Провадження 2/557/468/2020

Справа 557/1115/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року                                                                                                       смт Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області у складі:

судді Оленич Ю.В.,

секретарі судового засідання Поліщук С.О., Гуменюк Н.П.,

номер справи 557/1115/20,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Шеврон»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Гоща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Шеврон», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

за участю представника позивачів Максимовича М.М.,

                                                          ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (далі АТ «ПРОСТО-страхування»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Шеврон» (далі ТОВ «Сервісна компанія «Шеврон»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову зазначено, що 28 січня 2020 року о 20 годині 17 хвилин на автомобільній дорозі М06 Київ-Чоп, с. Горбаків Гощанського району Рівненської області, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом «DAF  95 XF 480», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Turbo’s Hoet», д.н.з. НОМЕР_2 , при здійснені повороту ліворуч не був уважний, не врахував дорожню обстановку, повертаючи ліворуч не надав дорогу транспортному засобу, який рухався в зустрічному напрямку - автомобілю «SUBARU OUTBACK», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобіля «SUBARU OUTBACK», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 отримала тілесні пошкодження.

За висновками судово-медичної експертиза №16 від 07 лютого 2020 року, про що зазначено у постанові старшого слідчого Гощанського ВП Острозького ВП ГУНП в Рівненській області про закриття кримінального провадження від 17 лютого 2020 року,  у пасажира ОСОБА_2 встановлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою грудної клітки справа, закритої травми живота без пошкодження внутрішніх органів, забою передньої черевної стінки, забою м`яких тканин лівого стегна.

Крім того, вказаною вище постановою встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 пунктів 10.1, 10.4, 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України та вирішено питання про направлення копій матеріалів кримінального провадження для вирішення питання про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Щодо ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №090601 від 18 лютого 2020 року.

Постановою Гощанського районного суду Рівненської області №557/251/20 від 17 березня 2020 року ОСОБА_3 , у зв`язку з порушення ним вимоги п. 10.4 Правил дорожнього руху України визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,  та піддано адміністративному стягненню у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

22 червні 2020 року вказана постанова була скасована Рівненським апеляційним судом, а провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 5 ст. 38 КУпАП.

При цьому, як зазначають позивачі у позові, постанова суду першої інстанції в частині доведеності вини та кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП ніким не оспорювалася, а тому апеляційним судом не наведено доказів на підтвердження таких висновків суду першої інстанції.

Таким чином, позивачі вважають, що провадження у справі про адміністративне правопорушення (№557/251/20) закрито з нереабілітуючих підстав, а постанова суду першої інстанцїі в частині доведеності вини та кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП не спростована та, враховуючи визнання вини ОСОБА_3 , є чинною.

За вказаних обставин, позивач ОСОБА_1 зазначає, що йому неправомірними діями водія ОСОБА_3 завдано матеріальну шкоду пов`язану із пошкодженням автомобіля «SUBARU OUTBACK», д.н.з. НОМЕР_3 , яка становить 187 526 гривень 68 копійок і є різницею між вартістю завданого матеріального збитку транспортному засобу, внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді 28 січня 2020 року – 239 729 гривень 31 копійка та (враховуючи, що ремонт автомобіля економічно недоцільний) вартістю цього транспортно засобу в пошкодженому стані після дорожньо-транспортної пригоди – 52 202 гривні 63 копійки, згідно висновку експерта №152ЕД від 11 лютого 2020 року, та моральну шкоду, яку позивач оцінює у розмірі 10 000 гривень.

ОСОБА_1 , вказуючи на те, що в базі Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ) наявна інформація про договір обов`язкового страхування, за яким «DAF  95 XF 480», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 28 січня 2020 року є забезпечним транспортним засобом в значенні ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вважає, що АТ «ПРОСТО-страхування» має договірне зобов`язання здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 130 000 гривень, а ТОВ «Сервісна компанія «ШЕВРОН», з яким ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах, має деліктне зобов`язання сплатити різницю між сумою шкоди завданої майну 187 526 гривень 68 копійок та сумою страхової виплати 130 000  гривень, що дорівнює 57 526 гривень 68 копійок.

03 липня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про виплату відшкодування до страхової компанії, однак 31 липня 2020 року у виплаті такого страхового відшкодування йому було відмовлено.

За вказаних обставин ОСОБА_1 , посилаючись на приписи норм права, які містяться у ст.ст. 22, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 988 ЦК України, просить стягнути з відповідача АТ «ПРОСТО-страхування» страхове відшкодування в розмірі 130 000 гривень та, посилаючись на приписи норм права, які містяться в ст.ст. 1166, 1188, 1172, 1194 ЦК України, з відповідача ТОВ «Сервісна компанія «ШЕВРОН», з яким ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах, - відшкодування за шкоду завдану майну 57 526 гривень 68 копійок, що перевищує ліміт страхового відшкодування 130 000  гривень, а також завдану працівником моральну шкоду в порядку ст. 23 ЦК України в розмірі 10 000 гривень.

Позивачем ОСОБА_2 у позові зазначено, що вона, у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями проходила лікування та здійснила витрати на таке в сумі 2277 гривень 30 копійок, які в порядку ст.ст. 22, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 988 ЦК України, просить стягнути з відповідача АТ «ПРОСТО-страхування».

Що стосується завданої ОСОБА_2 моральної шкоди, то таку, з огляду на отримані тілесні ушкодження, остання оцінює в розмірі 20 000 гривень та просить стягнути останню в порядку ст.ст. 23, 1167, 1168, 1172, 1187 ЦК України з відповідача ТОВ «Сервісна компанія «ШЕВРОН».

Крім цього, позивачі просять стягнути з відповідачів судові витрати, які складаються із судового збору, витрат на судову експертизу в розмірі 6336 гривень 60 копійок та витрат на правову допомогу  в розмірі 10 000 гривень.

15 вересня 2020 року від відповідача АТ «ПРОСТО-страхування» до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі, з огляду на їх безпідставність.

В обґрунтування такої позиції у відзиві зазначено, що відповідно до зібраних АТ «ПРОСТО-страхування» матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася  28 січня 2020 року приблизно о 20 годині 00 хвилин у Рівненській області, с. Горбаків, на автомобільній дорозі Київ-Чоп, за участі забезпеченого у АТ «ПРОСТО-страхування» полісом №АО/3576249 транспортного засобу «DAF  95 XF 480», д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у зчепленні з напівпричепом «Turbo», д.н.з. НОМЕР_4 , під керування ОСОБА_3 , та транспортного засобу «SUBARU OUTBACK», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , відсутній документ, який підтверджує настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_3 .

Відповідач вертає увагу на те, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження не є документом, який в законному порядку визнає вину особи у настанні дорожньо-транспортної пригоди. Єдиними належним документом, що визнає вину особи у настанні дорожньо-транспортної пригоди у кримінальному провадженні №12020180080000046 від 29 січня 2019 року є виключно вирок суду за результатами розгляду кримінальної справи.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 червня 2020 року було повністю скасовано постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 17 березня 2020 року по справі №557/251/20, а справу закрито, тому, на переконання відповідача, на даний час  водія ОСОБА_3 жодною постановою до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не притягнуто.

У відзиві також зазначено, що відповідно до висновку №2020-2102 за результатами проведення автотехнічного дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди за участі зазначених вище автомобілів, складеного судовим експертом 24 лютого 2020 року, встановлено, що в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «SUBARU OUTBACK», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічного характеру вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, які перебували в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, а в діях водія автомобіля «DAF  95 XF 480», д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом, д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей технічного характеру вимогам абз. 2 п. 10.4 Правил дорожнього руху України.

З огляду на відсутність в даній пригоді вини водія забезпеченого у АТ «ПРОСТО-страхування» транспортного засобу, встановленої рішенням суду, відповідачем прийнято рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Відповідач зазначає, що з урахуванням наведеного та в силу положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема ст. 32, страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Відповідач ТОВ «Сервісна компанія «ШЕВРОН» відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачами обставин та правових підстав позову не надав.

Не надані до суду і пояснення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3

21 вересня 2020 року позивачами до суду подано клопотання про витребування доказів, а 14 грудня 2020 року - про долучення до матеріалів справи відповіді на адвокатський запит №4 від 24 вересня 2020 року.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 27 серпня 2020 року вказана позовна зава прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

20 жовтня 2020 року ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області задоволено клопотання представника позивачів ОСОБА_4 про приєднання до матеріалів справи доказів – копій наказу №5/к від 16 квітня 2019 року та подорожнього листа №2502187, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, задоволено клопотання позивачів про витребування доказів – матеріалів справи про адміністративне правопорушення №557/251/20 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, а також закрито підготовче провадження по справі та таку призначено до судового розгляду.

