Справа № 11а-853
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Категорія КК: ч.1 ст. 115
Головуючий у першій інстанції: Тютюн Т.М.
Доповідач в апеляційній інстанції Григор'єва І.В.
08 травня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого судді - Бартащук Л.В. суддів - Григор'євої І.В., Британчука В.В., за участю прокурора - Пламадяла І.П., засудженого - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19 лютого 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком засуджений ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, непрацюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, без визначеного місця проживання, судимий: 1) 23.10.1990 року Мінським районним судом м. Києва за ч.3 ст.81 КК України із застосуванням ст. 44 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі; 2) 04.12.1992 року Мінським районним судом м. Києва за ч.2 ст.140 КК України на 3 роки позбавлення волі; 3) 04.09.1995 року Мінським районним судом м. Києва за ч.4 ст.213 КК України на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією майна; 4) 12.04.1996 року Подільським районним судом м. Києва за ст.17, ч.3 ст. 140 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 5) 26.10.1998 року Мінським районним судом м. Києва за ст.17, ч.3 ст. 140, ч.1 ст.222 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 6) 26.05.2003 року Оболонським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки; 7) 18.12.2003 року Оболонським районним судом м. Києва за ч.3 ст. 185 КК України на підставі ст. 71 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі; 8) 05.05.2008 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч.1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, - за ч.1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 05.05.2008 року і за сукупністю вироків остаточно призначено 9 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 907 грн. 72 коп., а також судові витрати на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві за проведення експертиз 1013 грн. 73 коп.
За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у вчинені умисного вбивства за таких обставин.
19 липня 2008 року близько 21 години у квартирі АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які перебували в стані алкогольного сп'яніння після спільного вживання алкогольних напоїв, виник конфлікт під час якого ОСОБА_5 завдав ОСОБА_3 три удари кулаком в обличчя. ОСОБА_3, перебуваючи у збудженому стані, на ґрунті неприязних стосунків, умисно, з метою заподіяння смерті, завдав ОСОБА_5 удари кухонним ножем у груди, спричинивши два проникаючих колото-різаних поранення грудей з ушкодженням серця, від яких, згідно з висновком експерта, настала смерть потерпілого.
В поданій апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_3, уважає неправильною кваліфікацію його дій та занадто суворим призначене покарання. У зв'язку з цим просить вирок суду, як незаконний, скасувати та постановити в апеляційному порядку рішення, яким дати правильну юридичну оцінку вчиненому та пом'якшити покарання. За твердженням апелянта, в нього не було умислу на позбавлення життя ОСОБА_5, не маючи іншої можливості, перебуваючи у хворобливому та пригніченому стані, він вимушено захищався від протиправних дій ОСОБА_5, який його побив та погрожував насильством; такі показання засудженого щодо обставин подій суд першої інстанції залишив поза увагою, не дав Належної оцінки доказам і необгрунтовано визнав його винним у скоєнні умисного вбивства, а також безпідставно зазначив про скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння та визнав це обставиною, яка обтяжує покарання.
На апеляцію засудженого прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав заперечення, в яких уважає викладені ОСОБА_3 доводи неспроможними, а постановлений вирок суду законним і обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду м. Києва, пояснення засудженого, який підтримав подану апеляцію, міркування прокурора про необґрунтованість апеляційних вимог і законність вироку суду першої інстанції, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції та наведені сторонами в судовому засіданні доводи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вчинення ОСОБА_3 злочину при обставинах викладених у вироку є обґрунтованими, підтверджені представленими у справі, перевіреними у судовому засіданні та наведеними у вироку доказами, у тому числі показаннями ОСОБА_3, в яких він частково визнав свою вину, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, даними протоколів огляду місця події, відтворення обстановки та обставин подій, висновками судово-медичної, медико-криміналістичної, судово-криміналістичної, судово-імунологічної, судово-психіатричної експертиз.
Так, як видно з матеріалів справи в своїх показаннях суду ОСОБА_3 визнав, що вживав горілку, в ході конфлікту з ОСОБА_5 вдарив останнього ножем, спричинивши тілесні ушкоджень та заподіявши цим смерть. Застосування ножа ОСОБА_3 пояснював тим, що ОСОБА_5 наніс йому декілька ударів рукою в обличчя та висловив погрозу насильства.
При цьому на досудовому слідстві при відтворенні обстановки та обставин подій, ОСОБА_3 вказував, що оскільки ОСОБА_5 декілька раз із проміжком у часі наніс йому удари рукою в обличчя, спричинивши тілесні ушкодження та потім знов намагався вдарити, він схопив кухонний ніж, який знаходився на пральній машині та двічі ним вдарив ОСОБА_5 у грудну клітину.
Згідно показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_9, в ході зазначеної слідчої дії засуджений ОСОБА_3, показав конкретне місце де він узяв знаряддя злочину та яким чином в ході конфлікту з ОСОБА_5 вдарив останнього ножем у грудну клітину.
Те, що між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 відбулась сварка та бійка, під час якої ОСОБА_5 наніс засудженому в обличчя удари рукою, а ОСОБА_3 у відповідь заподіяв ОСОБА_5 смерть, підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_7
Крім того, як слідує з показань свідка ОСОБА_6, ОСОБА_12, також їй розповідав, що між ним і ОСОБА_5 відбувся конфлікт, в ході якого він умисно позбавив ОСОБА_5 життя.
Про вживання ОСОБА_3 перед конфліктом із ОСОБА_5 горілки вказував у своїх показаннях суду також свідок ОСОБА_8
Відповідно до представленого у справі висновку судово-медичної експертизи № 1160/Э, при огляді у ОСОБА_3 виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді саден на шкірі у тім'яній області, верхньої губи та слизовій оболонці нижньої губи, що спричинені тупим предметом і могли утворитись в результаті ударів рукою, стиснутою в кулак.
Таким чином наведені показання засудженого, свідків, дані в експертному висновку свідчить про те, що упродовж конфлікту з ОСОБА_3, дії ОСОБА_5, які після висловлювання погроз об'єктивно виразились лише у спричиненні рукою легких тілесних ушкоджень, не можна визнати такими, що загрожували життю засудженого та потребували захисту від них шляхом застосування ножа.
Більш того, за висновком експерта № 212-2876 смерть ОСОБА_5 настала в результаті заподіяння йому двох проникаючих колото-різаних поранень грудей з пошкодженням серця, що узгоджується з показаннями ОСОБА_3, відображеними у протоколі відтворення з його участю обстановки та обставин подій та підтверджує неодноразове нанесення засудженим ударів ножем ОСОБА_5 в область, де розташовані життєво-важливі органи. При цьому, згідно даним висновку, на трупі виявлено також рану на тильній поверхні правої кисті, що могла утворитися при захисті від предмета, який спричинив травму.
Проведеним по справі судово-криміналістичним дослідженням встановлено, що застосований ОСОБА_3 ніж, має двохсторонню заточку, довжину клинка 90 мм. із найбільшою шириною 21 мм.
Отже встановлені по справі кількість завданих ОСОБА_3 ударів в область грудної клітини ОСОБА_5, застосоване знаряддя злочину та характер заподіяних тілесних ушкоджень, які апелянтом не заперечуються, свідчить про те, що засуджений діяв саме з метою умисного вбивства.
Згідно висновків наявного у справі акту судово-психіатричної та наркологічної експертизи, ОСОБА_3 є осудним, в період часу до якого відноситься інкриміноване йому діяння не виявляв ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності та за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Водночас у цьому ж акті експертами відмічено, що ОСОБА_3, як особистість, нещирий, виверткий, конфліктний та схильний бути запальним у конфліктних ситуаціях.
З огляду на викладене, посилання ОСОБА_3 в апеляції на відсутність в нього умислу на вбивство ОСОБА_5, застосування ним ножа у пригніченому, хворобливому стані та виключно у зв'язку із самообороною від небезпечних для його життя дій самого ОСОБА_5, колегія суддів уважає неспроможними.
Всупереч тверджень апелянта, суд першої інстанції повно, всебічно та обєктивно дослідив всі зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вчинення ОСОБА_3 умисного вбивства, правильно кваліфікував у вироку винні дії засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України.
Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_3, як про це ставиться питання засудженим в апеляції, колегія суддів не убачає.
Як видно з матеріалів справи і постановленого вироку, при призначенні ОСОБА_3 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та всі інші обставини, що за законом мають значення для правильного вирішення вказаного питання.
Так, суд врахував, що ОСОБА_3 раніш неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, проте на шлях виправлення не став, корисною суспільною працею не займався, навпаки в період іспитового строку вчинив новий, особливо тяжкий злочин, що потягнув незворотні наслідки. При цьому суд, відповідно до положень ст. 67 КК України, обґрунтовано визнав скоєння засудженим злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів, обставинами, які обтяжують покарання. Разом з тим, суд також прийняв до уваги і поведінку потерпілого і тому, з урахуванням усіх обставин обрав міру покарання ближче до мінімальних меж санкції ч. 1 ст. 115 КК України.
Оскільки ОСОБА_3 вчинив злочин в період іспитового строку, не відбувши покарання за попереднім вироком, суд також обґрунтовано застосував ст. 71 КК України, на підставі якої до призначеного за ч. 1 ст. 115 КК України покарання частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 05.05.2008 року.
Таким чином колегія суддів уважає, що судом першої інстанції вимоги ст. ст. 50, 65 КК України дотримано, призначене ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Підстав для зміни вироку та пом'якшення покарання, як про це ставиться питання в поданій апеляції, колегія суддів не убачає.
Безумовних підстав для скасування вироку по справі не встановлено.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19 лютого 2009 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін, а подану засудженим ОСОБА_3 апеляційну скаргу - без задоволення.