ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ
СУД
79018, м.Львів вул.Чоловського 2 тел.
У Х В АЛ А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 червня 2007 року м.Львів Справа № 22а-658/2007
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді Яворського І.О.
суддів Довгополова О.М., Носа С.П.
при секретарі Гідей К.М. та з участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області на постанову господарського суду Закарпатської області від 16 березня 2007 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гвард-Партнер» до управління Пенсійного Фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області про визнання недійсним рішення та вимоги про сплату боргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Ужгороді,-
В С Т А Н О В И Л А :
В позовній заяві до суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Гвард-Партнер» вказувало, що управлінням Пенсійного Фонду України в м. Ужгороді була здійснена перевірка, за результатами якої був складений Акт перевірки свочасності, достовірності повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування № 15 від 31 січня 2007 року, в якому було зазначена несплата позивачем у період з 01 квітня 2005 року по 31 січня 2007 року страхових внесків за ставкою 32,3%, 31,8% та 4% на суму фактичних витрат на виплату основної і додаткової заробітної плати. На підставі зазначеного Акту ПФУ склав та надіслав позивачу Вимогу про сплату боргу за № Ю-25 від 31 січня 2007 року, якою вимагав від позивача сплатити недоїмку зі страхових внесків в сумі 128159,16гривень. За результатами розгляду заяви про узгодження вимоги, ПФУ прийняв рішення про залишення вимог без змін, а заяву без задоволення. Позивач просив суд визнати повністю недійсним (нечинним) рішення про результати розгляду заяви № 911/07 від 07 лютого 2007 року Управління Пенсійного Фонду України в м.Ужгороді Закарпатської області. Визнати також повністю недійсним (нечинним) вимогу про сплату боргу № Ю-25 від 31.01.07р. УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області.
Постановою господарського суду Закарпатської області від 16 березня 2007 року позов задоволено повністю: визнано повністю недійсною (нечинною) вимогу управління ПФУ в м. Ужгороді № Ю-25 від 31.01.2007 року про сплату ТзОВ»Гвард-Патнер» - боргу; визнано повністю недійсним (нечинним) рішення УПФУ в м. Ужгороді №911/07 від 07.02.07 року про залишення вимоги ТзОВ «Гвард-Партнер» про сплату боргу без змін, а заяву про узгодження вимоги без задоволення.
Приймаючи постанову, суд виходив з того, що позивач за перевірений період був платником єдиного податку, тобто суб’єктом малого підприємництва, який перейшов на спрощену систему оподаткування, що підтверджується свідоцтвами № 0701003672 від 01.01.2005 року, № 0701004562 від 01.01.2006 року про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою 10 процентів.
На згадану постанову суду першої інстанції подана апеляційна скарга управлінням пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області. Апелянт погоджується, що ТзОВ «Гвард-Парртнер» зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа та згідно свідоцтва ДПІ в м. Ужгороді від 01.01.2005 року № 0701003672 та від 01.01.2006 року № 0701004562 є платником єдиного податку (в спірному періоді). Разом з тим апелянт вказує, що ставка збору в 2005 році встановлювалась у розмірі 32,3%, а у 2006 році - 31,8 процентів.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, давши їм правову оцінку в сукупності, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а постанову суду першої інстанції такою, що відповідає нормам як матеріального,так і процесуального права.
При цьому колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду враховує наступне.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати п.1 ч.8 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким встановлено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески перераховуються до солідарної системи. Тобто, п.1 ч.8 Розділу ХУ «Прикінцевих положень»… встановлює розмір страхових внесків лише для тих страхувальників, які є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, Але не встановлює його для тих страхувальників, які не є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Визначення осіб, які є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування повинно здійснюватись на підставі положень Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням положень Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб»єктів малого підприємництва».
Позивач за перевірений період був платником єдиного податку, тобто суб’єктом малого підприємництва, який перейшов на спрощену систему оподаткування, що підтверджується свідоцтвами про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва -юридичною особою за ставкою 10 процентів.
Згідно п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок – НЕ Є ПЛАТНИКОМ збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що відповідає наведеним положенням ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва». Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не регулює питання застосування спрощеної системи оподаткування. Тому Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та підлягає застосуванню до спірних правовідносин. В данному випадку страхові внески не повинні сплачуватись в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування». Дія п.7 згаданого Указу Президента України на товариство з обмеженою відповідальністю «Гвард-Партнер» не поширюється.
Згідно роз’яснень Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727, викладених в Постанові Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року № 507 ТзОВ «Гвард-Партнер» не повинен сплачувати страхові внески в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування».
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.
З врахуванням викладеного вище, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 196, 198 ч.1 п.1, 205 ч.1 п.1, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Закарпатської області від 16 березня 2007 року про визнання недійсною (нечинною) вимоги управління пенсійного фонду України в місті Ужгороді № Ю-25 від 31 січня 2007 року про сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Гвард-Партнер» боргу та визнання недійсним (нечинним) рішення управління пенсійного фонду України в місті Ужгороді № 911/2007 від 07 лютого 2007 року про залишення вимоги ТзОВ «Гвард-Партнер» про сплату боргу - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом одного місяця.
Головуючий суддя Яворський І.О.
Суддя Довгополов О.М.
Суддя Нос С.П.