ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 грудня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/3694/20

Головуючий у першій інстанції – Карапута Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1127/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  в  складі:

головуючого судді  - Губар В.С.,

суддів  -  Онищенко О.І., Скрипки А.А.

Позивач – ОСОБА_1

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАГРОС ЛТД»

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 липня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагрос ЛТД» про захист прав споживачів,

місце ухвалення судового рішення – м. Чернігів

дата складання повного тексту судового рішення – 22 липня 2020 року

                             В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, після збільшення позовних вимог 06.06.2020 року, просила:

визнати неправомірною відмову ТОВ «ЛАГРОС ЛТД» від здійснення безоплатного усунення недоліків телевізору марки SAMSUNG UE40J6 вартістю 11 999,00 грн., придбаного нею згідно договору роздрібної купівлі-продажу від 07.11.2019 року;

зобов`язати ТОВ «ЛАГРОС ЛТД» протягом 14 днів здійснити безоплатне усунення недоліків телевізора марки SAMSUNG UE40J6 вартістю 11 999,00 грн., придбаного нею згідно договору роздрібної купівлі-продажу від 07.11.2019 року;

зобов`язати ТОВ «ЛАГРОС ЛТД» на час усунення недоліків телевізора надати товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації);

стягнути з ТОВ «ЛАГРОС ЛТД» неустойку у розмірі 25677,86 грн. за затримку виконання вимоги про усунення недоліків товару понад установлений строк; стягнути з ТОВ «ЛАГРОС ЛТД» моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 07.11.2019 року між нею та ТОВ «ЛАГРОС ЛТД» укладений договір купівлі-продажу телевізора марки SAMSUNG UE40J6 вартістю 11 999,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 00013045300023 від 07.11.2019 року, та встановлений гарантійний строк в 1 рік.

Як зазначає позивач, вдома вона включила придбаний телевізор, але зображення на ньому відображалось не на весь єкран та з дефектами, тому 08.11.2019 року вона звернулась до магазину з проханням здійснити заміну товару по гарантії або повернення сплачених коштів. Проте, їй було відмовлено.

Тому, 21.11.2019 року позивач звернулась із письмовою заявою до ТОВ «ЛАГРОС ЛТД» з вимогою виконати обов`язки, передбачені ст. 8 Закону України «Про захист правв споживачів». Позивач вказує, що її заява відповідачем отримана 22.11.2019 року, але жодної відповіді на свою заяву вона не отримала.

Позивач вважає, що відмова відповідача від здійснення безоплатного усунення недоліків товару протягом 14 днів  є незаконною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства, а тому її права підлягають захисту судом.

Окрім того позивач стверджує, що внаслідок протиправних дій відповідача їй завдано душевних страждань, тому на її користь підягає стягненню моральна шкода, яку вона оцінює в 10000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 липня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1   відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що висновки суду суперечать чинному законодавсту України.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що 21.11.2019 року до ТОВ «ЛАГРОС ЛТД» була направлена заява-претезія з вимогою виконати обов`язки, передбачені ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», проте жодної відповіді на цю заяву вона не отримувала.

Апелянт вказує, що твердження відповідача про направлення рекомендованим листом відповіді на претензію не підтверджуються належними доказами відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270. Відповідачем суду першої інстанції надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.12.2019 року, копію конверта та копію довідки про повернення листа за закінченням всановленого строку зберігання, проте опису вкладення направлення відповіді на претензію та оригіналу розрахункового документу відповідачем не надано, тому вважає не доведеним факт направлення їй відповіді на претензію.

Стверджує, що наявна у матеріалах справи відповідь на її претензію не відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вага спірного телевізора згідно гарантійного талону складає 7,8 кг без підставки, а тому продавець зобов`язаний був здійснити доставку телевізора до сервісного центру за свій рахунок. Зазначені обставини судом першої інстанції не взято до уваги під час розгляду справи.

Вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що пошкодження телевізора відбулось під час його перевезення або експлуатації споживачем і не являються дефектом, оскільки висновок експерта щодо пошкоджень в матеріалах справи відсутній і пошкодження бул виявлені вже після підключення телевізора.

Зазначає, шо акт перевірки № 045  від 03.03.2020 року є неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки під час його складання спеціалістами Головного управління Держпродспоживслужби порушено вимоги ст. 19 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів».

У встановлений апеляційним судом строк відзиви на апеляційну скаргу учасники справи не подавали.

Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з наведеним, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

  За правилами  ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Датою постановлення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складення повного судового рішення.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши  матеріали цивільної  справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 4  ЦПК України  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено наступне.

07.11.2019 року ОСОБА_1 придбала у ТОВ «ЛАГРОС ЛТД» телевізор марки SAMSUNG UE40J6 вартістю 11999 грн., що підтверджується фіскальним чеком №0013045300023 від 07.11.2019 року (а.с. 19. На придбаний  позивачем телевізор  встановлений гарантійний строк в 1 рік, що підтверджується гарантійним талоном (а.с. 20).

Судом встановлено, що 20.11.2019 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «ЛАГРОС ЛТД» із письмовим листом наступного змісту: «Купила телевізор «Самсунг» в магазині Лагрос по АДРЕСА_1 . Доставку телевізора здійснювали самі, телевізор залишила за адресою: АДРЕСА_2 . Ножку телевізора племінник прикручував сам на твердому дивані без моєї присутності. Після включення племінник подзвонив і повідомив, що полоси на екрані і зробив фото на мобільний телефон. 08 листопада я поїхала до своєї кварири, включила телевізор і побачила, що зправа на моніторі полоси і овальна тріщина внизу екрана» (а.с. 62).

Судом встановлено, що 20.11.2019 року позивач звернулася до ТОВ «ЛАГРОС ЛТД»  із письмовою претензією від 19.11.2019 року, в якій зазначила, що при пакуванні телевізора продавець надавив на пакувальний пінопласт, де всі присутні почули сильний тріск пінопласта, про що сказали продавцю, останній відповів, що все добре і пошкоджень не буде. Просила здійснити заміну вказаного телевізора, оскільки вказане пошкодження виникло не з її вини.

Як убачається з матеріалів справи, на вказаній претензії мається запис про необхідність звернення до авторизованого сервісного центру «Самсунг» для встановлення причини пошкодження екрану, визначення  технічного стану виробу та зазначено номер телефону гарячої лінії Самсунг. Також міститься засвідчувальний напис ОСОБА_1 про отримання відповіді 20.11.2019 року (а.с. 98-99).

21.11.2019 ОСОБА_1 звернулась із заявою-претензією до керівника ТОВ «ЛАГРОС ЛТД», в якій вказувала, що 07.11.2019 року купила телевізор марки SAMSUNG UE40J6. Вона разом з продавцем перевірили даний телевізор, ніяких пошкоджень на ньому виявлено не було. Під час пакування даного телевізора продавець поклав його до коробки, після чого почав класти пакувальний пінопласт, який лежав на телевізорі. Під час пакування телевізора, а саме здавлювання продавцем пакувального пінопласту позивач почула хруст, потім сказала продавцю, щоб він витягнув телевізор та знову його перевірили, на що останній відмовив. Коли позивач приїхала додому та включила телевізор, виявила, що зображення не показувало на весь екран, оскільки в лівій частині телевізора та зверху, екран був пошкоджений. Після чого, наступного дня хотіла повернути даний телевізор, для того щоб повернули кошти або замінили на справний товар, але було відмовлено. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» просила повернути грошову суму за сплачений товар в розмірі 11999 грн. 00 коп. (а.с. 25).

ТОВ «ЛАГРОС ЛТД» заяву претензію отримано 22.11.2019 року що підтверджується перевіркою статусу відстеження (а.с. 26).

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що директором ТОВ «Лагрос ЛТД» 09.12.2019 року ОСОБА_1 надана відповідь на заяву претензію та повідомлено, що підставою для повернення сплаченої за товар грошової суми є наявність істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця). Для перевірки якості придбаного телевізора марки SAMSUNG UE40J6 та причин  втрати якості просить надати телевізо у зручний час для дослідження у Сервісний центр ТОВ «Лагрос ЛТД» за адресою магазину: м. Чернігів, просп. Миру, 80 та після визначення причини втрати якості телевізора буде прийнято рішення по суті заявлених вимог (а.с. 61).

Вказана відповідь на претензію надіслана ОСОБА_1 рекомендованим листом 10.12.2019 року та повернулася з причин закінчення встановленого строку зберігання до ТОВ «Лагрос ЛТД», що підтверджується довідкою про причини повернення (а.с. 60).

ОСОБА_1 не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих документальних доказів на підтвердження доставки телевізора до сервісного центру.

Окрім того,  судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що  встановлення купленого ОСОБА_1 телевізора самостійно проводив племінник ОСОБА_1 без її присутності, який здійснював користування вказаним телевізором.

Також, перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що 14 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Управління захисту прав споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області  зі скаргою (заявою) щодо проведення перевірки діяльності ТОВ «ЛАГРОС ЛТД» (а.с. 59).

Згідно Акту № 045 складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів від 03.02.2020 року,  встановлено, що з метою перевірки втрати якості товару  позивачці ТОВ «Лагрос ЛТД» було запропоновано надати телевізор для проведення дослідження у сервісний центр Товариства «Лагрос ЛТД», проте споживач ОСОБА_1 відмовилася надати телевізор, в зв`язку з чим у головного управління були відсутні підстави для вжиття заходів реагування то Товариства (а.с. 49-60).

Вказаний акт ОСОБА_1 не спростований і він є чинним. Доказів  неправильності чи недостовірності  цього акту ОСОБА_1 не надано у суді першої інстанції і не представлено апеляційному суду.

