УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/1100/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

5 січня 2021 року смт. Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, третя особа - Романівська селищна рада Житомирської області, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд визнати останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що відповідач у вищевказаному житлі не проживає без поважних причин понад один рік, а реєстрація його місця проживання за вказаною адресою перешкоджає їй отримати субсидію.

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Позивачем подано до суду заяву про підтримання позову та про розгляд справи за її відсутності. Романівська селищна рада Житомирської області просила розглянути справу за відсутності її представника, при прийнятті рішення у даній справі покладається на розсуд суду.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив не подав. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 . Фактичним та зареєстрованим місцем проживання позивача являється квартира АДРЕСА_2 .

З копії будинкової книги та актів, складених депутатом селищної ради за участі сусідів від 2 серпня 2019 року та 10 вересня 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , однак за даною адресою не з`являється та не проживає з 14 грудня 2018 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач є колишнім зятем позивача, шлюб між ним та дочкою позивача розірвано у 2017 році, відповідач зареєстрований у будинку з 2018 року, тобто вже після розлучення, а тому проживав у займаному жилому приміщенні не як колишній член сім`ї.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно частин 1 та 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (частина 1 статті 383 ЦК України).

Право користування чужим майном передбачено у статтях 401-406 ЦК України.

В частині 1 статті 401 ЦК України зазначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина 1 статті 402 ЦК України).

У статті 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб, будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Загальними положеннями ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, за загальним правилом, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідач доводів позивача не спростував, а тому суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

За змістом статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі, передбаченому статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Романівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його ухвалення (складення повного судового рішення).

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.В. Ковальчук