Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 2733 / 10 Головуючий у 1 інстанції: Зарютін П.В.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
12 травня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2010 року у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі до ОСОБА_2, Територіального управління державного департаменту промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду по Запорізькій області про скасування акту розслідування нещасного випадку та акту про нещасний випадок та про визнання нещасного випадку не страховим,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2008 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, Територіального управління державного департаменту промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду по Запорізькій області про скасування акту розслідування нещасного випадку та акту про нещасний випадок та про визнання нещасного випадку не страховим.
В позовній заяві зазначали, що 23.10.2007 року на Запорізькому комунальному автотранспортному підприємстві 082801 „Комунсантрансекологія” стався нещасний випадок зі смертельним наслідком з водієм ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Територіальним управлінням держгірпромнагляду по Запорізькій області було створено комісію з розслідування обставин нещасного випадку та встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_3 стався при виконанні чергового проїзду по маршруту №2 для підвезення робітників автотранспортного підприємства. Причиною нещасного випадку стала природна смерть, шкідливих або небезпечних факторів та його значення не має. Відповідно до ч. 1 п. 17 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров’я працівника під час виконання ним трудових обов’язків, визнаються пов’язаними з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров’я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота,, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров’я. Оскільки в даному випадку відсутні ці обставини, вважає, що за наслідками розслідування даного нещасного випадку необхідно скласти акт за формою НПВ про нещасний випадок, не пов’язаний з виробництвом. Проте було складено та затверджено акт спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 19.11.2007 року та акт про нещасний випадок за формою Н-1 від 19.11.2007 року.
12.02.2008 року до них з заявою про призначення страхових виплат у зв’язку зі смертю годувальника звернулась дружина загиблого ОСОБА_2 Вважаючи, що вони не повинні здійснювати такі виплати, просили визнати недійсним акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 19.11.2007 року та акт розслідування нещасного випадку на виробництві за формою Н-5 від 19.11.2007 року та визнати нещасний випадок не пов’язаний з виробництвом.
В процесі розгляду справи позивач змінив та уточнив позовні вимоги та просили скасувати акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 19.11.2007 року акт розслідування нещасного випадку на виробництві за формою Н-5 від 19.11.2007 року, що стався з ОСОБА_3 23.10.2007 року на Запорізькому комунальному автотранспортному підприємстві 082801 „Комунсантрансекологія”, та вважати такий випадок нестраховим.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції вірно посилався на положення статей 21, 22, 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якими визначено компетенцію даного Фонду щодо надання соціальних послуг та здійснення страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві або членам їх сімей.
Також суд правильно вказав, що підставою для оплати потерпілим страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку – згідно ч. 7 ст. 13 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Страховими випадки визнаються згідно частини 1 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04, затвердженого Постановою Кабміну України № 1112 від 25.08.2004 року (далі – «Порядок»), якою визначено, що нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров’я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків, визнаються пов’язаними з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров’я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий, який не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров’я.
Відмовивши Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на положення пунктів 15, 17, 18 частини 1 «Порядку» і виходив з того, що нещасний випадок, що стався внаслідок раптового погіршення стану здоров’я працівника під час виконання ним трудових обов’язків, є пов’язаним з виробництвом, оскільки потерпілий ОСОБА_3 фактично не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством – тобто, безпосередньо перед рейсом автобуса, а відмітку про такий огляд в подорожньому листі вчинено не медичним працівником, а механіком підприємства ОСОБА_4
Крім того, з огляду на матеріали судово-медичної експертизи та роз’яснень експерта ОСОБА_5, опитаного в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_3 мав захворювання на гіпертонічну хворобу 2-ї стадії - з 1986 р., що є протипоказанням щодо допуску до управління транспортними засобами категорії «D» (п. 25 «Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами», затвердженому наказом МОЗ України № 299 від 24.12.1999 р.).
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного трактування судом положень частини 1 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві та стосовно того, що суд неправильно оцінив такий доказ, як медична довідка видана 29.06.2005 р. міською лікарнею № 9 щодо придатності ОСОБА_3 до керування відповідним транспортним засобом є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі.
Інші доводи апеляційної скарги полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими і правильність висновків суду не спростовують, а відтак підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду Запорізької області від 18 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: