Справа № 2-1185/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 лютого 2010 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого – судді Мельник І.О.
при секретарі Пархоменко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3, про розірвання договору дарування,
в с т а н о в и в:
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3, про розірвання договору дарування на підставі ч.ч. 1,4,5 ст. 727 ЦК України. Свої вимоги мотивує тим, що 30.04.2009р. вона уклала з ОСОБА_2 договір дарування належної їй 1\2 частини квартири АДРЕСА_1. Вона є інвалідом 3 групи, потерпілою від аварії на ЧАЕС, у 2005 році перенесла інсульт. Спочатку відносини із відповідачем, який є її сином, були дуже добрі, але після його одруження в червні 2009 року, поведінка сина змінилася. Між ними почали виникати непорозуміння, син та невістка заборонили їй користуватися кімнатою, яка належить її дочці ОСОБА_4 і яка не заперечувала проти проживання матері в цій кімнаті. Незважаючи на те, що вона їм постійно допомагає матеріально, вимагають гроші. У подальшому, син зламав двері у кімнаті ОСОБА_4 та забрав речі і документи, а потім взагалі змінив замки на вхідних дверях, чим позбавив можливості користуватися наданою дочкою кімнатою. Відповідач та його дружина, знаючи про поганий стан її здоров”я, вчиняють дії, які спрямовані на погіршання цього стану та виникнення повторного інсульту. Тобто, існує реальна загроза її життю, що змушує звертатися до суду з даним позовом.
У судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_5 позов підтримали та просили суд розірвати договір дарування 1\2 частини квартири АДРЕСА_1, укладений 30.04.2009р. між позивачкою та її сином ОСОБА_2 Суду пояснили, що відповідач та його дружина з липня 2009 року знущаються з позивачки, не дають їй можливість проживати у спірній квартирі, хоча обізнані про відсутність у неї іншого житла, наявність хронічних захворювань та поганий стан здоров”я. Дружина відповідача має намір заволодіти спірною квартирою, тому ізолювала відповідача від його родичів та налаштовує проти матері. Відповідач постійно матір ображає, не пускає в квартиру, вимагає гроші. Всі ці дії свідчать про намір довести позивачку до повторного інсульту, що становить загрозу для її життя, а тому є підставою для розірвання договору дарування.
Відповідач та його представник ОСОБА_6 проти позову заперечували. Суду пояснили, що позивачка за власним бажанням подарувала сину належну їй частину квартири АДРЕСА_1. Ніхто не примушував та не спонукав її до укладання цього правочину. Позивачка є дієздатною особою і усвідомлювала значення своїх дій. Ніякого злочину проти позивачки з боку відповідача ні на час укладання договору дарування, ні після цього вчинено не було. Стосунки між позивачкою та відповідачем погіршилися після його одруження, оскільки ОСОБА_1 не задоволена своєї невісткою. Проте, це не є підставою для розірвання договору дарування. Позов вважають необґрунтованим, а тому просять в його задоволенні відмовити.
Суд, вислухавши сторони, їх представників, пояснення свідків, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У ході розгляду справи встановлено, що 30.04.2009р. ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір дарування належної їй на праві приватної власності 1\2 частини квартири АДРЕСА_1. Договір дарування посвідчений приватний нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 3458. Згідно з довідкою КП ЧООБТІ від 02.12.2009р. спірна квартира належить ОСОБА_2 – 1\4 частина на підставі дубліката свідоцтва про право власності на житло № САА 204065 від 25.02.2004р., 1\2 частина на підставі вище вказаного договору дарування та ОСОБА_4 (сестрі відповідача) – 1\4 частина на підставі договору дарування № 2-3204 від 11.12.2006р.
Сторонами визнаються та не заперечуються факти, що ОСОБА_1 є дієздатною особою, на час укладання оспорюваного правочину усвідомлювала значення своїх дій та керувала ними, будь-якого тиску ніхто на неї не здійснював і її волевиявлення було вільним.
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання договору дарування 1\2 частини спірної квартири на підставі ч.ч.1,4,5 ст. 727 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст.. 727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров”я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдарований вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування. Частинами 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред”явлення вимоги дарунок є збереженим. У разі розірвання договору дарування обдарований зобов”язаний повернути дарунок у натурі.
Згідно з ч.2 ст..2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
У ході розгляду справи суду не надано і судом не добуто об”єктивних доказів того, що відповідач ОСОБА_2 вчинив умисний злочин проти життя, здоров”я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей і його вину у вчиненні умисного злочину встановлено обвинувальним вироком суду.
Докази, на які посилалася сторона позивача в обгрунтування своїх вимог, а саме: медичні документи про стан здоров”я ОСОБА_1 та перебування її на стаціонарному лікуванні внаслідок наявності хронічних захворювань, пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про факт заміни замків на вхідних дверях спірної квартири, погіршання стосунків між позивачкою і відповідачем та наявність конфлікту між позивачкою та невісткою ОСОБА_10, не доводять вчинення ОСОБА_2 умисного злочину проти ОСОБА_1 Також не являються такими доказами і звернення під час судового розгляду справи ОСОБА_1 з заявами до Соснівського РВ УМВС, прокуратури Соснівського району м.Черкаси та Уповноваженого з прав людини при Верховній Раді України, оскільки за цим зверненнями кримінальна справи відносно ОСОБА_2 не порушувалася. Причинно-наслідкового зв”язку між наявними захворюваннями позивачки та будь-якими діями відповідача не встановлено.
Таким чином, вбачається, що позивачем не доведена наявність обставин, які визначені законодавцем як підстави для розірвання договору дарування в порядку ч.1 ст. 727 ЦК України.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги не доведені, а тому позов не підлягає до задоволення.
Керуючись ч.ч.1, 4, 5 ст.727 ЦК України, ст. ст..5, 10,11, 57-60,88, 209, 212-215 ЦПК України, , суд, -
В И Р І Ш И В :
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3, про розірвання договору дарування.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст.295 ЦПК України.
Головуючий : І.О.Мельник