УХВАЛА

29 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/4058/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2020

у справі № 904/4058/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», скаржник)

до Приватного підприємства «Рамс Агро»;

ОСОБА_1

про стягнення 139 730, 09 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 21.12.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі №904/4058/19 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити нове рішення суду, яким задовольнити заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши матеріали справи та касаційну скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» у контексті оскаржуваних судових рішень, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 у справі №904/4058/19 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто солідарно з ТОВ "Рамс Агро" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 11 212,80 грн. 3% річних; 48 403,71 грн. інфляційних втрат; 663, 06 грн. пені та 56 835,32 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами. Стягнуто з ТОВ "Рамс Агро" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 1 756, 72 грн. витрат на сплату судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі №904/4058/19 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 року у справі № 904/4058/19 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №904/4058/19 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі №904/4058/19 з підстав фундаментальності значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах та на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Водночас ухвалою Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №904/4058/19 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі №904/4058/19 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, оскільки доводи скаржника, наведені у поданій касаційній скарзі, не знайшли свого матеріально-процесуального підтвердження під час розгляду касаційної скарги.

Також ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2020 у задоволенні заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 389,20 грн. у справі №904/4058/19 відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2020 у справі №904/4058/19 в судовому провадженні відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2020 у справі №904/4058/19.

Постановою Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №904/4058/19 ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2020 у справі №904/4058/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За результатом нового розгляду заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу Центральний апеляційний господарський суд 10.12.2020 ухвалив додаткову постанову у справі №904/4058/19, відповідно до якої заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл витрат на правничу допомогу у справі №904/4058/19 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 7 189,20 грн. В іншій частині заяви про розподіл витрат на правничу допомогу у справі №904/4058/19 відмовлено.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду апеляційної інстанцій, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 21.12.2020 звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм законодавства та неврахування судової практики, просить скасувати оскаржуване судове рішення.

Крім того, скаржник відзначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа ставить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника.

Так, пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина перша статті 17 ГПК України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України (в редакції чинній від 08.02.2020) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує ста/п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 становив 1921, 00 грн.

Предметом позову в даній справі є стягнення 139 730, 09 грн., а, отже, ціна позову у справі № 904/4058/19 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності підстав, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Як уже зазначалось, серед підстав, передбачених пунктом 2 частиною третьої статті 287 ГПК України, скаржник у поданій касаційній скарзі вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа ставить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника. Також скаржник як на підставу для відкриття касаційного провадження посилається і на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Однак наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають поза розумними сумнівами підстав для висновку про те, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або наявні інші підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені частиною третьої статті 287 ГПК України. Наведені скаржником доводи зводяться до заперечень обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, і до переоцінки доказів по справі, та фактично до незгоди з ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції.

Не є явно обґрунтованими і твердження скаржника про наявність фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому колегія суддів враховує, що ухвалою Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №904/4058/19 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі №904/4058/19 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, оскільки доводи скаржника про наявність фундаментальності значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики не знайшли свого підтвердження під час розгляду касаційної скарги.

Також посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення висновків Верховного Суду не є достатньо переконливими, оскільки як вбачається зі змісту вказаних рішень останні ухвалені за інших, встановлених судами, обставин справи та доказів по справі, а також між іншими сторонами по справі.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Колегія суддів відзначає, що незгода із рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як «суду права», дану категорію справ.

Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №904/4058/19, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись частиною п`ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі №904/4058/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова