Справа № 2/593/12/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2020 р. місто Бережани Тернопільської області

Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Крамаря В.М.,

при секретарі судового засідання – Осадці М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на Ѕ частки майна та визнання права власності та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на Ѕ частки майна та визнання права власності, -

з участю сторін – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представників – ОСОБА_3 , ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року позивачка  ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності. В позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, посилається на те, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року визнано за нею право власності на Ѕ частину збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сандвіч панелей розміром 3х4. Оскільки відповідно до ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» збірний комплект матеріалів торгового павільйону з сендвіч панелей це тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності, яка встановлюється тимчасово без улаштування фундаменту. Позивачка є фізичною особою –підприємцем, має на утриманні неповнолітнього сина, іншого доходу немає, ОСОБА_2 перешкоджає їй користуватися вказаним майном, спільне володіння і користування даним майном є неможливим, посилаючись на ст. 365 ЦК України, просить: 1) припинити право власності ОСОБА_2 у спільному майні із ОСОБА_1 , а саме: на Ѕ частину збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сендвіч панелей розміром 3х4, торгівельного павільйону № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 ; 2) визнати за нею право власності на Ѕ збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сендвіч панелей розміром 3х4, торгівельного павільйону № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 .

У лютому 2020 року позивач ОСОБА_2 , звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 . В позовній заяві з врахуванням змін посилається на те, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року визнано за ним та ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сандвіч панелей розміром 3х4 (за кожним). Оскільки майно збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сандвіч панелей розміром 3х4 є неподільним, згідно висновку експерта № 111/17-22 від 11.04.2017 року і його вартість становить 92656 грн.; спільне володіння і користування майном сторонами є неможливим; спірне майно використовується для професійного заняття ОСОБА_2 і це є єдиним джерелом його доходів, посилаючись на ст. 365 ЦК України, ст. 71 СК України, просить: 1) припинити право власності ОСОБА_1 у спільному майні із ОСОБА_2 на Ѕ частину збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сандвіч панелей розміром 3х4 (торгівельного павільйону № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 ); 2) визнати за ним право власності на Ѕ частин збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сандвіч панелей розміром 3х4 (торгівельного павільйону № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 ).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник – ОСОБА_3 поданий позов підтримали з підстав і мотивів, наведених у позовній заяві, позов ОСОБА_2 не визнали, посилаючись на те, що має бути задоволений саме їх позов.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представниця ОСОБА_4 поданий позов підтримали з підстав і мотивів, наведених у позовній заяві, позов ОСОБА_1 не визнали, посилаючись на те, що має бути задоволений саме їх позов.

Судом було здійснено наступні процесуальні дії:

17 червня 2020 року ухвалою суду прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на Ѕ частки майна та визнання права власності та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на Ѕ частки майна та визнання права власності. Підготовче судове засідання призначено на 10 год. 00 хв. 15 липня 2020 року.

15 липня 2020 року розгляд справи відкладено на 10 год. 00 хв. 04 вересня 2020 року за клопотанням сторони ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 16 липня 2020 року заяву про відвід судді Крамара В.М., подану позивачкою ОСОБА_1 , визнано необґрунтованою. Вирішення питання про відвід судді передано на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає вказану справу, визначеному у порядку, встановленому ч.1 ст. 33 ЦПК України.

21 липня 2020 року ухвалою судді Бережанського районного суду Тернопільської області, яка не входить до складу суду, що розглядає вказану справу, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні її заяви про відвід судді Крамарю В.М. за безпідставністю.

Ухвалою суду від 04 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1  про залишення без розгляду позовних вимог  ОСОБА_2  до ОСОБА_1  про припинення права власності на Ѕ частки майна та визнання права власності на Ѕ за ОСОБА_2  04вересня 2020 року судом закрито підготовче провадження по цивільній справі, та призначено справу до судового розгляду на 14 год. 30 хв. 22 вересня 2020 року.

22 вересня 2020 року ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, по справі оголошено перерву до 14 год. 30 хв. 13 жовтня 2020 року.

13 жовтня 2020 року розгляд справи відкладено на 10 год. 00 хв. 11 листопада 2020 року, у зв`язку неявкою сторін в судове засідання.

11 листопада 2020 року розгляд справи відкладено на 14 год. 30 хв. 26 листопада 2020 року, у зв`язку з неявкою сторін в судове засідання.

26 листопада 2020 року розгляд справи відкладено на 12 год. 00 хв. 10 грудня 2020 року, у зв`язку з неявкою сторін в судове засідання.

Вислухавши вступне слово сторін та їх представників, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено такі фактичні обставини.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року за ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частину збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сендвіч панелей розміром 3х4; за ОСОБА_2 визнано право власності на Ѕ частину збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сендвіч панелей розміром 3х4.

Згідно з мотивувальною частиною постанови Тернопільського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року спірний кіоск не є малою архітектурною формою, а комплектом матеріалів для торгового павільйону з сендвіч панелей, який з урахуванням вимог чинного законодавства підлягає виділенню сторонам в рівних частинах.

Посилання ОСОБА_1 у поданій нею позовній заяві на ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не спростовує такого висновку Тернопільського апеляційного суду.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Ч.4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

Згідно з п.3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440, вартість майна (майнових прав) - це еквівалент цінності об`єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей. Ймовірна сума грошей - це найбільша сума грошей, яку може отримати продавець та може погодитися сплатити покупець.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи з наведеного, підставою для припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника є встановлення наявності хоча б однієї з перелічених у пунктах 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України обставин (зокрема, в пунктах 1-3) за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї і за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до тверджень сторін у позовних заявах, спільне володіння і користування сторін спірним майном є неможливим. Виходячи з положень ст.82 ЦПК України така обставина не підлягає доказуванню.

Натомість ті обставини, що припинення права власності протилежної сторони (іншого співвласника) на спільне майно не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, а також те, що позивачем попереднього внесено вартість цієї частки на депозитний рахунок суду, - сторонами не доведено. Такий висновок випливає з наступного:

- в матеріалах справи відсутні відомості про дійсну вартість спірного майна, оскільки, не заважаючи на роз`яснення судом в підготовчому засіданні, які обставини входять до предмета доказування у вказаній справі, сторони не виявили бажання проводити експертизу для встановлення дійсної вартості спірного майна на час розгляду справи судом;

- кожна із сторін, діючи як позивач, згідна компенсувати іншій стороні як відповідачу 46328,00 грн. як вартість частки іншого співвласника у спірному майні, при цьому заперечує присудження такої компенсації їй як відповідачу по справі. Такі дії сторін вказують на те, що запропонована ними вартість Ѕ частини збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сандвіч панелей розміром 3х4 не є дійсною вартістю такої частки і не компенсує її вартість.

Виходячи з наведеного, припинення права власності будь кого із сторін, як співвласників у спільному майні на Ѕ частину збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сандвіч панелей розміром 3х4 зі сплатою іншій стороні компенсації вартості Ѕ частини збірного комплекту матеріалів торгового павільйону з сандвіч панелей розміром 3х4 в розмірі 46328,00 грн., буде несправедливим і таким, що позбавляє права власності особи, якій таку компенсацію присуджено, без справедливої компенсації вартості майна, право власності на яке цієї особи припиняється, тобто завдасть істотної шкоди інтересам співвласника. Натомість сторони протилежного суду не довели.

Виходячи з наведеного, в задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про припинення права власності на Ѕ частки майна та визнання права власності та позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_1  про припинення права власності на Ѕ частки майна та визнання права власностіслід відмовити.

Керуючись ст. 365 ЦК України, постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18), ст. ст. 13, 76, 80-82, 206, 263, 265, 354, 355, п.15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на Ѕ частки майна та визнання права власності, – відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на Ѕ частки майна та визнання права власності, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків на його апеляційне оскарження.

Відомості про позивачку/відповідачку: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , номер та серія паспорта НОМЕР_3 .

Відомості про позивача/відповідача: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , номер та серія паспорта НОМЕР_5 .

Дата складення повного судового рішення 18.12.2020 року.

Суддя: