Справа № 522/19/21

Провадження 3/522/19/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Косіцина В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління національної поліції в Одеській області 04.01.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

04 січня 2021 року до суду надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за  ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ№087817 від 15.11.2020 року, ОСОБА_1 15.11.2020 року о 12 год. 00 хв. знаходився в Старобазарному сквері без засобу індивідуального захисту (без маски), чим порушив постанову КМУ № 641 від 22.07.2020 року зі змінами та доповненнями.

На підтвердження вини, орган, що склав адміністративний протокол посилається на:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ№087817 від 15.11.2020 року за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 ;

- рапорт ДОП СП Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління національної поліції в Одеській області Резанцева Д.І. від 15.11.2021 року

- пояснення ОСОБА_1 від 15.11.2020 року.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ№087817 від 15.11.2020 року в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 зазначив: «не згоден з рішенням, знаходився у масці».

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання не з`явилась, про час та місце судового засідання була сповіщалась належним чином, за мобільним номером вказаним у заявці та протоколі, а саме « НОМЕР_1 ».

При цьому, про причини неявки в судове засідання не повідомив, жодних клопотань чи заяв від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності до суду не надходило.

Вважаю за необхідне зазначити, що у справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що правова визначеність передбачає повагу до принципу resjudicata, тобто принципу остаточності судових рішень.

Встановлення в законі строків на розгляд справи про адміністративне правопорушення також спрямоване на забезпечення вказаного принципу.

Тому, зважаючи на викладені обставини, та з урахуванням рекомендацій Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів України, у зв`язку із карантинними заходами та положень ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд дійшов висновку про недоцільність відкладення судового засідання і необхідності розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховуючи й те що органом, який склав протокол про адміністративні правопорушення, дотримано всіх вимог, передбачених ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджується підписом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в графі «гр-ну (ці) ОСОБА_1 роз`яснено його (її) права та обов`язки, передбачені статями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП».

Однак, в результаті аналізу досліджених доказів, суд приходить до висновку про те, що зібраних органами поліції доказів недостатньо для визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні інкримінованого йому правопорушення. Відсутність достатніх доказів тягне за собою в даному випадку недоведеність події правопорушення і як наслідок відсутність об`єктивної сторони складу інкримінованого їй діяння.

Так, відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення регламентовано, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до приписів ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Так, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні взагалі будь-які пояснення осіб, які могли б підтвердити чи спростувати обставини начебто вчинення ОСОБА_1 вказаного у протоколі правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КпАП України. При цьому в поясненнях ОСОБА_2 зазначено, що через сквер він йшов у компанії своїх товаришів. Проте відомості про них в матеріалах справи відсутні та пояснення від них невідібрані.

Окрім цього, в протоколі про адміністративне правопорушення у відповідній графі не зазначено свідків правопорушення, хоча, як слідує з матеріалів, подія відбувалась у багатолюдному місці, а тому вчинення правопорушення могло б зашкодити цим особам.

За змістом ст.44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Однак, у змісті протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказана фабула так, як вона зазначена у відповідній статті КУпАП органом, що надіслав протокол не розкрита.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» із 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин, який продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 до 31 грудня 2020 року.

Органом, яким складено протокол взагалі не зазначено який саме пункт постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 було порушено ОСОБА_1 .

Водночас, згідно пп. 1 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України на період дії карантину забороняється: перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 15.11.2020 року приблизно о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_1 знаходився в Старобазарному сквері без засобу індивідуального захисту (без маски).

Разом з тим, суд звертає увагу, що п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 не заборонено перебування громадянами в скверах без засобів індивідуального захисту.

Отже, посилання на зміст Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 у протоколі є неповним, оскільки суду не зрозуміло який саме запроваджений обмежувальний захід, у зв`язку із встановленням на всій території України карантину, було порушено.

Таким чином, в протоколі не зазначено в чому полягала суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Також, суд звертає увагу, що 06.11.2020 року згідно із Законом № 1000-IX до КУпАП були внесені зміни, що стосуються ст.44-3, зокрема введено частини 1 та 2 статті 44-3 КУпАП, але органом, яким надіслано протокол, не зазначено яку саме частину статті 44-3 КУпАП було порушено, що значним чином може впливати й на призначення покарання.

Інших належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 дійсно допустив порушення, передбачене ст.44-3 КУпАП, суду не надано.

В чому тоді полягала суть нібито вчиненого ОСОБА_1 правопорушення з матеріалів справи не встановлено, так як органом, що склав протокол не розкрито а ні об`єкт, а ні об`єктивну сторону правопорушення.

Відповідно до ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Відтак, на підставі аналізу всього вищевказаного, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, а тому провадження по адміністративній справі підлягає закриттю.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Відповідно до ст. 62 Конституції України, «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».

Кваліфікувати ж дії ОСОБА_1 по інший нормі Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд позбавлений можливості, оскільки адміністративним законодавством дана можливість не передбачена, а іншого протоколу про адміністративне правопорушення відносно останньої за якою суд міг би прийняти рішення не представлено.

За таких обставин, з урахуванням того, що суд позбавлений можливості збору доказів, провадження у цій справі підлягає закриттю через відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а сам ОСОБА_1 звільненню від адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 24, 33, 44-3, 221, 247, 268, 283, 284 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя                                                        В.В. Косіцина