітні 2004 року за 2003 рік – 21,50 грн., у грудні 2004 року за 2004 рік – 21,50 грн., у жовтні 2005 року за 2005 рік – 90 грн., у червні 2006 року за 2006 рік – 90 грн., у лютому 2007 року за 2007 рік – 90 грн., у жовтні 2008 року за 2008 рік – 90 грн., у червні 2009 року за 2009 рік – 90 грн., що підтверджується довідкою № 1132/3008 від 18.02.2010 року /а.с. 9/.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я визнаються в України найвищою соціальною цінністю, а статтею 16 Конституції України закріплений обов’язок держави у подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зазначений постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. та № 562 від 12.07.2005 р. конкретний розмір щорічної допомоги у твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів другої групи - 26,70 грн. та 120 грн., третьої групи – 21,50 грн. та 90 грн., суперечить вимогам Закону № 3054-ІІІ, яким встановлено розмір щорічної допомоги як кратна величина до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на час здійснення виплати.
Нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці судом на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема, інвалідам III групи - чотири мінімальні заробітні плати, інвалідам II групи - п'ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на час виплати.
Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати .
Оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення здійснюють органи соціального захисту населення, тому відповідач є належною стороною починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256.
Тобто, в частині стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2000 – 2002 р. позивач пред'явив вимоги до неналежного відповідача у справі, тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу в стягненні коштів за 2000 – 2002 рік саме з цього відповідача.
Виходячи з пріоритету законів над постановами Кабінету Міністрів України, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення за 2003-2005 роки у розмірі 3696 грн. 60 коп. підлягають задоволенню, але з наступного розрахунку (виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що була встановлена на час виплати):
За 2003 рік - 205 х 4 – 21,50 = 798,50 грн.;
За 2004 рік - 237 х 4 – 21,50 = 926,50 грн.;
За 2005 рік - 332 х 4 – 90,00 = 1238,00 грн.
Пунктом 37 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р.», абзац третій частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати з метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.». Таким чином суд вважає, що у виплаті щорічної компенсації на оздоровлення за 2006 рік позивачу необхідно відмовити.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р. визнаний неконституційним пункт тридцятий статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати – абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення за 2007 рік не підлягають задоволенню, оскільки позивачу виплати здійснено 28.02.2007 р., а правові норми визнані неконституційними 09.07.2007 р.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тому суд вважає вимоги позивача про стягнення на його користь недоплаченої суми компенсації на оздоровлення за 2008 рік такими, що підлягають задоволенню, у розмірі 2090 гривень із розрахунку (545х4) – 90,00 = 2090,00 грн.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України у 2009 році надане право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Норми статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на цей час є чинними, тому суд вважає дії відповідача в частині виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в травні 2009 року правомірними, а вимоги позивача про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги за цей період такими, що не підлягають задоволенню.
Тобто, загальна сума стягнення з відповідача складає 5053 гривни (798,50 + 926,50 + 1238 + 2090).
Також відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача.
Згідно ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивач до суду не звертався з клопотанням про поновлення пропущеного їм строку звернення до адміністративного суду, не вказав на поважні причини пропуску зазначеного строку. В судовому засіданні зазначив, що він строк позовної давності пропустив через те, що йому невідомо було, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення має йому виплачуватися у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення недоотриманих про стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2000 – 2008 роки не підлягають задоволенню через пропуск позивачем строку для звернення до суду за захистом свого порушеного права.
В позовній заяві позивач просив суд зобов’язати відповідача у наступних роках здійснювати йому виплати щорічної допомоги на оздоровлення з урахуванням мінімальної заробітної плати, яка встановлюється кожен рік Законом України «Про державний бюджет України».
У задоволенні цих позовних вимог також необхідно відмовити. Судове рішення має бути наслідком правового регулювання, судом не може встановлюватися факт порушення прав позивача у майбутньому.
Враховуючи ч.4 ст.48 «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», п.37 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р.», п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.», ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р. і № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, та керуючись ст.ст.11, 86, 94, 97, 98, 158-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позовних вимог до Цен трально-Міського управління праці і соціального захисту населення Горлівської міської ради про стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2000 - 2009 роки позивачу ОСОБА_3 відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Цен трально-Міський районний суд м. Горлівки протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Цен трально-Міський районний суд м. Горлівки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текстом рішення виготовлений 5 травня 2010 року.
Суддя: