ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 грудня 2020 року

м. Харків

справа № 641/344/20

провадження № 22-ц/818/4435/20

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів – Тичкової О.Ю., Хорошевського О.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідачі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу ОСОБА_4 – представника ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 березня 2020 року в складі судді Колодяжної І.М.,

у с т а н о в и в :

21 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення витрат на поховання.

Позов мотивовано тим, що з 01 вересня 1996 року вона разом з померлим ОСОБА_5 проживала в належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1 , вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю, як чоловік та дружина. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, позивач здійснила його поховання та особисто понесла всі витрати, пов`язані з цим. 22 лютого 2019 року Богодухівською державною нотаріальною конторою Харківської області зареєстровано спадкову справу № 63806268 відносно спадкового майна ОСОБА_5 . Вказує, що ОСОБА_3 є рідною сестрою померлого, ОСОБА_2 є рідною донькою померлого, та ними до нотаріальної контори подані заяви про прийняття спадщини. Позивач не є спадкоємцем майна померлого за законом, оскільки не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, і тому не подавала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачі є особами, які прийняли спадщину після смерті померлого, але вони не відшкодували їй витрати на поховання ОСОБА_5 , у зв`язку з чим просила суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 7 782,37 грн з кожної та судові витрати.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 24 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що витрати на поховання ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , понесла ОСОБА_1 , яка проживала з померлим однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями померлого ОСОБА_5 , то відповідачі зобов`язані відшкодувати витрати на поховання останнього з підстав, передбачених статтею 1232 ЦК України.

05 серпня 2020 року ОСОБА_4 – представник ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на поховання з ОСОБА_2 та ухвалити у цій частині нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, внаслідок чого справа розглянута з порушенням її прав. Зазначає, що відповідач передала ОСОБА_1 на поховання свого батька грошові кошти у сумі 6 000,00 грн. ОСОБА_1 без дозволу близьких родичів зруйнувала встановлений раніше на могилі її діда ОСОБА_6 пам`ятник та встановила інший, не погодивши ні сам пам`ятник ні його встановлення з близькими родичами померлого. Вказує, що згідно з постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року було встановлено факт проживання однією сім`єю позивача та померлого, та визнано за нею право на спадкове майно, а саме частину автомобіля марки CHERY, моделі А 16 AMULET, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

12 жовтня 2020 року ОСОБА_7 – представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_4  – представника  ОСОБА_2  на рішення Комінтернівського  районного суду м. Харкова  від 24 березня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини першої статті 369 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення витрат на поховання з ОСОБА_3 не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_2 (а. с. 7).

Поховання ОСОБА_5 здійснено за рахунок його дружини ОСОБА_1 .

Із договору – замовленням № 42/С.3 на організацію та проведення поховання, укладеного між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Ритуал» Харківської міської ради (далі - КП «Ритуал» ХМР), вбачається, що предметом є організація та проведення поховання померлого ОСОБА_5 , облаштування місця поховання, а саме - спалювання в крематорії труни з тілом та закопування в могилі урни з прахом померлого ( а. с. 10).

Згідно з розрахунком - замовленням КП «Ритуал» № 001629 від 31 січня 2019 року позивачем сплачено випрати на поховання ОСОБА_5 у розмірі 1 864,74 грн (а. с. 11).

Відповідно до договору-замовлення на організацію та проведення поховання померлого ОСОБА_5 , укладеним між ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , позивачем було сплачено 9 100,00 грн, шо підтверджується копією товарного чеку № 28 від 31 січня 2019 року (а. с. 12-13).

Відповідно до договору заказу, укладеного між позивачем та ЧП ОСОБА_9 12 березня 2019 року, позивачем за виготовлення пам`ятнику померлому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сплачено 8 700,00 грн (а .с. 14).

Після смерті ОСОБА_5 заведена спадкова справа № 78/2019 в Богодухівській державній нотаріальній конторі Харківської області, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а. с. 9).

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 23 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу у період з 01 вересня 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 . В іншій частині позовних вимог – відмовлено. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 768, 40 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду  від 12 березня 2020 року  рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 23 січня 2020 року – змінено. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Богодухівської державної нотаріальної контори, ТОВ «АІСЕ Україна», про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на Ѕ частину спільного сумісного майна – задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу у період з 1 січня 2004 року по 28 січня 2019 року за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину придбаного в період спільного проживання з ОСОБА_5 автомобіля марки CHERY моделі А 16 AMULET, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 46-49).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 16 травня 2019 року ОСББ «Злагода» надало ОСОБА_1 фінансову допомогу на поховання ОСОБА_5 у розмірі 4 100,00 грн (а. с. 18).

За заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 у Богодухівській державній нотаріальній конторі Харківської області заведена спадкова справа № 78/2019 (а. с. 9).

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (статті 1217, 1223 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , яка в установлений законом строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1232 ЦК України  спадкоємці зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті.

Статтею 11 Закону України «Про поховання та похоронну справу» передбачено, що поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші).

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Тобто, виходячи із визначення поняття поховання відповідно до закону до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Зокрема, відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги і обряди) відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати.

Таким чином встановлено та підтверджується матеріалами справи, що загальна сума понесених позивачем витрат на поховання покійного склала 15 564,74 грн. розмір яких сторонами не оспорюється.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що стягуючи з ОСОБА_2 на користь позивача документально підтвердженні 7 782,37 грн на відшкодування витрат на поховання її батька ОСОБА_5 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач як спадкоємець першої черги майна померлого ОСОБА_5 зобов`язана відшкодувати розумні витрати, які були зроблені позивачем на його поховання, як передбачено статтею 1232 ЦК України.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцем першої черги після смерті батька є ОСОБА_2 , вона прийняла спадщину, доказів участі в похованні батька не надала, а тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про покладення на неї обов`язку щодо відшкодування витрат на поховання її батька іншою особою – ОСОБА_1 , з якою покійний проживав як подружжя.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів на підтвердження понесення позивачем витрат, пов`язаних з похованням покійного ОСОБА_5 , оскільки вона у присутності свідків надала їй 6 000, 00 грн на поховання свого батька, є необґрунтованими та спростовуються долученими до матеріалів справи доказами, а саме: договором – замовленням № 42/С.3 на організацію та проведення поховання, укладеного між ОСОБА_1 та КП «Ритуал» ХМР; розрахунком - замовленням КП «Ритуал» № 001629 від 31 січня 2019 року; договором-замовленням на організацію та проведення поховання померлого ОСОБА_5 , укладеним між ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_1 ; договором заказу, укладеного між позивачем та ЧП Топчий Ю.А. від 12 березня 2019 року за виготовлення пам`ятнику померлому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зі змісту яких вбачається, що саме ОСОБА_1 несла додаткові витрати, пов`язані з похованням покійного 28 січня 2019 року.

Посилання на те, що ОСОБА_2 не була повідомлена про час та місце розгляду справи не заслуговують на увагу, оскільки справа була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу - ОСОБА_4 – представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 березня 2020 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2020 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді О.Ю. Тичкова

О.М. Хорошевський