Справа № 156/1296/20

Номер провадження: 1-кп/156/148/20

У Х В А Л А

28 грудня 2020 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Малюшевської І.Є.

за участю:

секретаря судового засідання Киці Л.Ф.

прокурора Лісневського К.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Колєсова М.Г.

законного представника потерпілого ОСОБА_2

провівши в залі судових засідань Іваничівського районного суду Волинської області підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 12020030080000160 внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 02.06.2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України,

в с т а н о в и в :

До Іваничівського районного суду Волинської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020030080000160 внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 02.06.2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.

Копію обвинувального акту обвинуваченому вручено 24.12.2020 року під розписку, яка міститься в матеріалах кримінального провадження.

Ухвалою судді від 24 грудня 2020 року по даному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання.

Під час підготовчого судового засідання судом роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_1 право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів, як передбачено ст. 31 КПК України, так, як він обвинувачується у вчиненні злочину, за який санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років. Обвинувачений надав згоду на розгляд обвинувального акту у визначеному складі суду.

У підготовчому судовому засіданні захисник заявив клопотання про відкладення засідання у зв`язку із відсутністю відомостей про належне повідомлення потерпілої про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання кримінального провадження, оскільки місце перебування потерпілої на день проведення підготовчого судового розгляду не відоме.

Прокурор, обвинувачений, законний представник потерпілого проти відкладення підготовчого судового розгляду не заперечили.

Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , оскільки ризики, визначені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу, не відпали, а продовжують існувати і на стадії судового провадження. Більш м`який запобіжний захід, аніж взяття під варту, не зможе запобігти і є недостатнім для запобігання ризикам, що продовжують існувати, є виправданим за наявності суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник заперечили проти даного клопотання та просили обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки ОСОБА_1 немає наміру ухилятися від суду, хворіє, скаржиться на погане самопочуття, має постійне місце проживання, проживає разом з цивільною дружиною, є пенсіонером.

Прокурор заперечив проти задоволення такого клопотання захисника посилаючись на те, що проживання обвинуваченого за однією адресою разом із матір`ю потерпілої, яка є свідком у справі, зважаючи на характер вчиненого кримінального правопорушення, є неприпустимим. Докази на підтвердження хвороби та поганого самопочуття ОСОБА_1 сторона захисту суду не надала.

Заслухавши учасників підготовчого судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що підготовче судове засідання по даному кримінальному провадженню слід відкласти.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Ухвалою слідчого судді  Локачинського районного суду Волинської області від 30 жовтня 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів по 28 грудня 2020 року включно, визначено розмір застави 120 (сто двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 263 640 грн. Зазначена ухвала набрала законної сили 05.11.2020 року.

Суд бере до уваги те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Судом встановлено, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, тобто особливо тяжкого злочину, наявні ризики, визначені ст.177 КПК України, у зв`язку із тим, що, залишаючись на волі, є реальний ризик того, що ОСОБА_1 може продовжити злочинну діяльність відносно потерпілої, з якою він перебуває у близьких відносинах та проживає за однією адресою, або здійснити спроби незаконного впливу на потерпілу та (чи) на її законного представника, а також на свідків, які мешкають з ним в одному селі; вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Зважаючи на необхідність виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , наявність доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його виним у кримінальному правопорушенні, враховуючи те, що обвинувачений є пенсіонером, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, майновий стан та ту обставину, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, раніше не судимий, враховуючи також існування вищезазначених ризиків та наявність обґрунтованої підозри, суддя дійшов до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки інший, менш суворий запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти наявним ризикам у кримінальному провадженні. У зв`язку з вищенаведеним клопотання захисника обвинуваченого про обрання міри запобіжного заходу у виді домашнього арешту не підлягає задоволенню.

Таким чином, судом не встановлено підстав для зміни запобіжного заходу, а стороною захисту не підтверджено, що більш м`які запобіжні заходи зможуть запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Враховуючи, що судове провадження не завершено до спливу строку тримання під вартою, в судовому засіданні не допитані свідки та визначенні ст. 177 КПК України ризики, котрі були підставами для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час розгляду кримінального провадження не відпали, а тому відсутні підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходів на більш м`який та слід продовжити йому строк тримання під вартою до 60 днів.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Як вбачається із матеріалів клопотання, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину щодо вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.

Слідчим та прокурором у судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_1 було вчинено такі дії відносно малолітньої ОСОБА_3 саме із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі наведеного, враховуючи майновий та сімейний стан обвинуваченого, який є неодруженим, має утриманні трьох малолітніх дітей, не працює, пенсіонер, суд вважає, що застава у розмірі 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначена ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 30.10.2020 року, здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 31, 183, 197, 199, 314, 315 КПК України суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання захисника про відкладення підготовчого судового засідання задовольнити.

Підготовче судове засідання по кримінальному провадженню № 12020030080000160 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України  відкласти на 11 год. 00 хв. 25 січня 2021 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з 28 грудня 2020 року.

Строк дії ухвали щодо продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 закінчується о 24 год. 25 лютого 2021 року.

Розмір застави ОСОБА_1 , визначений ухвалою слідчого судді Локачинського районного суду Волинської області від 30.10.2020 року в розмірі 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 263 640 грн. залишити без змін.

Згідно з ч. 7 ст. 182 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заставу в розмірі 263 640 гривень внести на депозитний рахунок: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок № UA 278201720355279002000002504, МФО 820172, банк ДКСУ м. Київ та надати суду документ, що це підтверджує.

У разі внесення застави, на обвинуваченого ОСОБА_1 покласти обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, зокрема:

1.прибувати за кожною вимогою суду;

2.не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

3.повідомляти  суд про зміну місця проживання.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі в місця ув`язнення.

Скерувати копію ухвали для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, що перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення їй ухвали.

Суддя І. Є. Малюшевська