КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-627/10                                                                                                                                        

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 квітня 2010 року                                                                                                       м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

                                                                            головуюча суддя             Шуляк Л.В.

                                при секретарі         Старченко Ж.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області про визнання бездіяльності противоправною та стягнення заборгованності підвищення до пенсії як дитині війни ,

В С Т А Н О В И В:

22 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим і доповненим під час розгляду справи позовом до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Макіївки Донецької області про визнання противоправною бездіяльності щодо нездійснення належних виплат та стягнення заборгованності підвищення до пенсії як дитині війни з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем його права на отримання належних за законом соціальних виплат.

Позивач ОСОБА_1,   належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи у судове засідання не з*явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності у зв*язку з поганим станом здоров*я.

У  позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що він має статус дитини війни, яким відповідно до положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачена державна соціальна підтримка у виді здійснення щомісячно підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виходячи із норм Закону, він має право на отримання вказаного підвищення до пенсії з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року, однак управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки незаконно відмовило йому у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії.

Посилаючись на порушення його конституційних прав на належний соціальний захист, ОСОБА_1     просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення належних виплат та стягнення з управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки на його користь заборгованність з підвищення до пенсії як дитині війни за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року у загальному розмірі 2398,80грн.

    Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області, яке належним чином повідомлене про дату, час і місце судового розгляду справи, не використало наданого законом права на особисту участь та участь свого представника в судовому засіданні, надавши письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності. Зважаючи, що позивачка також просить розглянути справу за її відсутності, тому суд вважає можливим розглянути і вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, з дотриманням вимог, встановлених законом.

    У письмових запереченнях відповідач, не визнаючи позовні вимоги унаслідок їх безпідставності, стверджує, що дію статті шостою Закону «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 та 2008 роках в установленому законом порядку нормативно-правовим актами було зупинено та скасовано. Мінімальний розмір пенсії за віком, зазначений у Законі «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно до визначені розмірів пенсій, призначених за цим Законом, і не приймається для обрахування інших пенсій. Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми закону, яка втратила чинність на підставі Рішеннь Конституційного Суду України. Посилаючись на нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими підвищення до пенсії дітям війни встановлені у твердих розмірах, та на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни відповідно до вимог закону. Вважає, що посадові особи районного управління Пенсійного фонду України діяли у відповідності з чинним законодавством, законні права та інтереси позивача   при цьому порушені не були, тому просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

    Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, в межах заявлених позовних вимог (статті 11 ЦПК України) суд установив наступне.

Відповідно до вимог статті 46 Конституції України (254к/96-ВР) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

    Приписами Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-1V «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон № 2195-1V), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлений правовий статус дітей війни та визначені основи їх соціального захисту, гарантована їх соціальна захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної допомоги. Дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

    В частині шостій цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    За даними паспорту серії НОМЕР_1, виданого Центрально-Міським районним відділом Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є громадянином України. Правовий статус позивача, як дитини війни підтверджено пенсійним посвідченням НОМЕР_2, зареєстрованим управлінням праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області.

    Підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-1V «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і текст статті шостої викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

На виконання вимог Закону 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту восьмого якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня – 49,80 грн.

Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), зокрема: положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у новій редакції.

    Відповідно до вимог статті 152 Конституції України, статті 73 Закону «Про Конституційний Суд України» та пункту 5 зазначеного Рішеня Конституційного Суду України положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність та не підлягають застосуванню. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що є неконституційними.

    Таким чином, відповідні норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 22 травня 2008 року втратили чинність, унаслідок чого відновлена попередня редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої пенсія такій категорії осіб підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Положення Закону України від 26 грудня 2008 року № 835-V «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не містять відомостей щодо встановлення розміру підвищення до пенсії дітям війни, а також  призупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». На даний час Закон діє у зазначеній редакції.

    Між тим наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії ОСОБА_1,  як дитині війни з січня по червень 2008 року виплачувалась щомісячна доплата до пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність; а з червня 2008 року і на протязі 2009 року – на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” – у розмірі щомісячно по 49 грн. 80 коп.

    У частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та в пункті п’ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

    Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд вважає, що при  вирішенні даного спору, підлягають застосуванню з 22 травня 2008 року та з 1 січня 2009 року положення статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу.

    З огляду на наведене випливає, що управління Пенсійного фонду України в Кіровському районні міста Макіївки як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, з 22 травня 2008 року та на протязі 2009 року повинно було діяти згідно до вимог статті 6 Закону № 2195- IV і здійснити ОСОБА_1 належні нарахування і виплату підвищення до пенсії йому як дитині війни, що не було зроблено.

    Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, мінімальний розмір якої згідно статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058- IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначили механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

Відповідно до частини 7 статті 8 ЦПК України, якщо спірні  відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) .

За таких обставин визначена в частині 1 статті 28 цього Закону величина мінімального розміру пенсії за віком підлягає застосуванню для обрахування інших пенсій і доплат.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Матеріалами справи встановлено, що підвищення до пенсії ОСОБА_1,  як дитині війни за період з 1 січня по 22 травня 2008 року на підставі внесених змін до відповідної статті Закону „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 виплачувалось обґрунтовано, оскільки зазначені нормативно-правові акти на той час були чинними та відсутній закон, який би регулював питання подолання колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.

Суд визнає безпідставними доводи відповідача про відсутність спеціального бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому нормами Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм чинного законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату підвищення пенсій. Наведені у запереченні відповідачем аргументи не є підставою для звуження існуючого у позивачки як дитини війни права на отримання соціальної виплати - підвищення до пенсії і для звільнення відповідача від такої допомоги у зазначеному Законом розмірі.

Передбачене в статті 71 Закону “Про Державний бюджет України на 2009 рік” право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат в абсолютних сумах у межах асигнувань, встановлених за відповідними бюджетними нормами, на думку суду, не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а у нормі вказаної статті Закону “Про Державний бюджет України на 2009 рік” вихідними критеріями розрахунку є розмір мінімальної заробітної плати.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами відповідно до правил статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем – управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки не надано достовірних, беззаперечних доказів правомірності своїх дій щодо нездійснення належних виплат позивачці виплат підвищення  пенсії як дитині війни за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня по 31 грудня 2009 року. Противоправною бездіяльністю посадових осіб відповідача в зазначений період були порушені встановлені  законом і Конституцією України права і законні інтереси ОСОБА_1,  тому позовні вимоги за цей період визнаються обгрунтованими.

Разом з тим, відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлене законом.

З огляду на наведене, встановивши що управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки порушило норми права, які регулюють спірні правовідносини і носять публічно-правовий характер, суд вважає необхідним зобов*язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону і не може здійснити стягнення конкретної суми соціальної допомоги.

За заявою позивача, згідно до положень ч. 1 і ч. 3 ст. 82 ЦПК України ухвалою суду він був звільнений від оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Оскільки у вставновлений судом строк судовий збір позивачем не сплачено, відповідно до частини 2 зазначеної статті, витрати стягуються за судовим рішенням.

Приймаючи до уваги, що органи Пенсійного фонду України відповідно до п.34 стітті 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” (в редакції від 30 квітня 1993 року № 43-93) звільнені від сплати судових витрат, суд вважає необхідним компенсувати їх по даній справі за рахунок держави.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтіми 4, 11, 60, 81, 82, 88, 212-215 ЦПК України, статтею 1 ЦК України, статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,

ВИРІШИВ:

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області щодо нездійснення ОСОБА_1  за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року  та з 1 січня по 31 грудня 2009 року щомісячних виплат підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої в частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області здійснити  ОСОБА_1, як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої в частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня  по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично отриманих сум.

У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня  його проголошення.

             Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:    

З оригіналом згідно.

                            Рішення набралозаконної сили

                            „____” ______________ 2010 року

                            Суддя:             Л.В. Шуляк