Зазначені обставини в апеляційному суді сторони не спростовували і не заперечували.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилалась на порушення відповідачем положень Закону України «Про захист прав споживачів», у звязку з чим їй завдана моральна шкода, а також на положення ч. 5 ст. 709 ЦК України та просила стягнути нейустойку за затримку виконання вимоги про усунення недоліків товару.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки споживач не надала телевізор до сервісного центру вказаного товариства та відмовилася  надати телевізор на перевірку та для проведення експертизи, тому відповідач не міг визначити причини втрати якості продукції.

За висновком суду, на телевізорі малася тріщина, що є пошкодженням телевізору, а не дефектом, тому передбачені вимоги позивача з підстав ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягають задоволенню, оскільки недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання, що в свою чергу не було спростовано представником позивача в судовому засіданні, а достовірно доводиться із поданої позивачем власноручно написаної заяви до товариства від 20.11.2019 року (а.с. 62).

З  таким рішенням  суду першої інстанції  погоджується  апеляційний суд, з огляду на таке. 

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов`язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі по тексту Закон) визначено, що термін «гарантійний строк» означає строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її в обіг.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.

Відповідно до положень ст. 7 Закону, виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції.

Частинами 8 та 9 цієї ж статті Закону, гарантійне зобов`язання припиняється на загальних підставах, передбачених Цивільним кодексом України. Гарантійне зобов`язання не припиняється у разі неможливості виконання такого зобов`язання з причини відсутності необхідних для його виконання матеріалів, комплектуючих або запасних частин.

Згідно положень ч.1статті 8 Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті Закону вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Також положеннями статті 8 Закону визначено, що продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов`язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п`ять кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виробника (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті).

За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін.

У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір пред`явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої цієї статті.

Під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не провадиться.

Під час заміни товару з недоліками на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості перерахунок вартості товару з недоліками у разі підвищення ціни провадиться виходячи з його вартості на час обміну, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості на час купівлі.

Частиною 9 статті 8 Закону передбачено, що при пред`явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред`явлення або за згодою сторін в інший строк.

Відповідно до пунктів 12, 15 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недоступним використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: ф) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що ТОВ «ЛАГРОС ЛТД» запропоновано позивачу ОСОБА_1 доставити телевізор до сервісного центру ТОВ «ЛАГРОС ЛТД» із зазначенням адреси останнього, проте ОСОБА_1 відмовилась надати товар до сервісного центру.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду, що ОСОБА_1 , користуючись своїм правом, пред`явила вимогу про безоплатне усунення недоліків товару та станом на день звернення до суду товар не був доставлений до сервісного центру, у зв`язку із чим, підстав для пред`явлення інших вимог, визначених ч. 1 ст. 8 Закону у позивача відсутні.

Окрім того, апеляційний суд враховує наступне.

За змістом пункту 12 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік – це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

-він взагалі не може бути усунутий;

-його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

-він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов`язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Тобто, відповідно до цієї статті обов`язок організації проведення експертизи продукції покладено на продавця. Однак, вказані дії продавцем мають бути вчинені за згодою покупця та при його зверненні з приводу втрати якості продукції. Саме на споживача покладається обов`язок довести наявність істотного дефекту продукції, а тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця.

Очевидним є той факт, що встановити істотний недолік було б за можливе лише за наявності проведення відповідної експертизи, однак як вбачається з матеріалів справи, доказів того, що позивач надав відповідачу письмову згоду на проведення експертизи відсутні.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 ЦПК України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд знаходить, що відповідно до положень ст.ст.12, 43 ЦПК України ОСОБА_1 не була позбавлена права заявити клопотання про проведення відповідної судової експертизи або надання висновку, складеного за її замовленням для вирішення причини технічної несправності придбаного у ТОВ «ЛАГРОС ЛТД» телевізора, проте таке клопотання позивачем ні у суді першої інстанції, ні в апеляційному суді  у суді  заявлено не було.

З урахуванням наведеного, будь – яких доказів про те, що придбаний ОСОБА_1 товар має істотній недолік у розумінні п.12 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-ХП, позивач на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надала як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції. Апеляційний суд приймає до уваги ту обставину, що доставку телевізора з магазину ОСОБА_1 здійснювала самостійно і у справі відсутні належні і допустимі докази на підтвердження того, що відповідач відвовив їй у доставці телевізора за її адресою.  Апеляційний суд звертає увагу також і на ту обставину, що придбаний телевізор встановлював за волевиявленням і згодою ОСОБА_1 її племінник. Проте, позивачкою не доведено, що останній має належну кваліфікацію і повноваження для здійснення таких робіт.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права. 

Сукупність  досліджених обставин та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що суд першої інстанції  повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначив та надав юридичну оцінку   правовідносинам між сторонами.

Доводи апеляційної скарги  не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування  законного і обґрунтованого та правильного по суті судового рішення, не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на  правильність вирішення спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню  без задоволення, а  рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.  367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

                                  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:                                                   Судді: