Справа № 22ц-1511/2009 Головуючий у першій інстанції – ЖУК М.І.
Категорія – цивільна Доповідач – ГУБАР В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ГУБАР В.С., МАМОНОВОЇ О.Є.,
при секретарі РАЧОВІЙ І.І.,
за участю: ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор” відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2009 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", та остаточно уточнивши свої позовні вимоги, просила суд:
визнати незаконним наказ начальника філії „Управління по виробництву дорожньо-будівельних матеріалів” Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор"- голови ліквідаційної комісії філії від 22.07.2009 року № ОС-4 про звільнення її з посади бухгалтера філії по ст.40п.1 КЗпП України у зв”язку з ліквідацією підприємства;
поновити її на посаді бухгалтера у філії „Управління по виробництву дорожньо-будівельних матеріалів” з 22.07.2009 року;
стягнути з Дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор” середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі, 322 грн.80 коп. не донарахованої заробітної плати, 10000 гривень у відшкодування моральної шкоди та 3000 гривень за правову допомогу адвоката.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу просила допустити до негайного виконання.
Окрім того, ОСОБА_7 просила також суд в разі завершення процедури ліквідації філії „Управління по виробництву дорожньо-будівельних матеріалів” Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" зобов”язати відповідача працевлаштувати її у Дочірньому підприємстві „Чернігівський облавтодор” на посаді бухгалтера.
Свої вимоги мотивувала тим, що її було поновлено на посаді бухгалтера філії УВДБМ "Чернігівський облавтодор" з 03.10.2005 року. Наказом начальника УВДБМ ДП "Чернігівський облавтодор" - Голови ліквідаційної комісії філії УВДБМ №ОС-4 від 22.07.2009 року її було звільнено по ст.40п.1 КЗпП України з посади бухгалтера у зв"язку з ліквідацією підприємства.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 лютого 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає: судом не взято до уваги, що філія "УВДБМ" ДП "Чернігівський облавтодор" ліквідована не була, з ЄДРПОУ не виключена, квитанція про знищення печаток і штампів головному підприємству не видавалась. Висновок суду про те, що відсутність філії "УВДБМ" ДП "Чернігівський облавтодор" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДР) свідчить про її припинення, не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується матеріалами справи. Судом не враховано той факт, що на законодавчому рівні діють два реєстри: ЄДРПОУ та ЄДР. Відсутність філії у витягу з ЄДР від 14.10.2009 року при наявності витягу з управління статистики від 03.11.2009 року №109/01-05 не свідчить про те, що остання була ліквідована та виключена з ЄДР, а навпаки лише підтверджує той факт, що філія досі є діючою та не ліквідованою.
Апелянт наполягає, що звільнення її з посади відбулось всупереч тому, що вона є одинокою матір”ю і має на утриманні двох малолітніх дітей, а тому відповідач не мав права звільняти її з роботи без працевлаштування. Апелянт наголошує, що при звільненні відповідачем їй були для працевлаштування запропоновані посади за межами міста Чернігова, у віддалених районах області і від цих посад вона була змушена відмовитись з поважних причин, оскільки не мала можливості переїзду з малолітніми дітьми у населені пункти, де у неї відсутнє житло.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення у зв”язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з роботи у зв"язку з ліквідацією підприємства було проведено відповідачем з дотриманням вимог чинного трудового законодавства України, а тому її позовні вимоги є безпідставними.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд з”ясовує наявність обставин, якими обгрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявність інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, а також доказів на їх підтвердження; правовідносин, які випливають із встановлених обставин; правових норм, які регулюють ці правовідносини.
В порушення зазначених вимог процесуального закону, суд першої інстанції неповністю з”ясував обставини, які мають значення для справи, допустив істотну неповноту судового розгляду та дослідження доказів по справі, всупереч вимог ст. 212 ЦПК України та ст.40ч.1, ст.184 КЗпП України. Суд мав з”ясувати, але не з”ясував всі фактичні обставини, з якими пов”язувалось звільнення ОСОБА_7, дав неправильну юридичну оцінку правовідносинам між сторонами, що призвело до помилкового вирішення спору. Отже, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заявлених вимог з частковим задоволенням позову,ё1 зважаючи на таке.
Апеляційним судом встановлено, що наказом Дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор” відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” № 147/1 від 22.08.2006 року ОСОБА_7 була поновлена на посаді бухгалтера філії "Управління по виробництву дорожньо-будівельних матеріалів" з 03.10.2005 року. відповідно до рішення апеляційного суду Чернігівської області від 11 січня 2007 року та згідно рішення апеляційного суду Чернігівської області від 09 липня 2004 року (а.с.17-20, 96 ).
У зв"язку із закінченням терміну відпустки по догляду за дитиною згідно наказу №1-ОС від 22.04.2009 року ОСОБА_7 була поновлена на роботі на посаді бухгалтера в складі ліквідаційної комісії філії "Управління по виробництву дорожньо-будівельних матеріалів" з 22.04.2009 року (а.с.90,118).
Як вбачається з матеріалів справи, 19 травня 2009 року ОСОБА_7 письмово була сповіщена про звільнення з роботи. У зв”язку з ліквідацією філії їй були запропоновані вакантні посади у підрозділах відповідача, які знаходились у населених пунктах Чернігівської області – смт. Вертіївка Ніжинського району та смт. Варва, смт.Ріпки, смт.Козелець (а.с.14,71).
Наказом начальника філії "Управління по виробництву дорожньо-будівельних матеріалів" ДП "Чернігівський облавтодор" - голови ліквідаційної комісії №ОС-4 від 22.07.2009 року ОСОБА_7 була звільнена з посади бухгалтера з 22.07.2009 року за п.1 ст.40 КЗпП України у зв"язку з ліквідацією підприємства.
Перевіряючи дотримання відповідачем вимог чинного трудового законодавства при звільненні ОСОБА_7, апеляційний суд приходить до висновку, що вищевказаний наказ № ОС-4 від 22.07.2009 року є незаконним і звільнення позивачки відбулось всупереч вимог ст.184 КЗпП України, незважаючи на те, що вона є одинокою матір”ю, зважаючи на таке.
Відповідачем не було враховано, що ОСОБА_7, відповідно до наданих документів, розлучена, у зареєстрованому шлюбі з червня 2003 року не перебуває та самостійно виховує і утримує двох малолітніх дітей, не отримуючи аліментів, – доньку ОСОБА_9 2002 року народження та доньку ОСОБА_3 2006 року народження (а.с.21-23), а отже є одинокою матір”ю, що підтверджується також довідкою житлово-експлуатаційної організації про склад сім”ї позивачки, довідкою дошкільного навчального закладу.
За положеннями ст.184 КЗпП України звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, допускається з обов”язковим працевлаштуванням.
Ст.10 Закону України „Про відпустки” визначає одиноких матерів як таких, що виховують дитину без батька.
У п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів” роз”яснено, що до одиноких матерів належить жінка, яка не перебуває у шлюбі, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама при наявності дитини віком до чотирнадцяти років. Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав обов”язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не було надано на тому ж або на іншому підприємстві іншу роботу, від якої вона відмовилась з поважних причин.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 відповідачем були запропоновані посади у структурних підрозділах підприємства, розташованих по Чернігівської області, але від запропонованої роботи позивачка відмовилась. Зважаючи на сукупність обставин справи, апеляційний суд приходить до висновку, що зазначена відмова ОСОБА_7 від працевлаштування викликана поважною причиною – неможливістю виїзду за межі м.Чернігова з двома малолітніми дітьми у населені пункти, де у неї відсутнє житло. При цьому апеляційний суд виходить також з положень ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27.09.91. де, зокрема, зазначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Отже, передбачений ст.184 КЗпП України обов”язок по працевлаштуванню ОСОБА_7, відповідачем виконаний не був.
Перевіряючи обставини ліквідації філії „Управління по виробництву дорожньо-будівельних матеріалів” Дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор”, апеляційним судом встановлено, що за даними головного управління статистики у Чернігівській області від 29.04.2010 року № 319/04-1-16, згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України філія „Управління по виробництву дорожньо-будівельних матеріалів” на момент звільнення ОСОБА_7,- станом на 22 липня 2009 року, з державного реєстру вилучена не була, а отже діяльність філії не була припинена, а тому, відповідно до ст.235 КЗП України, ОСОБА_7 підлягає поновленню на попередній посаді - бухгалтера філіії „Управління по виробництву дорожньо-будівельних матеріалів” з 22 липня 2009 року із стягненням з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення суду.
Зважаючи, що середньоденний заробіток ОСОБА_7 становить за даними відповідача 44,71 грн. (а.с.119)., то за час вимушеного прогулу з 22.07.2009 року по 05.05.2010 року на її користь необхідно стягнути: 44,71 грн. х 202 дні = 9031,42 грн. і зазначена сума визначена без утримання обов”язкових платежів.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 надала відповідачеві пакет документів (а.с.91), який засвідчує наявність у неї, як у самотньої матері, податкової соціальної пільги відповідно до ст.6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2035 „Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги”. Як вказано у п.12 цього Порядку, самотньою матір”ю або самотнім батьком вважаються особи, які на момент застосування працедавцем пільги, визначеної у ст.6 Закону, маючи дитину (дітей) віком до 18 років не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом. Отже, позовна вимога ОСОБА_10, яка не перебуває у зареєстрованому шлюбі і в розумінні вищенаведених нормативних актів є самотньою матір”ю, про стягнення з відповідача 322 грн.80 коп., утриманих з її заробітної плати податкових платежів, підлягає задоволенню, виходячи з утримання у 2009 році: за травень - 66,92 грн., за червень – 126,77 грн., за липень -129,11 грн.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди відповідно до ст.237-1 КЗпП України, апеляційний суд приходить до висновку, що порушення законних трудових прав позивачки з вини відповідача внаслідок незаконного звільнення з роботи призвели до моральних страждань, погіршенню матеріального стану, нервових переживань, докладання додаткових зусиль до облаштування життя за наявності на утриманні двох малолітніх дітей. Враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачці моральних страждань, сукупність обставин справи, а також виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості, апеляційний суд вважає, що
розмір морального відшкодування позивачці належить визначити в сумі 1000 грн.
Відповідно до наявних у справі доказів (а.с.1а, 25 -27, 36, 145), згідно до ст.88 ЦПК України та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов”язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” з відповідача на користь ОСОБА_7 належить стягнути судові витрати по справі за надання правової допомоги у сумі 3000 гривень. При цьому, за участь у судових засіданнях у суді першої інстанції згідно журналів судових засідань – 40% відповідних розмірів мінімальної заробітної плати за годину роботи протягом розгляду справи у суді першої інстанції, а саме: 02.11.2009 року – за 30 хвилин судового засідання – 148 грн.80 коп.; 23.02.2009 року за 3 год.13 хв. судового засідання – 1117,47грн.; 26.02.2009 року за 55 хвилин судового засідання – 318,45 грн., а всього – 1548,72 грн. Решта 1416 грн. – за складання процесуальних документів та запитів, наявних у матеріалах справи та за участь у судових засіданнях протягом розгляду справи у апеляційному суді.
З Дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор” на користь держави підлягають стягненню судові витрати по справі: 120 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та 94,74 грн. судового збору, а всього - 214 грн.79 коп.
Відповідно до ст.235 КЗпП України рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_7 та стягнення заробітку за один місяць у сумі 1028,79 грн. підлягає негайному виконанню. (З 22.07.2009 року по 22.08.2009 року – 23 робочі дні х 44,71 грн. середньоденного заробітку = 1028,72 грн.).
Керуючись п.1 ч.1, ч.2 ст.40, ст.ст. 184, 235, 237-1 України,п.п.6.1.2., 6.1.3. ст.6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб,”, постановою Кабінету Міністрів України № 2035 від 26 грудня 2003 року „Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги”, статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст. 209, 218, 88, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд ,
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 лютого 2010 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ начальника філії „Управління по виробництву дорожньо-будівельних матеріалів” Дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор” – голови ліквідаційної комісії філії „Управління по виробництву дорожньо-будівельних матеріалів” № ОС-4 від 22 липня 2009 року про звільнення ОСОБА_7 з 22 липня 2009 року з посади бухгалтера філії „Управління по виробництву дорожньо-будівельних матеріалів” Дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор”.
Поновити ОСОБА_7 з 22 липня 2009 року у філії „Управління по виробництву дорожньо-будівельних матеріалів” Дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор” на посаді бухгалтера.
Стягнути з Дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор” на користь ОСОБА_7 9031 грн.42 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (обов”язкові платежі з даної суми не утримані), 322 грн.80 коп. не донарахованої заробітної плати, 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 3000 грн. судових витрат за надання правової допомоги, а всього – 13354,22 грн.
Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_7 та стягнення заробітку за один місяць у сумі 1028,79 грн. підлягає негайному виконанню.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з Дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор” на користь держави судові витрати по справі у сумі 214 грн.79 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий Судді: