Справа № 308/14020/20

1-кс/308/5432/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2020 року                                                         м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Голяна О.В., з участю секретаря Секереш О.В., прокурора – Лазаренко В., підозрюваного – ОСОБА_1 , захисника – Потьомкіної О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області підполковника поліції Микулець Ю., відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070000000361 від 26.12.2020 року, погоджене прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічно го обвинувачення Закарпатської обласної прокуратури Лазаренко В., про застосування відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, освіта: вища,  одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, приватного підприємця, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, - запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2020 року старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області підполковник поліції Микулець Ю. звернувся з клопотанням, погодженим прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Закарпатської обласної прокуратури Лазаренко В., про застосування відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, пояснив, що існують ризики, передбачені п.1 п.3 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного ухилятися від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні. Не заперечував проти визначення розміру застави в максимальному розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст.182 КПК України.

Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечила, клопотання слідчого та наведені в такому клопотанні ризики вважає необґрунтованими, так як ОСОБА_1 не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також впливати на свідків, спеціалістів, експерта. Просить застосувати до підозрюваного інший запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою у вигляді домашнього арешту в нічний час доби або застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Долучила ряд характеризуючих документів відносно свого підзахисного. Звернула увагу суду на те, що шкода, завдана потерпілій ОСОБА_2 , відшкодована повністю. Обґрунтованість підозри не заперечувала.

Підозрюваний у судовому засіданні свою вину визнав у вчиненні кримінального праворушення визнав, пояснив, що відмовився давати показання одразу після скоєння ним ДПТ з тієї причини, що перебував у шоковому стані, заявив про намір давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду. Заперечив наявність ризиків, передбачених п.1, п.3 ч.1 ст.177 КПК України. Просив застосувати відносно нього інший запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, а також документи, надані захисником, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Згідно положень ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1.переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2.знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3.незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4.перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5.вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 та п. 4 ч. 2ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що у провадженні СУ ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12020070000000361 за ч. 2ст. 286 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.12.2020, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.12.2020 року /а.с.5/.

Підставою внесення зазначених відомостей до ЄРДР відповідно наданого витягу стало те, що 26 грудня 2020 року близько 21 години водій ОСОБА_1 , в нічний час доби, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Audi A4» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 Литовської Республіки, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, рухаючись автомобільною дорогою «Н09» сполученням «Мукачево-Рогатин-Львів», на відрізку дороги 105 кілометрі + 100 метрів зі сторони смт. Тересва у напрямку м. Тячів, біля торгового центру «ЗЕБРА», приміщення будинку № 55, по вул. Вайнагія, в селі Бедевля, Тячівського району, діючи в супереч вимогам п.п. 2.3, 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та не забезпечив безпеку руху, перевищив допустиму швидкість в населеному пункті та допустивнаїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переходив проїзну частину дороги зліва на право по ходу руху автомобіля. Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих травм помер на місці пригоди.

26 грудня 2020 року о 22 год. 20 хв. ОСОБА_1 було затримано в порядку ст.208 КПК України /протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 26.12.2020, а.с. 14-15/.

Слідчим суддею перевірено, що ОСОБА_1 затримано в спосіб, передбачений ст. ст.ст. 207,208 КПК України, вчасно з дотримання вимог ст. 211 КПК України доставлено до суду. Заяв про застосування до підозрюваного насильства під час затримання не надходило, зовнішній вид та стан останнього не дають підстав для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання.

27 грудня 2020 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого /повідомлення про підозру від 27.12.2020, а.с.16-17 /.

Обставини кримінального правопорушення та причетність громадянина ОСОБА_1 до даного кримінального правопорушення, обґрунтованість підозри підтверджується:

- відомостями, що містяться в протоколі огляду місця ДТП від 26.12.2020 /а.с.6-8/;

- схемою до протоколу огляду місця ДТП від 26.12.2020 /а.с.9/;

- протоколом затримання гр. ОСОБА_1 , від 26.12.2020 року /а.с.14-15 /.

Обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти. Перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Другий стосується питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення. У Рішенні Нечипорук і Йонкало проти України (п. 175) ЄСПЛ вкотре повторив, що термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom (Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства).

Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених матеріалах кримінального провадження, дає підстави вважати пред`явлену  ОСОБА_1 підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вже під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється  ОСОБА_1 , за ступенем тяжкості відноситься до тяжких (ч. 2ст. 286 КК України) злочинів, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_1 , у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховуючи наслідки вчиненого кримінального правопорушення у вигляді смерті людини, життя та здоров`я якої є найвищою соціальною цінністю, останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Слідчий суддя, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, враховуючи що докази по кримінальному провадженню в повному обсязі не зібрано, відповідні експертизи не проведені, вважає, що   ОСОБА_1 , перебуваючи на волі може впливати на свідків, експерта, спеціалістів у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показань на його користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

З наданих стороною захисту документів встановлено, що ОСОБА_1  має міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою:  АДРЕСА_1 , проживає разом з дружиною ОСОБА_4 , 1990 року народження, сином – ОСОБА_5 , 2013 року народження, сином – ОСОБА_6 , 2013 року народження, батько ОСОБА_7 , 1941 року народження, є особою літнього віку, підозрюваний являється фізичною особою - підприємцем, позитивно характеризується за місцем проживання. Надано консультативні висновки невропатолога обласного клінічного центру нейрохірургії та неврології ОСОБА_8 від 12.09.2019 року 27.12.2019 року, 11.03.2020 року, згідно яких ОСОБА_1 діагностовано тривожний розлад.

Також стороною захисту надана нотаріально посвідчена заява потерпілої ОСОБА_2 від 28.12.2020 року, де вона заявляє, що претензій майнового (фінансового) характеру до підозрюваного ОСОБА_1 не має та в подальшому мати не буде.

Згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Наявність характеризуючих даних про особу підозрюваного ОСОБА_1 , на які посилається захисник, не є безумовними підставами для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про те, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні шляхом схилення до дачі завідомо неправдивих показань з метою ухилення від відповідальності.

Докази, в тому числі медичні, що батько ОСОБА_7 , 1941 р.н., потребує стороннього догляду, в матеріалах клопотання відсутні. Одне тільки посилання на вік батька не дає підстав стверджувати, що останній не в змозі самостійно обслуговувати себе.

Також слідчим суддею враховано скоєння ДТП ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння , що підтверджується результатом тесту з приладу «Drager» Alkotest 6810 /а.с.12/, який показав результат 0,87 %, що перевищує допустиму норму.

Неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внаслідок діагностування такого розладу здоров`я як «тривожний розлад» не доведена.

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність ризиків можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, а також незаконного впливу на свідків, спеціалістів, експертів у цьому кримінальному провадженні, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.

Разом з тим, слідчий суддя також враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Отже, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного ОСОБА_9 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу. Слідчим суддею враховано, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).

Таким чином, за наведених вище обставин, суд вважає за доцільне обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.

Частиною 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує як характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, а також те що місячний дохід підозрюваного ОСОБА_1 зі слів останнього складає до 15 000 - 18 000 грн. щомісячно та переконаний, що застава в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_1 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; не спілкуватися із свідками, потерпілим, експертом у цьому кримінальному провадженні, повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309, 395, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, освіта вища, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, приватного підприємця, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме: до 23 лютого 2021 року до 22 год. 20 хв. включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 81 080 (вісімдесят одну тисячу вісімдесят) гривень.

У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-не спілкуватися із свідками, потерпілим, експертом у цьому кримінальному провадженні,

-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що у разі невиконання вищевказаних обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

Зобов`язати старшого слідчого в особливо важких справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області підполковника поліції Микулець Ю. негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_1 про тримання під вартою останнього.

Строк дії покладених на підозрюваного обов`язків визначити до 23 лютого 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконання після її оголошення.

Слідчий суддя Голяна О.В.