Справа № 2-1519/2010  року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12 квітня 2010 року                     м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:          Горейко М. Д.

секретаря:              Гаврилюк Н.Я .

    за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача по довіреності від 21.12.2007 року №5992 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Івано-Франківської ОД АТ “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі і за рахунок заставного майна, та судових витрат , -

встановив:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/14-20/601 від 22.06.2006 р. та за кредитним договором № 014/14-10/387G90 від 25.07.2008 р., в тому числі і за рахунок заставного майна, посилаючись на те, що 22.06.2006 року відповідач ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 29 700 доларів США на 60 місяців зі сплатою 12% річних за час фактичного користування кредитом та зобов’язався виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору. 25.07.2008 р. ОСОБА_4 отримав інший кредит у позивача в сумі 258 000 доларів США   зі сплатою 16,5 % річних з кінцевим терміном погашення 24.07.2014 року. Згідно Генеральної кредитної угоди №90 від 25.07.2008 року позивач зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитному договорі, укладеному в рамках Генеральної кредитної угоди. Загальний розмір позичкової заборгованості за кредитом в рамках Генеральної угоди не повинен перевищувати 258 000 доларів США. Внаслідок порушення графіку сплати коштів станом на 28.09.2009 року за відповідачем ОСОБА_4 наявна заборгованість за кредитними коштами, отриманими у 2008 році в сумі 249 397, 69 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 1 996 877 грн. 42 коп., несплачені відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 38 114,85 доларів США, гривневий еквівалент складає 305 177 грн. 98 коп., пеня в розмірі 5 138, 72 доларів США або 41 144 грн. 70 коп. Відповідач також не виконує свої боргові зобов’язання за кредитним договором № 014/14-20/601 від 22.06.2006 р. З отриманих у 2006 році коштів заборгованість за кредитом складає 17 479, 82 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 139 957 грн. 42 коп., за відсотками - 1 746,48 доларів США, гривневий еквівалент складає 13 983 грн. 72 коп., нарахована пеня - 950, 7 доларів США, гривневий еквівалент 7 612 грн. 06 коп. Загальна сума заборгованості ОСОБА_4 за кредитними зобов'язаннями станом на 28.09.2009 року становить 312 828, 26 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 2 504 755 грн. 30 коп. Умовами кредитних договорів встановлено, що внаслідок порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Кредитні договори забезпечені відповідно іпотекою та заставою. Умовами іпотечного договору та договору застави транспортного засобу передбачено право іпотекодержателя та заставодержателя задовольнити забезпечену вимогу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково, не заперечивши щодо стягнення з відповідача на користь банку суми основного боргу по кредиту,  відсотків за користування кредитом та нарахованої пені. Однак, наполягав на тому, щоб відповідач погашав свою кредитну заборгованість згідно з валютним курсом, встановленим НБУ на момент підписання кредитних договорів, а не за поточним курсом валюти.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту порушеного                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            права на належне виконання умов Генеральної кредитної угоди від 25.07.2008 року та кредитного договору, шляхом стягнення заборгованості, в тому числі і за рахунок заставного майна.

    Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

25.07.2008 року між АТ “Райффайзен Банк Аваль” та відповідачем укладено Генеральну кредитну угоду №90. В межах Генеральної кредитної угоди укладено кредитний договір №014/14-10/387G90 від 25.07.2008 року, за яким банк надав, а позичальник (відповідач) отримав кредитні кошти в розмірі 258 000 доларів США з кінцевим терміном погашення 24.07.2014 року.

Крім того між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 22.06.2006 року укладено кредитний договір №014/14-20/601 від 22.06.2006 року, згідно якого позивач надав, а позичальник (відповідач) отримав кредитні кошти в розмірі 29 700 доларів США строком на 60 місяців. Умовами п.1.1. Кредитних договорів передбачено обов'язок позичальника сплатити 16,65% та, відповідно,12% річних за час фактичного користування кредитом та відповідно до п.5.1 кредитних договорів позичальник зобов’язався повернути кредитні кошти та сплатити нараховані відсотки за користування кредитними коштами щомісячно на рахунок кредитора згідно графіка погашення наведеного в додатках до кредитних договорів.

Незважаючи на взяті на себе за кредитними договорами зобов'язання, відповідач систематично порушував строки сплати кредиту, що підтверджується розрахунками заборгованості за кредитним договором №014/14-20/601 від 22.06.2006 року (а.с.19) та кредитним договором №014/14-10/387G90 від 25.07.2008 року (а.с.18).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

Відповідно до п.10.2. Генеральної кредитної угоди №90 від 25.07.2008 та п. 9.1 кредитного договору № 014/14-20/601 від 22.06.2006 року за порушення строків погашення кредитів, відсотків за користування кредитними коштами відповідач — позичальник сплачує позивачу — кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення та пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п.6.5. кредитних договорів банк має право вимагати від позичальника дострокового погашення заборгованості за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником умов договорів та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредитів.

З розрахунку заборгованості за даними кредитними договорами станом на 28.09.2009 року вбачається,   що відповідач систематично не здійснював платежі по двох кредитах та процентах.

У силу ч.2 ст. 1054 та ч. 2 ст.1050 ЦК України внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Позивачем станом на 28.09.2009 року п роведено розрахунок заборгованості за кредитними договорами № 014/14-10/387G90 від 25.07.2008 р. (а. с. 18) та № 014/14-20/601 від 22.06.2006 р. (а. с. 19), відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідача ОСОБА_4 за кредитними зобов'язаннями в розмірі 2 504 755 грн. 30 коп., що складається з суми заборгованості відповідача по кредиту № 014/14-10/387G90 -  49 397,69 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 996 877 грн. 42 коп., несплачені відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 38 114,85 доларів США, гривневий еквівалент складає 305 177 грн. 98 коп., пеня в розмірі 5 138, 72 доларів США або 41 144 грн. 70 коп. та по кредиту № 014/14-20/601 - 17 479, 82 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 139957 грн. 42 коп., за відсотками - 1 746,48 доларів США, гривневий еквівалент складає 13 983 грн. 72 коп., нарахована пеня - 950,7 доларів США, гривневий еквівалент 7 612 грн. 06 коп.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_4 за вказаними кредитними договорами, відповідачем не представлено суду.

    Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов'язань, якими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

В забезпечення виконання кредитного договору № 014/14-20/601 від 22.06. 2006 року між АТ “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_4 22.06. 2006 р. укладено договір застави транспортного засобу №805 та договір іпотеки №4059 від 25.07.2008 р. на забезпечення виконання кредитного договору № 014/14-100/387G90 від 25.07.2008 р.  

Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки відповідач передав в іпотеку нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме офісне приміщення № 2 загальною площею 46,9 кв.м. та офісне приміщення № 3, загальною площею 35,5 кв.м., які належать відповідачу на праві спільної сумісної власності на підставі Договорів купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчених 25.07.2008 року , зареєстрованих в Державному реєстрі правочинів 25.07.2008 року за № 3042051 та № 3042087 та в Івано-Франківському ОБТІ 25.07.2008 року №7ф-1611 та №7ф-1610, зареєстрованих в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно №23842957 та №23842994, виданих Івано-Франківським ОБТІ 25.07.2008 року. Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 1 736 084 грн., 00 коп.

Згідно з умовами договору іпотеки (п.3.1.4.) іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником та/або іпотекодавцем зобов’язання за іпотечним договором або за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його та, за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми, переважно перед іншими кредиторами, задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов’язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Статтею 33 ч.ч.1 та 3 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на пердмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктами 5.2, 5.4. Договору іпотеки сторони передбачили право іпотекодержателя (у разі невиконання іпотекодавцем зобов'язання) вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.

В забезпечення належного виконання зобов'язання по кредитному договору № 014/14-20/601 від 22.06.2006 року, між банком та відповідачем ОСОБА_4 22.06.2006 року укладено договір застави транспортного засобу. Відповідно до  п. 3.2.2.  заставодержатель має право вимагати дострокового погашення заборгованості за рахунок заставленого майна у випадку порушення заставодавцем умов кредитного договору.

Статтею 20 Закону України “Про заставу” встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням  суду.

Пунктом 3.1.7. договору іпотеки та пунктом 2.11. договору застави транспортного засобу передбачено, що якщо суми від продажу предмету іпотеки та суми від реалізації іншого майна, що знаходиться в заставі в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, він має право в судовому порядку вимагати отримання суми, якої не вистачає, для повного задоволення вимоги з іншого майна іпотекодавця.

Що стосується твердження представника відповідача щодо виконання кредитних зобов’язань згідно з курсом валюти, встановленим НБУ на момент підписання кредитних договорів, а не згідно з поточним курсом валюти, то таке не приймається судом до уваги, оскільки діючим законодавством не передбачено стабільний курс долара США до національної валюти – гривні. Відповідно до ст. 36 Закону України “Про Національний Банк України”, офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком. Згідно ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, Положенням “Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів”, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Таким чином, стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Отже, при укладенні кредитних договорів   № 014/14-20/601 від 22.06.2006 року та №014/14-10/387G90 від 25.07.2008 року в іноземній валюті (долларах США) та беручи на себе певні обов’язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позову банку, то всі судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 527 ч.1, 611, 1050 ч.2, 1054 ч.5, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст. 33 ч.ч.1, 3 Закону України “Про іпотеку”, ст.20 Закону України “Про заставу”, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88 ч.1 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Івано-Франківської ОД АТ “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі і за рахунок застави, та стягнення судових витрат задоволити.

Стягнути з ОСОБА_4, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, місцезнаходження якого м. Київ, вул. Лєскова, 9, з зарахуванням на п/р 29094965, МФО 336462, код 20551707, ЄДРПОУ 14305909 —2 504 755 грн. 30 коп (два мільйони п'ятсот чотири тисячі сімсот п’ятдесят п’ять гривень тридцять коп.) заборгованості за кредитним договором № 014/14-10/387G90, укладеним у рамках Генеральної кредитної угоди №90 від 25.07.2008 року, та кредитним договором №014/14-20/601 від 22.06.2006 року, в тому числі і за рахунок заставного майна, 1700 грн. судового збору і 120 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються через Івано-Франківський міський суд.

    Суддя:                                  Горейко М. Д.