ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/6735/20 Головуючий суддя І інстанції Довготько Т. М.

Провадження № 22-ц/818/4116/20 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про стягнення аліментів

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Яцини В.Б.,

суддів: - Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 16 червня 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Довготько Т.М., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на батьків,

в с т а н о в и в :

29 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання батьків.

Позовна заява мотивована тим, що він є інвалідом 2-ї групи з 10.06.2008 року, непрацездатний, не працює, його щомісячний дохід складає 4113,00 грн. (2000,00 грн. пенсії з інвалідності та аліменти 2113 грн. від старшого сина). Відповідачі, які є його синами, матеріально забезпечені та мають можливість виплачувати грошові кошти на додаткові витрати у зв`язку з лікуванням позивача.

Зазначає, що він має хронічні та тяжкі захворювання.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 додаткові витрати на своє утримання за період з 10.06.2019 по 05.04.2020 на придбання ліків, медичних виробів та медичні послуги у твердій грошовій сумі в розмірі 13447,88 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 червня 2020 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, судові витрати покласти на відповідачів.

Вказав, що він отримує дохід у розмірі 2400,00 грн. 05.06.2020 він дізнався про рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2020 року, яким було змінено розмір аліментів, визначений рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01.06.2009 року по справі №2-2166/09 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, зменшивши розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 до 400 грн. щомісячно, з відповідною індексацією відповідно до Закону, тому є помилковим висновок суду, що він отримує дохід у розмірі 4113,00 грн.

Зазначив, що він витрачає на придбання ліків, медичних виробів і медичних послуг у розмірі 13447,88 грн, які необхідно стягнути з відповідачів.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів додаткових витрат на утримання батька суперечить вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Згідно з частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

СК України визначено обов`язкові умови та підстави покладення на дітей обов`язку утримувати своїх батьків: діти досягли вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров`я; батьки потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов`язку утримувати своїх батьків.

Таким чином, тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов.

Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги беруться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.

При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, провадження № 61-2386сво19.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами, ОСОБА_1 є пенсіонером, інвалідом ІІ групи з групи з 01.07.2017 року за загальним захворюванням, безстроково .

Відповідачі у справі є його синами.

Відповідно до вимог ст. 203 Сімейного кодексу України (надалі СК України) дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. Таким чином, право на утримання має той з батьків, який є непрацездатним та потребує матеріальної допомоги.

Статтею 204 СК України передбачено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків.

Положеннями ч. 2 ст. 205 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Згідно ст. 206 СК України у виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а дитина має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов`язаних з лікуванням та доглядом за ними.

Таким чином, обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них та врахувати можливість отримання батьками матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків, наявність у дитини достатнього доходу.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова у справі №2-2466/09 від 01.06.2009 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 605 грн щомісяця, починаючи з 10.03.2009 (а.с. 22).

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі №643/14638/15-ц від 28.09.2016, крім іншого, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання ОСОБА_1 в розмірі 1700,00грн. щомісячно, починаючи з 01.09.2015р. і до покращення стану здоров`я ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання ОСОБА_1 в розмірі 300,00грн. щомісячно, починаючи з 01.09.2015р. і до покращення стану здоров`я ОСОБА_1 (а.с.212-225)

Як вбачається з наданої позивачем медичної документації, ОСОБА_1 є інвалідом 2 -ої групи з 2017 року, має діагноз: ІБС. Стабільна стенокардія напруги ІІІ функціональний клас. Постінфарктний (2006 р) кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІІ стадії 2 ступеню дуже високого ризику. Цукровий діабет ІІ тип, бронхіальна астма ІІ ступеня, емфізема легень, пневмосклероз, псоріаз та інше (а.с.26-70).

На підтвердження факту придбання ліків у період з 10.06.2019р. по 05.04.2020р. позивачем надані фіскальні чеки (а.с.127-135).

Однак з цих чеків не вбачається, що вказані у них суми були сплачені позивачем, у справі також відсутні докази про те, що вони були витрачені на лікування позивача.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належних і допустимих доказів понесення додаткових витрат на утримання непрацездатного батька, ОСОБА_1 до суду не надано. Наявні у справі копії медичних документів не є достатніми доказами на підтвердження того, що позивач поніс певні витрати на своє лікування.

Недоведення належними та допустимими доказами факту потреби матеріальної допомоги виключає можливість застосування частини першої статті 202 СК України та покладення на відповідачку обов`язку утримувати свою матір.

Саме такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2018 року у справі № 640/919/17, провадження № 61-30295св18, від 07 листопада 2018 року у справі № 400/1621/16-ц, провадження № 61-18661св18.

Враховуючи, що сам по собі факт непрацездатності батька не зумовлює виникнення у дітей обов`язку сплатити додаткові витрати на лікування за недоведеності цих витрат, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог та відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції не вбачається.

В контексті правил ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.375, ст.ст.381 - 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 червня 2020 року -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 30 грудня 2020 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді Н.П.Пилипчук.

О.Ю.Тичкова.