Справа № 22ц-15/2010                             Головуючий у першій інстанції

Сташків В.Б.

 Категорія - цивільна

Доповідач – Позігун М.І.

                                                        У Х В А Л А

Іменем України

6 травня 2010 року                   м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого:   Позігуна М.І.,

суддів:               Мамонової О.Є., Губар В.С.

при секретарі: Рачовій І.І.

        розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 5 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про  відшкодування витрат на поховання,  стягнення витрат у зв’язку втратою годувальника-

В С Т А Н О В И В:

        14 жовтня 2009 року ОСОБА_8 подав заяву про апеляційне оскарження рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 5 жовтня 2009 року, яким стягнуто з нього на користь ОСОБА_7 9 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 940 грн. витрат на поховання, а в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_7. до ОСОБА_8 відмовлено.

        ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8  помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть  від 15 жовтня 2009 року.

        Апеляційну скаргу на рішення суду було подано ОСОБА_6, яка  посилалась на те, що  ОСОБА_8 помер, а оскільки вона є спадкоємницею то має право на оскарження рішення суду, яке за доводами апеляційної скарги місцевим судом ухвалено з порушенням судом норм матеріального і процесуального права. Порушення процесуального права апелянт обґрунтовує виходом судом за межі позовних вимог,  порушенням положень ст.. 10 ЦПК України щодо змагальності сторін, а  за відсутності  доводів  позивача судом застосовано нормативно-правовий акт, який не підлягав застосуванню. Порушення норм матеріального права апелянт обґрунтовує застосування судом до спірних правовідносин правил охорони праці у тваринництві, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 6.12. 2004 року № 26(далі Правила), яким не регламентується випасання худоби приватною особою. За доводами апелянта судом рішення винесено без врахування винної поведінки потерпілого, який спровокував своєї поведінкою агресивні дії бика  відповідача, що й призвело до тяжких наслідків, а не відповідач, а тому в  силу  ст.. 1193 ЦК України шкода завдана внаслідок умислу потерпілого не відшкодовується.

        Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до слідуючого висновку.

        Згідно довідки Ріпкинської районної державної нотаріальної контори Чернігівської області після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняли в рівних частинах  його доньки ОСОБА_6 і ОСОБА_9, подавши заяви про прийняття спадщини.

        З врахуванням положень ст.. 37 ЦПК України ОСОБА_6 і ОСОБА_9, були залучені до участі у справі в якості правонаступників  ОСОБА_8,        

        Судом встановлено, що  22 червня 2009 року, бик, який належав ОСОБА_8, зірвався з  ланцюга і завдав тілесних ушкоджень ОСОБА_10, який привів на пасовище свою корову та намагався прип’яти її. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_10 помер на місці спричинення йому тілесних ушкоджень твариною.

        Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із  наявності підстав для покладення відповідальності на відповідача.

        Даний висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.

        Так, виходячи з положень  Закону України „Про захист тварин від жорсткого поводження” дія зазначеного закону поширюється  і на відносини, що виникають з утриманням великої рогатої худоби,  та яким на  фізичних, юридичних осіб, які   утримують домашніх тварин не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних  та юридичних осіб, не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.   Поза місцем  утримання домашніх тварин, особи які утримують домашніх тварин, зобов’язані супроводжувати їх та не мають права залишати їх без нагляду.

        Проте, в порушення зазначених вимог відповідач  покинув  бика  на пасовищі без догляду та не забезпечив  надійності прив’язі, що  знаходиться в причинному зв’язку   зі смертю потерпілого та її наслідками.

        Відповідно ж до ст.. 12 зазначеного Закону шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи  твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

        З врахуванням вище викладеного та виходячи з обставин справи, в суду відсутні були підстави для  застосування до спірних правовідносин положень ч 1 ст. 1193 ЦК України, але при визначенні розміру матеріальної шкоди  судом   з врахуванням всіх обставин справи було враховано і поведінку потерпілого, який домашню тварину привів на пасовище та намагався  відігнати від неї  бика відповідача.

        Оскільки судом вірно визначено характер спірних правовідносин,  а тому  посилання суду на Правила та  відсутність в рішенні  місцевого суду посилань на положення   Закону України „Про захист тварин від жорсткого поводження” не призвело до неправильного вирішення спору, а тому відповідно до положень ч 3 ст. 309, ч 2 ст. 308,  ЦПК України  не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду лише з формальних міркувань.

        За викладених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.

        Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,  313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,

                                            у х в а л и в:

             Апеляційну скаргу ОСОБА_6  відхилити.

             Рішення Ріпкинського районного суду від 5 жовтня  2009 року залишити без змін.

              Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України у касаційному порядку протягом двох місяців.

Головуючий:                                               Судді: