Справа № 643/20241/20

Провадження № 2/643/5462/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позову без руху

22.12.2020

Суддя Московського районного суду м. Харкова Олійник О.О.., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , яка подана до суду її представником за довіреністю ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов`язання утриматися від дій з розповсюдження фотографій, які були зроблені на підставі договору про надання послуг від 06 вересня 2020 року.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_2 звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 (далі відповідач) про зобов`язання відповідача утриматися від розповсюдження фотографій, на яких зображена позивачка і які були зроблені та оброблені на підставі договору про надання послуг з фотосесії, що укладений між сторонами 06.09.2020 року. Також просить суд зобов`язати виплатити компенсацію за судові витрати, що понесені фактично і будуть понесені в майбутньому у зв`язку з розглядом цієї справи.

Розглянувши позовну заяву з додатками на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

В позовній заяві представником позивача зазначено, що місце проживання та РНОКПП відповідача йому не відомі.

Пунктом 2 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України - Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Однак, позивачем не надано доказів підтвердження останнього відомого зареєстрованого місця проживання або перебування відповідача, через що суд позбавлений можливості перевірити місце проживання, перебування відповідача.

Також, представник позивача посилається у своєму позові на такий доказ як договір про надання послуг від 06 вересня 2020 року (дод. А-А3) однак в переліку додатків до позовної заяви під додатками А-А39 зазначено лише копія електронного листування, будь-якого договору про надання послуг від 06 вересня 2020 року, на який представник позивача посилається як на доказ на підтвердження своїх позовних вимог до позову не додано, що не відповідає вимогам пункту 8 частини 3 статті 175 ЦПК України та частини 5 статті 177 ЦПК України.

Відповідно до п.8 ч.3 ст. 175 ЦПК України - Позовна заява повинна містити, зокрема і перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України - Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України - Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 175, 177 Цивільного процесуального України.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечує можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України.

В даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам пунктом 2 та пунктом 8 частини 3 статті 175 та частини 5 статті 177 ЦПК України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху відповідно до статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам, які зазначені у пунктах 2, 8 частини 3 статті 175 та частині 5 статті 177 ЦПК України та вважає за необхідне залишити її без руху, надавши позивачу десятиденний строк для усунення вищевказаних недоліків.

Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду доказів останнього відомого місця проживання, перебування відповідача у такому вигляді, щоб суд мав можливість перевірити дані про місце проживання відповідача, дотримавшись правил підсудності спору. Також необхідно подати зазначену в позові копію договору про надання послуг від 06 вересня 2020 року.

Керуючись статтями 175, 177, 185, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2.Встановити Позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина 3 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України).

4. Відповідно до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню.

Суддя О.О. Олійник