АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2009 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Щолокової О.В.

Суддів: Міхасішина І.В., Якути О.І.

При секретарі: Ставнійчук С. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 грудня 2008 року в справі за позовом Вінницької міської Ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення встановленого гаража, -

встановила:

Вінницька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 самочинно, з порушенням встановленого законом порядку, без належного дозволу встановила металевий гараж на не відведеній для цього земельній ділянці по АДРЕСА_1, що належить до земель комунальної власності.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 грудня 2008 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити та привести у первинний стан за власний рахунок самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно встановленого металевого гаража, позначеного на схемі № 4.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8, 50 гривень на користь держави та 7, 50 гривень на користь Вінницької міської ради витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, дійшла висновку про відмову в її задоволенні з таких підстав.

Відповідно до ст. 40 Земельного кодексу України земельні ділянки для гаражного будівництва надаються у власність або в оренду тільки за рішенням органу місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності на землю та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування.

Як встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка по АДРЕСА_1, на якій встановлено металевий гараж відповідачки, належить до земель комунальної власності.

Вінницька міська рада дозволу на встановлення металевого гаража на вказаній земельній ділянці відповідачці ОСОБА_1 не надавала, земельну ділянку для реалізації таких цілей не виділяла.

Згідно вимог ч. 1 ст. 376 Земельного кодексу України споруда вважається самочинним будівництвом, якщо вона збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту або з порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що гараж ОСОБА_1 встановлено на самовільно зайнятій земельній ділянці, а тому відповідно до вимог ст. 212 ЗК України вказана ділянка підлягає поверненню власнику.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 повністю спростовуються матеріалами справи.

Так, в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилається на те, що гараж на земельній ділянці по АДРЕСА_1 встановлено у відповідності до договору, укладеного між відповідачем та міським комунальним підприємством «Архітектурно-будівельний сервіс», яке не було залучено до участі в розгляді справи.

Однак предметом Типового договору № 665 від 10 червня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та МКП «Архітектурно-будівельний сервіс», є визначення порядку користування тимчасовою конструкцією для господарських потреб (гаражем), а строк дії договору закінчився в грудні 2005 року.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановив дійсні правовідносини, що склалися між сторонами, дав їм належну правову оцінку, а тому підставно задоволив позов.

Рішення суду є законним та обґрунтованим , постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів , -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набуває чинності з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України з дня її проголошення.

Справа №22-313- 2009 р.

Категорія: 57 

Головуючий в першій інстанції Овсюк Є.М.

Доповідач: Щолокова О.В.