Справа № 1-214

2010 року

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 березня 2010 року                         Оболонський районний суд м. Києва

          у складі: головуючого-судді         -                                Мамонтової І.Ю.

     при секретарі           -                                Клещенко О.М.

     за участю прокурора           -                                Головкіна О.В.

     за участю адвоката                                               -                                ОСОБА_1

     за участю потерпілої                                                -                                ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, працюючого електрозварювальником у ТОВ «Євромітіз», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,  судимого:

- 09.06.1997 року Мінським районним судом м.Києва за ст.140 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, із застосуванням  ст.46-1 КК України на 1 рік;

- 26.06.1998 року Мінським районним судом м.Києва за ст.142 ч.2 КК України, із застосуванням ст.43 КК України, до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві приватної власності; звільнився з місць позбавленні волі 01.09.2005 року по відбуттю строку покарання;

-  11.09.2006 року Оболонським районним судом м.Києва за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі; звільнився з місць позбавленні волі УДО 20.11.2009 року на невідбутий строк 7 місяців 7 днів;

у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :                                                                                                        

28.12.2009 року близько 20.20 год. ОСОБА_3, знаходячись у ліфті під’їзду №3 будинку 89 по вул.Автозаводській в м.Києві, відкрито викрав чуже майно на загальну суму 2930 грн., яке належало потерпілій ОСОБА_2, а саме золоті сережки, вартістю 480 грн., золоту каблучку, вартістю 1500 грн., золоту каблучку, вартістю 800 грн. та грошові кошти в сумі 150 грн. З місця вчинення злочину ОСОБА_3 зник та викраденим розпорядився на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав і повністю підтвердив обставини, зазначені вище. У вчиненому кається, просить суворо не наказувати. Фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди не оспорює, цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди не визнає, оскільки ніякого насильства до потерпілої не застосовував.

Потерпіла ОСОБА_2 також повністю підтвердила обставини вчинення проти нею злочину, викладені вище, доповнив про цьому, що насильство до неї підсудний не застосовував. Підтримала свій позов у повному обсязі, просить його задовольнити.

Із показань свідка ОСОБА_4, які він давав під час досудового слідства та які були оголошені та перевірені у ході судового засідання (а.с.44) убачається, що 28.12.2009 року по заяві ОСОБА_2 був затриманий ОСОБА_3, який вчинив відносно потерпілої грабіж.

Згідно протоколу виявлення, огляду та вилучення від 28.12.2009 року (а.с.10-11) у працівника міліції ОСОБА_4 були вилучені гроші, в сумі 1301,35 грн. та три закладних  квитанції ПТ ЗТ «Скарбниця» від 28.12.2009 року. Як пояснив ОСОБА_4 дані гроші та квитанції він вилучив у ОСОБА_3 при затримання.

Із закладних квитанції (а.с.48-50) убачається, що 28.12.2009 року ОСОБА_3 заклав до ломбарду золоті вироби, а саме дві каблучки та сережки, 585 проби.

Згідно листа ЗТ «Скарбниця» (а.с.51) закладені ОСОБА_3 до ломбарду золоті вироби реалізовані 29.12.2009 року.

Згідно ст.275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудного і тільки  в межах пред’явленого йому обвинувачення.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі зібрані докази, суд вважає, що винуватість підсудного ОСОБА_3 у вчиненому ним злочину доведена повністю.

Дії ОСОБА_3 необхідно  кваліфікувати за ст.186 ч.2 КК України, тому, що він вчинив умисні дії, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_3 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого  злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують  покарання.

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття підсудного.

Обставин, що обтяжують покарання,  згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, з урахуванням особи підсудного, який був неодноразово судимий за умисні злочини, судимості не погашені у встановленому законом порядку, відбуваючи покарання у місцях позбавлення волі, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисний злочин протягом не відбутої частини покарання за попереднім вироком, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, тому, що це покарання необхідне й достатнє для виправлення підсудного та попередження нових злочинів та не знаходить підстав для застосування щодо нього ст.ст.69, 75 КК України.

Вирішуючи питання по цивільному позову, який заявлений потерпілою ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальної шкоди, а саме стягнення з підсудного коштів у сумі 4550 грн., суд вважає за необхідне задовольнити його в повному обсязі.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з норм цивільного законодавства, а саме зі ст.23 ЦК України, та враховує характер і тривалість моральних і фізичних страждань потерпілої,  істотність вимушених змін в її життєвих стосунках, ступень вини підсудного, та вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди частково у розмірі 5000  гривень, тому, що сума моральної шкоди у розмірі 20000 грн., яка заявлена потерпілою у позові, є завищеної і не відповідає фактично понесеним моральним втратам.

          Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

На пiдставi ст.71 КК України за сукупністю вироків призначити остаточне покарання ОСОБА_3 у виді п’яти років позбавлення волі шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Оболонського районного суду м.Києва від 11.09.2006 року до призначеного судом покарання по цьому вироку.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з 29.12.2009 року, зарахувавши в строк відбуття покарання його попереднє ув’язнення з 28.12.2009 року по 29.12.2009 року.

Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, ОСОБА_3 залишити без змін – взяття під варту, утримуючи його в СІЗО - 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4550 грн. завданої матеріальної шкоди  та 5000 грн. завданої моральної шкоди, а всього стягнути 9550 грн.

Речові докази по справі, а саме: квитанції-договори з ломбарду «Скарбниця» - зберігати при  справі; грошові кошти в сумі 1301,35 грн., які знаходяться в бухгалтерії Оболонського РУ ГУМВС України в м.Києві по квитанції №000119 від 18.02.2010 року, звернути на виконання вироку в частині майнових стягнень.

Вирок може бути оскаржений у Апеляційний суд міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим – протягом п'ятнадцяти діб з моменту отримання копії вироку.

         Суддя:                                                                                                         І.Ю.Мамонтова