АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-467/2010 р.                         Головуючий у 1-й  інстанції:  Федченко І.М.

                                                                          Суддя-доповідач:  Краснокутська О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2010 року                                         м. Запоріжжя

           Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                Пільщик Л.В.

Суддів:                        Краснокутської О.М.

                                        Сапун О.А.

При секретарі:               Петровій О.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну  скаргу

Служби Безпеки України на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя  від 08 грудня  2009 року у справі за позовом Служби Безпеки України до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И  Л А :

У  січні 2009 року Служба Безпеки України звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

В позовній заяві зазначено, що з 11.11.2008 року по 20.11.2008 року у приміщенні Запорізького обласного краєзнавчого музею експонувалась виставка «УПА. Історія нескорених», де були виставленні стенди на литих банерах, які є майном Служби безпеки України. 14.11. 2008 року відповідач  ОСОБА_3, пред’явив посвідчення народного депутата України, зайшов до зали виставки, де зірвав зі стенду банер, присвячений Шухевичу Р., виніс його з музею та розірвав, чим завдав шкоду майну Служби безпеки України. Зазначеними неправомірними діями з вини ОСОБА_3 завдана шкода майну СБУ в розмірі 115 грн. 68 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив  суд стягнути з відповідача у відшкодування завданої  матеріальної  шкоди  115 грн. 68 коп.

Рішенням  Жовтневого районного суду м. Запоріжжя  від 08 грудня  2009 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Служба Безпеки України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким   задовольнити  позовні вимоги.

В засідання судової колегії  відповідач не з”явився втретє, про час і місце розгляду справи повідомлений телеграмою, про  причини неявки в судове засідання відомостей не надав.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення  представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому  задоволенню за таких підстав.

Згідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин справи,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями,діями чи бездіяльністю особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,відшкодовується в повному обсязі особою,яка її завдала.

Особа,яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування,якщо вона доведе , що шкоди завдано не з її вини.

             Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того,що вина відповідача у завданні шкоди позивачеві не  доведена, оскільки ОСОБА_3.  не притягувався до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Такі мотиви  відмови у позові суду не відповідають вимогам ст.1166 ЦК України, здійснені у порушення вимог ст.ст.212, 213,214 ЦПК України, оскільки не надавши  належної    оцінки здобутим доказам, суд мотивував відмову у задоволенні позову відсутністю вини відповідача у завданні  шкоди позивачеві.

Між тим із  долученого до справи  відмовного матеріалу №1-136-08 прокуратури Запорізької області, зокрема  постанови замісника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області від 28 листопада 2008 року вбачається,що 11 листопада 2008 року відповідач ОСОБА_3. під час огляду виставки  „УПА: історія нескорених” у приміщенні  Запорізького обласного краєзнавчого музею  зірвав зі стенду плакат  із зображенням Романа Шухевича, мотивуючи свої дії необ”єктивністю експозиції, виніс його на вулицю, де розірвав у присутності  зібравшихся там  людей.

Ці ж обставини підтверджуються поясненнями  самого ОСОБА_3, а також  поясненнями свідків- працівників музею ОСОБА_6,ОСОБА_7 та інших, рапортами  працівників міліції ОСОБА_6., ОСОБА_5,, ОСОБА_9та інших,  відповіддю  заступника прокурора Запорізької області начальнику Управління  СБУ в Запорізькій області  від 03.12.2008р. № 06/3 -1352.

Таким чином із  доказів по справі вбачається,що шкода майну позивача завдана відповідачем навмисними діями, які перебувають у причинному зв”язку із наслідками, і є протиправними,оскільки  згідно до вимог ст. 13 ч3 ЦК України  не допускаються дії особи,що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, проте суд першої інстанції не взяв до уваги ці обставини,вимоги закону, не надавши зазначеним доказам по справі оцінки. При цьому суд не взяв до уваги вимоги  ч.2 ст.1166ЦК України і того ,що відповідач не довів, що шкода завдана не з його вини, неправильно тлумачив зміст ст1166 ЦК України, зазначивши у рішенні про  те,що вина відповідача не встановлена, виходячи із того, що він не притягався до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Разом із тим згідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
            Докази подаються сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини,які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виник спір.

Вимагаючи стягнення  з відповідача  на свою користь 115гр.68коп.,позивач не надав суду доказів щодо  підтвердження розміру завданої шкоди.

Із наданих суду ксерокопій  рахунку-фактури №ДЛ-0000040 від 31 березня 2008року(а.с.34) і  видаткової накладної № ДЛ-0000032 від 09 квітня 2009року(а.с.35) видно,що позивачем були придбані у постачальника- ТОВ „Рекламно-поліграфічній компанії”Добрий Лев”  9 банерів  на загальну суму 1070гр.93коп., проте  ці документи не містять у собі відомостей щодо їх оприходування позивачем і взяття на баланс, а також щодо розташування на виставці у Запорізькому краєзнавчому музеї 14.11.2008року.

У судовому засіданні 21.04.2010р.  судова колегія зобов”язала  позивача надати  документи бухгалтерського обліку щодо розміру завданої матеріальної шкоди, проте вимоги суду  позивач не виконав і у порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надав доказів щодо розміру  цієї  шкоди .

З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку про те,що позовні вимоги  не підлягають задоволенню з тих  причин ,що позивачем не  доведений розмір  завданої матеріальної шкоди, тому  рішення суду першої інстанції  підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог з постановленням нового рішення про це.

            Керуючись ст. ст.   307,309  ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу   Служби Безпеки України задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя  від 08 грудня  2009 року по цій справі змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.

    Головуючий:

         Судді: