Справа № 22-453

Категорія: 31

Суддя 1-ої інстанції:Дубчак А.Г.

Доповідач: Цюра Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2009 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Іващука В.А., Медяного В.М.,

При секретарі: Ставнійчук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином та позовом третіх осіб із самостійними вимогами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином, мотивуючи його тим, що відповідач керуючи мотоциклом, порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на позивача, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження. Вироком Шаргородського райсуду від 13.03.2007 р. ОСОБА_1 було визнано винним в скоєні даного ДТП та засуджено за ч.2 ст. 286 КК України. Тому позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 5 322,17 грн. та 10 000 моральної шкоди.

29.10.2008 року треті особи на стороні позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду із самостійними вимогами до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, мотивуючи їх тим, що позивач являється їх сином. Внаслідок скоєного відповідачем ДТП, син тривалий час перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, - було проведено дві операції, тому, вони понесли чималі витрати на його лікування та реабілітацію.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2008 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 втраченого ним заробітку за час лікування в розмірі 1 487 грн. 61 коп., 10 000 грн. моральної шкоди, та 375 грн. за надання юридичної допомоги. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 витрат на придбання медичних препаратів в розмірі 289 грн. 10 коп., 1 114 грн. 43 коп. витрат на проїзд до лікарні, 200 грн. витрат по оплаті юридичних послуг. Крім цього, було стягнуто з ОСОБА_1 115 грн. 03 коп. судового збору на користь держави та 30 грн. ІТЗ розгляду справи. В іншій частині позову було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення районного суду, як такого що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, та просив ухвалити нове рішення, яким в позовних вимогах позивача та третіх осіб відмовити повністю.

Колегія суддів, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Суд першої інстанції, вислухавши пояснення сторін, свідків, оцінивши всі докази в сукупності, прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Так, судом першої інстанції було достовірно встановлено, що вироком Шаргородського райсуду Вінницької області від 13.03.2007 р. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження позивачу та призначено покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі з іспитовим строком відповідно ст. 75 КК України на 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Тому, суд дійшов вірного висновку про завдання позивачам, скоєним злочином, матеріальної та моральної шкоди, застосувавши ст. 1195 ЦК України, відповідно якої фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток ( дохід ), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду, тощо.

Судом першої інстанції були також вірно застосовані норми ст. ст. 23 та 1167 ЦК України при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди.

Стягнута судом на користь позивачів матеріальна шкода, повністю підтверджується зібраними матеріалами справи.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, до яких суд дійшов з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.