Справа № 369/14226/18

Провадження № 2/369/4652/20

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Середенко Б.С.

за участі

представника позивача: Захарова О.В.

представника відповідача Колос М.М.

представника третьої особи Пазюра О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа: акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи Київоблгаз", Державна архітектурно-будівельна інспекція України про знесення самочинно збудованого нерухомого майна,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.05.2014 №21568044. Цей будинок розташований на земельній ділянці, кадастровий номер якої 3222410300:01:024:5005, яка їй належить на праві приватної власності на підставі Державного акту від 07.09.1998 серії КВ №038347. Будинок газифіковано. Вказала, що відповідач зайняв земельну ділянку площею 0,0393 га на території АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3222410300:01:024:0118. Відповідачем на цій земельній ділянці зведено капітальну, поєднану із землею залізобетонним фундаментом, будівлю невстановленого призначення з газобетонного блоку, накриту дахом, розмірами в плані по зовнішньому контуру 8X10,6 м. При цьому, червоні лінії по вул. Кібенка складають 20 м від осі вулиці, а земельна ділянка відповідача майже повністю перебуває в межах червоних ліній. Таким чином, в межах червоних ліній перебувають землі загального користування, забудовувати які Відповідач не має права. Враховуючи наведене, зведені Відповідачем паркан та будівля НОМЕР_1 ,6 м є "забудовою на земельній ділянці, що не 6ула відведена для цієї мети" в контексті ст.376 ЦК України. Зазначене порушує її права, яка позбавлена можливості користуватись землями загального користування, забудованими Відповідачем, не може організувати виїзд зі своєї ділянки. Щодо Відповідача складено Акт, складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт №Т-0409/2 від 04.09.2018. Припис №0409/06 від 04.09.2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, Припис про №0409/07 від 04.09.2018 про зупинення підготовчих або будівельних робіт. В цих приписах містять адресовані Відповідачу обов`язкові для нього в силу закону вказівки припинити порушення і привести будівництво у відповідність до діючих норм.

На підставі викладеного, позивач просить зобов`язати ФОП ОСОБА_2 знести за його рахунок самочинно збудоване нерухоме майно — паркан та будівлю невстановленого призначення розмірами в плані 8Х10,6 м, розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 3222410300:01:024:0118 за адресою АДРЕСА_2 .

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року зобов`язано ОСОБА_2 знести за його рахунок самочинно збудоване нерухоме майно – будівлю розмірами 8х10,6м, розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 3222410300:01:024:0118, за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2020 року заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача та представник третьої особи позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позові, просили позов задоволити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок та земельна ділянка, кадастровий номер якої 3222410300:01:024:5005, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Державного акту від 07.09.1998 серії КВ №038347.

Відповідно до поданого робочого проекту ДП Києво-Святошинське УЕГГ будинок позивача газифіковано.

ОСОБА_2 є сусідом позивача, та йому належить земельна ділянка площею 0,0393 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 3222410300:01:024:0118. Розміри земельної ділянки 40,3*9,78 (м).

Відповідачем на цій земельній ділянці з кадастровим номером 3222410300:01:024:0118 зведено капітальну, поєднану із землею залізобетонним фундаментом, будівлю невстановленого призначення з газобетонного блоку, накриту дахом, розмірами в плані по зовнішньому контуру 8X10,6 м.

Згідно з листа Державного підприємства Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто» №3-23-18 від 02.10.2018 року, червоні лінії по вул. Кібенка складають 20 м від осі вулиці, земельна ділянка з кадастровим номером 3222410300:01:024:0118 майже повністю перебуває в межах червоних ліній.

Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» червоні лінії — визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг.

Згідно з ч.ч.1, 2, 4, 7ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобовязати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

На підтвердження своїх позовних вимоги позивач надав суду Висновок експерта №15/05-2019 від 5 червня 2019 року за результатами проведення будівельно-технічної експертизи. В якому зазначено, що технічна можливість перебудови, самочинно зведеної в АДРЕСА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером 3222410300:01:024:0118, будівлі з розмірами в плані 8 х 10,6 м., у відповідності до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва відсутня.

Вартість знесення самочинної зведеної будівлі, з розмірами в плані 8*10,6 м, на земельній ділянці з кадастровим номером 3222410300:01:024:0118, розташованої за адресою в АДРЕСА_2 складає 414 570 гривень.

Відповідно до положень ст.38 закону «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду в разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

Згідно з постановою №458/1173/14-ц ВС України від 16 січня 2019 року, вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення їхніх прав.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

З урахуванням змісту зазначеної норми в поєднанні з положеннями ст.ст.16, 386, 391 ЦК позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Також як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 22 постанови «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» за № 6 від 30 березня 2012 року, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про основи містобудування» реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.Закінченні будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів забороняється.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», пунктом першим якого передбачено, що прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I - III категорії складності та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті до експлуатації у встановленому порядку.

Судом також встановлено, що відповідач зареєстрував право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222410300:01:024:0118.

У матеріалах справи відсутні докази того, що право власності зареєстровано з порушенням чинного законодавства. Посилання позивача та третьої особи на порушення чинних норм, суд до уваги не бере, оскільки позивач подав позов з підстав самочинного будівництва, а при розгляді справи з`ясовано, що на об`єкт будівництва зареєстровано право власності.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, враховуючи викладені вище обставини, оцінивши докази, зібрані у справі, в їх сукупності, те, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивач не надав суду належні та допустимі докази, не довів суду їх переконливість, а також обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, та те, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту як знесення об`єкту будівництва, на яке зареєстровано право власності, з підстав самочинності будівництва, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз", Державна архітектурно-будівельна інспекція України про знесення самочинно збудованого нерухомого майна відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст виготовлений 30 жовтня 2020 року.

Суддя