23 грудня 2020 року протокольною ухвалою задоволено клопотання позивачів про долучення до матеріалів справи відповіді на адвокатський запит №4 від 24 вересня 2020 року.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

Позивачі та їх представник у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали та просили такі задовольнити з підстав зазначених у позові. При цьому, позивач ОСОБА_2 в обгрунтування розміру моральної шкоди зазначила, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримала не лише фізичні ушкодження, які і наразі дають про себе взнаки та потребують постійних лікарських консультацій і медичного лікування, але й психологічну травму, що змушує її періодично проходити реабілітацію у психолога. Позивач зазначила, що вона не може спокійно пересуватися на автомобілі, так як і її неповнолітня донька, яка також була під час дорожньо-транспортної пригоди у салоні, та дивом не постраждала.

Моральна шкода полягає, як зазначила позивач, у значному нервовому стресі перенесеному на місці дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої винними діями водія ОСОБА_3 та душевних переживаннях її,  як матері,  та ОСОБА_1 , як батька, за життя і здоров`я неповнолітньої доньки. 

Що стосується витрат на лікування, то ОСОБА_2 зазначила, що нею було затрачено значно більше коштів, однак чеків вона не зберігала, оскільки розраховувала на порядність ОСОБА_3 , який запевняв, що відшкодує збитки. Проте, як зазначила ОСОБА_2 , до сьогоднішнього дня винуватцем дорожньо-транспортної пригоди для них шкода не відшкодована.

Позивач ОСОБА_5 також у судовому засіданні ствердив про отримання ним психологічної травми, зазначив, що після дорожньо-транспортної пригоди його не залишають постійні переживання.

Представники відповідачів АТ «ПРОСТО-страхування» та ТОВ «Сервісна компанія «Шеврон», будучи належним чином повідомленими про час, місце та дату розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

03 листопада 2020 року від представника АТ «ПРОСТО-страхування» адвоката Синюка С.Л. надійшло клопотання про проведення розгляду справи без його участі, в якому останній зазначив, що заперечує проти позовних вимог в повному об`ємі.

22 грудня 2020 року надійшло клопотання директора ТОВ «Сервісна компанія «Шеврон» Хамазенка А.А., в якому останній просить розглянути справу без присутності представника компанії.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, 22 грудня 2020 року подав клопотання, в якому просить судове засідання провести без його присутності.

Суд, заслухавши позивачів та їх представника, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень на них, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов належить задовольнити зважаючи на таке.

Судом установлено, що 28 січня 2020 року о 20 годині 17 хвилин на автомобільній дорозі М06 Київ-Чоп, с. Горбаків Гощанського району Рівненської області, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом «DAF  95 XF 480», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Turbo’s Hoet», д.н.з. НОМЕР_2 , при здійснені повороту ліворуч не був уважний, не врахував дорожню обстановку, повертаючи ліворуч не надав дорогу транспортному засобу, який рухався в зустрічному напрямку - автомобілю «SUBARU OUTBACK», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобіля «SUBARU OUTBACK», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження.

28 січня 2020 року інформацію про вказану дорожньо-транспортну пригоду було внесено до ЄРДР за №12020180080000046 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Старшим слідчим СВ Гощанського ВП Острозького ВП ГУНП в Рівненській області Бялим О.О. 17 лютого 2020 року кримінальне провопорушення, внесене до ЄРДР за №12020180080000046 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому вказану постанову разом з копіями матеріалів кримінального провадження направлено начальнику Гощанського ВП Острозького ВП ГУНП в Рівненській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності відповідно до КУпАП (арк. спр. 8-10).

За висновками судово-медичної експертиза №16 від 07 лютого 2020 року, про що зазначено у постанові старшого слідчого СВ Гощанського ВП Острозького ВП ГУНП в Рівненській області про закриття кримінального провадження від 17 лютого 2020 року,  у пасажира ОСОБА_2 встановлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою грудної клітки справа, закритої травми живота без пошкодження внутрішніх органів, забою передньої черевної стінки, забою м`яких тканин лівого стегна.

Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 17 березня 2020 року  ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності та визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (арк. спр. 14-16).

Вказана постанова за результатами апеляційного перегляду скасована, а провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закіченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 5 ст. 38 КУпАП, про що в матеріалах справи наявна постанова судді Рівненського апеляційного суду від 22 червня 2020 року (арк. спр. 17-19).

Як убачається зі змісту вказаної постанови апеляційної інстанції, постанова суду першої інстанції в частині доведеності вини та кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП ніким не оспорювалася, а тому апеляційним судом не наведено доказів на підтвердження таких висновкій суду першої інстранції. При цьому, як зазначено у постанови від 22 червня 2020 рокум під час апеляційного розгляду ОСОБА_3 визнавав вину в інкримінованому правопорушенні.

Також з наказу ТОВ «Сервісна компанія «Шеврон» від 16 квітня 2019 року за №5/к «Про прийняття на роботу» (арк. спр. 107) та подорожнього листа №2502187 від 03 січня 2020 року (арк. спр. 108) судом установлено, що водій транспортного засобу «DAF  95 XF 480», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Turbo’s Hoet», д.н.з. НОМЕР_2 , на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди 28 січня 2020 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Сервісна компанія «Шеврон».

Відповідно до висновку №152ЕД експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 11 лютого 2020 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «SUBARU OUTBACK», д.н.з. НОМЕР_3 , пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді 28 січня 2020 року, станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, становить 239 729 гривень 31 копійка, а ринкова вартість автомобіля в пошкодженому після дорожньо-транспортної пригоди 28 січня 2020 року стані, в цінах станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, становить 52 202 гривні 63 копійки (арк. спр. 20-62).

За проведення вказаного експертного дослідження ОСОБА_1 сплатив судовому експерту ОСОБА_6 6336 гривень 60 копійок, згідно квитанції №ПН1289 від 06 лютого 2020 року (арк. спр. 63).

З довідки поліклінічного відділення КНП «Гощанська центральна районна лікарня» від 24 лютого 2020 року за №31 (арк. спр. 65), епікризу №610 (арк. спр. 66) судом установлено, що ОСОБА_2 встановлено діагноз: закрита черепно-мозкової травма, струс головного мозку, забій грудної клітки справа, закрита травма живота без пошкодження внутрішніх органів, забій передньої черевної стінки, забій м`яких тканин лівого стегна. Травма в ДТП 28 січня 2020 року. ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні з 28 січня по 04 лютого 2020 року.

Згідно даних епікризу №244-174 (арк. спр. 67) убачається, що ОСОБА_2 знаходилась на стацонарному лікування і обстеженні у відділенні денного стаціонару КП «РОСДРЗН» РОР з 20 лютого по 04 березня 2020 року, діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку (28 січня 2020 року) у вигляді синдрому ВСД, цефалгічний, кохлео-вестибулярний синдром. Міопія вис. Ст. ОЧ. Скл. міоп. Астигматизм ОЧ. Агніопатія сіт. ОЧ. Пр. к-т ОЧ.

За даними квитанції №0.0.1599507643.1 від 29 січня 2020 року, чека №47847 від 30 січня 2020 року, а також чека №2051 від 04 лютого 2020 року ОСОБА_2 під час лікування витрачено 2277 гривень 30 копійок (арк. спр. 68).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «DAF  95 XF 480», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована на день події у АТ «ПРОСТО-страхування», договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності вкасників наземних транспортних засобів АО/3576249, що підтверджується даними витягу з Централізованої бази МТСБУ (арк. спр. 64) та відповіді МТСБУ на адвокатський запит від 24 вересня 2020 року за вих. №4 (арк. спр. 142).

З цієї ж відповіді судом установлено, що до ЦБД МТСБУ страховиком за зазначеним договором внесено наступну інформацію: страхова сума за шкоду майну – 130 000 гривень; страхова сума за шкоду життю та здоров`ю – 260 000 гривень; франшиза – 0 гривень.

03 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПРОСТО-страхування» з відповідною заявою про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою від 28 січня 2020 року (арк. спр. 69).

31 липня 2020 року АТ «ПРОСТО-страхування» надіслало листа на адресу ОСОБА_1 , яким відмовило останньому у виплаті страхового відшкодування, оскільки відповідно до зібраних матеріалів вище зазначеної дорожньо-транспортної пригоди в АТ «ПРОСТО-страхування» відсутній документ, який підтверджує настання цивільно-правової відповідальності водія автомобіля «DAF  95 XF 480», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , жодною постановою останнього до адміністративної відповідальності не притягнуто (арк. спр. 70-71).

Позивачі, вказуючи на порушення відповідачами їх прав, звернулись до суду за захистом таких з даним позовом.  

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, регулюються нормами права, які містяться в Цивільному кодексі України (далі ЦК України) та Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності вкасників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч. 1 ст.  1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Підставами відшкодування шкоди за цим деліктом є: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (незалежно від вини).

Відповідно до ч. 1 ст.  988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, серед іншого, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків, зобов`язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 вересня 2016 року у справі №6-933цс16.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року (справа № 426/16825/16-ц).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював водієм в ТОВ Сервісна компанія «ШЕВРОН» та під час дорожньо-транспортної пригоди 28 січня 2020 року знаходився при виконанні посадових обов`язків (подорожній лист №2502187), даний факт не оспорюється відповідачами та підтверджується матеріалами справи.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, а отже суд приходить висновку про те, що страховик АТ «ПРОСТО-страхування» у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, зобов`язаний сплатити позивачам розмір завданої шкоди, зокрема, ОСОБА_1 - страхове відшкодування за шкоду завдану майну в розмірі 130 000 гривень, а ОСОБА_2 - страхове відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю в розмірі 2277 гривень 30 копійок.

А власник транспортного засобу, водій якого є винним у дорожньо-транспортній пригоді, в силу положень ст.ст. 1187, 1194 ЦК України, на переконання суду, зобов`язаний відшкодувати потерпілому ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 57 526 гривень 68 копійок.

При цьому судом враховуються аргументи позивачів, наведені ними у позові на підтвердження підстав для його задоволення, оскільки такі знайшли своє підтвердження в ході дослідження наявних в матеріалах справи доказів.

Вказані докази, на переконання суду, є належними, допустимими та достовірними в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, а у своїй сукупності достатніми, так як дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Водночас суд відхиляє доводи відповідача АТ «ПРОСТО-страхування» з приводу відсутності документа, який підтверджує настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого автомобіля ОСОБА_3 , з огляду на те, що винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, встановлена постановою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 17 березня 2020 року, і, як зазначено у постанові судді Рівненського апеляційного суду від 22 червня 2020 року, в частині доведеності вини та кваліфікації дій ОСОБА_3 ніким не оспорювалася, а тому апеляційним судом не наведено доказів на підтвердження таких висновків суду першої інстранції.

Відхиляються судом і посилання відповідача АТ «ПРОСТО-страхування» на наявність в діях ОСОБА_1 за обставин дорожньо-транспортної пригоди 28 січня 2020 року невідповідності технічного характеру вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які перебували в причинному зв`язку з виникненням означеної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вказані обставини відповідачем не доведено, що в силу ст. 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Суд зауважує на тому, що закриття провадження у адміністративній справі за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_3 мало місце за обставин, які не є реабілітуючими. ОСОБА_3 при апеляційному перегляді постанови суду першої інстанції від 17 березня 2020 року визнавав свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушеня, передбаченого ст. 124 КУпАП. Не оспорював своєї винуватості останній і при розгляді даного спору, хоча мав таку можливість.

Суд звертає увагу на те, що сама лише відсутність доказів притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення її від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

На це ж у своїх висновках вказав і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова №369/1558/17 від 27 листопада 2019 року).

Крім цього, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду №200/13471/16-ц від 11 вересня 2019 року, №209/5115/15-ц від 29 серпня 2019 року, № 369/4994/16 від 14 серпня 2019 року, №910/12722/18 від 03 липня 2019 року, №742/3364/17 від 05 червня 2019 року, №757/20309/15-ц від 27 березня 2019 року, №183/3903/16 від 07 березня 2019 року, №902/1142/17 від 27 лютого 2019 року, №640/4185/15-ц від 06 лютого 2019 року, № 243/4692/17 від 14 січня 2019 року.  

Стосовно відшкодування завданої моральної шкоди суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1167 та ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З аналізу змісту гл. 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 06 листопада 2013 року №6-108цс13.

З огляду на зазначене, позов в частині стягнення з відповідача ТОВ «Сервісна компанія «ШЕВРОН» на користь позивачів моральної шкоди підлягає задоволенню, оскільки шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, під час виконання трудових обов`язків.

Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди, суд враховує ступінь вини ОСОБА_3 , який перебуває у трудових правовідносинах з ТОВ «Сервісна компанія «ШЕВРОН», обгрунтавання позивачів щодо рівня, характеру, тривалості та обсягу душевних та психічних страждань, характеру майнових та немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у житті позивачів, те, що у добровільному порядку відшкодування завданої майнової шкоди не виплачено протягом тривалого часу, та застосувавши вимоги співрозмірності, розумності і справедливості, вважає, що позивачам заподіяна моральна шкода, а тому з відповідача ТОВ «Сервісна компанія «ШЕВРОН» в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 10 000 гривень, а на користь ОСОБА_2 , з урахуванням отриманих нею тілесних ушкоджень, – 20 000 гривень.

Суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

При цьому, суд зауважує, що розмір моральної шкоди, про стягнення якого позивачами заявлено у позовній заяві, відповідачем ТОВ «Сервісна компанія «ШЕВРОН» не оспорювався, своїм правом на подачу відзиву на позов у встановлений судом строк останній не скористався. Не було висловлено ТОВ «Сервісна компанія «ШЕВРОН» і будь-якої позиції щодо заявлених позивачами вимог і у поданих ним заявах 28 жовтня 2020 року (арк. спр. 118), 16 листопада 2020 року (арк. спр. 132) та 22 грудня 2020 року (арк. спр. 147).

При вирішенні даного спору суд застосовує норми права, які містяться в ст.ст. 22, 23, 988, 1166-1168, 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 22, 28, 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та на окремі з яких вірно посилаються позивачі у поданому позові.

За вказаних обставин, суд вважає, що права позивачів, за захистом яких мало місце звернення до суду, були порушені відповідачами, а тому підлягають захисту шляхом задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно приписів ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов`язані із проведенням експертизи.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Оскільки суду не надано жодних доказів, які свідчать про обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а також про оплату послуг, пов`язаних із наданням правової допомоги, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, на його користь з АТ «ПРОСТО-страхування» підлягає стягненню 1299 гривень 93 копійки судового збору та 4170 гривень 11 копійок витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, виходячи з розрахунку заявлених вимог до вказаного відповідача по відношенню до ціни позову (заявлені вимоги становлять 65,81 %), а з ТОВ «Сервісна компанія «Шеврон» підлягає стягненню 675 гривень 34 копійки судового збору та 2166 гривень 48 копійок витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, виходячи з розрахунку заявлених вимог до вказаного відповідача по відношенню до ціни позову (заявлені вимоги становлять 34,19 %).

Крім цього, з огляду на те, що позивач ОСОБА_2 при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору, суд, зважаючи на задоволення позовних вимог останньої, приходить висновку про стягнення з відповідачів судового збору на користь держави, що відповідатиме вимогам ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з розрахунку заявлених ОСОБА_2 вимог до АТ «ПРОСТО-страхування», які судом задоволені, по відношенню до ціни позову (заявлені вимоги становлять 10,22 %), з даного відповідача на користь держави підлягає стягненню 85 гривень 93 копійки судового збору, а з  ТОВ «Сервісна компанія «Шеврон» (заявлені вимоги становлять 89,78%) – 754 гривні 87 копійок.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

                                                                 УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Шеврон», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за шкоду завдану майну  в розмірі 130 000 гривень 00 копійок, 1299 гривень 93 копійки судового збору та 4170 гривень 11 копійок витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, а всього 135 470 (сто тридцять п`ять тисяч чотириста сімдесят) гривень 04 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Шеврон» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 57 526  гривень 68 копійок, моральну шкоду в розмір 10 000  гривень 00 копійок, 675 гривень 34 копійки судового збору та 2166 гривень 48 копійок витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, а всього 70 368 (сімдесят тисяч триста шістдесят вісім) гривень 50 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування за шкоду завдану здоров`ю в розмірі 2277 (дві тисячі сімдесят сім) гривень 30 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Шеврон» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмір 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» в дохід держави  85 (вісімдесят п`ять) гривень 93 копійки судового збору. 

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Шеврон»  в дохід держави 754 (сімсот п`ятдесят чотири) гривні 87 копійок судового збору.

У стягненні з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Шеврон» 10 000 гривень витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду або через Гощанський районний суд Рівненської області (відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачі: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ; ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідачі: Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування», місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, ЄДРПОУ 24745673; Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Шеврон», місцезнаходження: 03124, м. Київ, вул. Миколи Васеленка, 7-а, ЄДРПОУ 37552383.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Повне судове рішення  складено 29  грудня 2020 року.

Суддя                                                                                                   Ю.В. Оленич