Справа № 308/14076/20

1-кс/308/5441/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2021 року                                                         м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., за участі секретаря судового засідання Лупак В.І., захисника Шпуганича В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шпуганич Василь Петрович, про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2020 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шпуганич Василь Петрович, про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 20.04.2018 №308/3952/18 в рамках кримінального провадження №12017070150000649 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 190 КК України, на об`єкт нерухомості - земельну ділянку за кадастровим номером 2124084401:04:002:0169, площею 0,2291 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_1 .

За результатами автоматизованого розподілу 29.12.2020 клопотання про скасування арешту майна розподілено слідчому судді Логойді І.В.

Вимоги клопотання обґрунтовані наступним. Про розгляд клопотання про накладення арешту на вказане майно власник майна не повідомлявся, а отже, на підставі ст. 174 КПК України має право на звернення до суду із клопотанням про скасування арешту майна. Керуючись нормами Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Цивільного кодексу України про непорушність права власності, нормами КПК України про розумність строків досудового розслідування, враховуючи відсутність відомостей про продовження строків досудового розслідування та відомостей про оголошення підозри будь-якій особі, недоведеність слідчим чи прокурором, що в подальшому у застосуванні даного заходу є необхідність, вважає, що на даний час потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи як арешт майна. Вказує, що питання вибуття майна з власності АТ «Укргазбанк» було предметом розгляду 20.03.2019 Великої Палати Верховного Суду у справі №306/2053/16-ц.

У судове засідання 30.12.2020 сторони не з`явились. У судовому засіданні адвокат Шпуганич Василь Петрович просив задовольнити клопотання про скасування арешту з підстав, наведених у клопотанні. Повідомив також, що ОСОБА_2 є адвокатом (додано витяг з Єдиного реєстру адвокатів України), підставою для звернення з даним клопотанням стало те, що власник не може здійснити реєстраційних дій при зверненні до нотаріуса, статус власника майна у кримінальному провадженні є невизначеним, просив врахувати практику Європейського суду з прав людини щодо пропорційності втручання у право власності.

Слідчий через канцелярію суду подав заяву від 30.12.2020 б/н/106/7-2020 про неможливість участі у судовому засіданні 30.12.2020 через зайнятість у іншому кримінальному провадженні, а також повідомив, що оскільки даний об`єкт нерухомого майна підпадає під критерії ст. 98 КПК України, тому з метою збереження речових доказів, на його думку, виправданим є застосування такого заходу забезпечення як арешт майна, просив відмовити у задоволенні клопотання представника Шевчука Д.О. щодо скасування арешту. У призначене на 05.01.2021 на 09.30 судове засідання слідчий не з`явився. Через канцелярію суду було подано заяву про розгляд клопотання без участі представника органу досудового розслідування, яке було підписано слідчим, що не входить до групи слідчих у даному кримінальному провадженні, отже, таке не було взято до уваги. Розгляд клопотання про скасування арешту майна було призначено на 05.01.2021 на 14.00. У дане судове засідання слідчий, належним чином повідомлений судом, не з`явився, однак, через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання про скасування арешту на майно без його участі у зв`язку з проведенням інших процесуальних дій. Одночасно повідомив свою позицію щодо заявленого клопотання, зазначивши, що вказаний об`єкт нерухомого майна визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому з метою збереження речових доказів вказаний захід є виправданим, просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

Суд, заслухавши думку представника особи, що звернулась із клопотанням про скасування арешту майна, вивчивши матеріали клопотання, дійшов наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.04.2018 у судовому провадженні №308/3952/18 клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУНП в Закарпатській області задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2124084401:04:002:0169, площею 0,2291 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_1 із забороною розпорядження зазначеним майном.

Арешт накладено в рамках здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, перекваліфікованого на ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про накладення арешту на майно від 20.04.2018 мотивована відповідністю майна критеріям ст. 98 КПК України, а відповідно і можливістю його використання стороною обвинувачення як доказу у кримінальному провадженні. Дана ухвала не оскаржувалась у апеляційному порядку.

За ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, при розгляді клопотання про скасування арешту майна слідчий суддя, суд зобов`язаний дослідити доводи особи, що звернулась із клопотанням, щодо наявності або відсутності підстав у подальшому застосування такого заходу або ж необґрунтованості накладення арешту.

Представник власника майна у клопотанні про скасування арешту на майно не покликається на необґрунтованість накладення арешту, окрім того, такий не оскаржувався особою, що звернулась із даним клопотанням, у апеляційному порядку. Вважає, що слідчим та прокурором не доведено, що в подальшому у застосуванні цього заходу є необхідність і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи як арешт зазначеного нерухомого майна.

При цьому, представником власника майна наведено у клопотанні про скасування арешту майна питання тривалості строків досудового розслідування, відсутності їх продовження та неповідомлення особі про підозру.

Згідно з наданого слідчим витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження за №12017070150000649 кваліфіковано за ч. 4 ст. 190 КК України та внесено 30.09.2017, за ч. 1 ст. 190 КК України – 24.11.2017, за ч. 1 ст. 365-2 КК України – 03.04.2020.

Щодо кваліфікації кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 190 КК України, внесеного до ЄРДР 30.09.2017, та за ч. 1 ст. 190 КК України, внесеного до ЄРДР 24.11.2017, то відповідна редакція ст. 219 КПК України встановлювала строки досудового розслідування з дня повідомлення підозри особі (без повідомлення підозри строки процесуальним законом не встановлювались).

Зміни до кримінального процесуального законодавства щодо встановлення строків досудового розслідування було внесено Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року, які набули чинності після 15.12.2017, а в п. 4 § 2 Прикінцевих положень закону було вказано, що  п.п. 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу, зокрема і щодо змін до ст. 219 КПК України, вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Щодо кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 365-2 КК України, внесеного до ЄРДР 03.04.2020, то строки досудового розслідування ще не спливли. Отже, питання продовження строків досудового розслідування не вирішувалось, однак, у будь-якому випадку, про продовження таких не повідомляється власник арештованого майна. Питання повідомлення особі про підозру відноситься до виключно до повноважень слідчого, дізнавача, прокурора.

Отже, доводи представника власника майна щодо закінчення строків досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, відсутності їх продовження, неповідомлення особі про підозру спростовуються наведеними приписами законодавства.

Щодо інших доводів особи, яка звернулась із клопотанням, щодо порушення права власності слід зазначити, що статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не тільки встановлено право мирно володіти своїм майном, непозбавлення своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а й передбачено, що попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 16 КПК України передбачено, зокрема, обмеження права власності під час кримінального провадження лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.04.2018 накладено арешт лише в частині заборони розпорядження вказаним майном, що найменшим чином може завдавати законним інтересам власника, володільця майна щодо мирного володіння належним майном.

Також представником власника майна до клопотання про скасування арешту додано постанову №306/2053/16-ц, яка свідчать про невірний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ АБ «Укргазбанк», однак не про спроби вирішення спору щодо прав на майно у порядку цивільного судочинства або ж про відсутність прав банку на дане майно за договором іпотеки.

У судовому засіданні адвокат Шпуганич Василь Петрович повідомив, що приватний нотаріус Кішкін Денис Володимирович є адвокатом з 2007 року, свідоцтво зупинено. Згідно з вимогами ст. 7 Закону України «Про адвокатуру» несумісною з діяльністю адвоката є, зокрема, нотаріальна діяльність, а отже, ОСОБА_2 не може займатись адвокатською діяльністю поряд з нотаріальною, дана діяльність не стосується вирішуваного питання.

Судом враховується, що об`єктом кримінальних правопорушень є посягання на майно, на яке накладено арешт. Майно, на яке накладено арешт, підпадає під критерії ст. 98 КПК України, завданням арешту є, в тому числі, його збереження та запобігання відчуженню. Органом досудового розслідування підтримано позицію щодо необхідності збереження накладеного арешту на майно.

Відповідно до п.п. 10, 15, 16 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення доведеності вини, безпосередність дослідження показань, речей і документів.

Заявник підставою для скасування арешту зазначив, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. Однак, належними і допустимими доказами не довів необхідність його скасування.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів особи, що звернулась із клопотанням про скасування арешту майна), сформовану, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

З огляду на зазначене, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведена необґрунтованість накладення арешту на майно, або що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба. Кваліфікація кримінального правопорушення за ч.ч. 1, 4 ст. 190 КК України передбачає, що дане нерухоме майно має суттєве значення для з`ясування обставин кримінального правопорушення, а також те, що дане майно є безпосереднім об`єктом кримінально протиправних дій та є доказом у провадженні, у зв`язку з чим існують ризики можливості подальшого відчуження вказаного нерухомого майна на користь третіх осіб, а тому арешт обґрунтовано накладався з метою проведення повного, об`єктивного та неупередженого досудового розслідування та для забезпечення збереження речових доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170, 174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шпуганич Василь Петрович, про скасування арешту майна на земельну ділянку за кадастровим номером 2124084401:04:002:0169, площею 0,2291 га, розташовану за адресою: Закарпатська область, село Поляна, вул. Сонячна, 59, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 20.04.2018 №308/3952/18 в рамках кримінального провадження №12017070150000649 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 190 КК України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Повний текст ухвали складений та підписаний 08.01.2021.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В. Логойда