Справа 22ц-1356/2010р. Головуючий у першій інстанції Сова Т.Г.
Категорія – цивільна Доповідач: Позігун М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2010 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді: ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: МАМОНОВОЇ О.Є., ШЕМЕЦЬ Н.В.,
при секретарі : РАЧОВІЙ І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу судді Менського районного суду Чернігівської області від 10 березня 2010 року про повернення позовної заяви ОСОБА_6 про визнання його спадкоємцем на право компенсації збитків, завданих спадкодавцю ОСОБА_7,
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалу судді Менського районного суду Чернігівської області від 10 березня 2010 року, якою повернуто його позовну заяву про визнання його спадкоємцем на право компенсації збитків, завданих спадкодавцю ОСОБА_7, скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ним виконано вимогу ухвали судді про залишення його позовної заяви без руху в частині оплати судових витрат, що підтверджується оригіналами платіжних доручень від 03.03.2010 року, а щодо вимоги ухвали про надання долучених до позовної заяви належним чином завірених документів, апелянт пояснив, що у зв'язку із знаходженням у місцях позбавлення волі, вказана вимога ним не може бути виконана та заявляв клопотання про їх витребування судом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Визнаючи позовну заяву ОСОБА_6 неподаною та повертаючи йому, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 23 лютого 2010 року про залишення його позовної заяви без руху.
Проте з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може виходячи з наступного.
Ухвалою судді Менського районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2010 року було залишено без руху позовну заяву ОСОБА_6 та надано йому строк до 10 березня 20101 року для усунення недоліків, а саме сплати судових витрат та надання належним чином завірених копій документів, що додані до позовної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно заяви ОСОБА_6, Менська виправна колонія №91, в якій він перебуває, перерахувала 8 грн. 50 коп. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що підтверджується платіжними дорученнями №180 та №181 від 3 березня 2010 року(а.с.29-30), виконавши таким чином вимоги ухвали судді від 23.02.2010 року про залишення позовної заяви без руху в частині оплати судових витрат, в якій в порушення вимог ст.121 ЦПК України не було зазначено розмір, в якому повинні були сплачені судові витрати, на чому також наголошує Верховний Суд України в п.7 Постанови Пленуму від 12.06.2009 року №2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції.
ОСОБА_6 в заяві від 03.03.2010 року про усунення недоліків позовної заяви(а.с.9) зазначав, що у зв'язку з перебуванням у місцях позбавлення волі, не має можливості надати суду копії належним чином завірених документів та заявляв клопотання (а.с.10) про витребування судом документів, які відповідно до ст.ст.57, 64 ЦПК України є різновидом доказів.
Проте, суд першої інстанції в порушення положень ч.1 ст.137 ЦПК України, згідно якої у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази, не вирішив клопотання ОСОБА_6 про витребування доказів та постановив ухвалу про повернення позовної заяви, одним із мотивів якої є фактично ненадання доказів, що не може бути підставою для залишення заяви без руху та повернення її заявнику.
Крім того, в ухвалі про повернення позову вказано, що позивачем не зазначено причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цікавлячий його факт. Вказана обставина також не може бути підставою для повернення позовної заяви, оскільки стосується предмету позову, і може бути підставою для його задоволення або відмови в задоволенні.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, ухвала судді Менського районного суду Чернігівської області від 10 березня 2010 року підлягає скасуванню з передачею даного питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – задовольнити.
Ухвалу судді Менського районного суду Чернігівської області від 10 березня 2010 року – скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню справи.
Головуючий: Судді :