КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/25644/19 Головуючий у суді першої інстанції: Букіна О.М.

апеляційного провадження: 22-ц/824/12632/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Кирилюк Г.М.

Секретаря судового засідання Рудик О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 15 березня 2019 року приблизно о 16:20 год. відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Mersedes-Benz Sprinter 413» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. В.Гетьмана (по ділянці автодороги між вулицями Виборзька та Борщагівська), не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу ОСОБА_2 та яким керував ОСОБА_3 . Автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року у вищевказаній дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ст.124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Відповідно до рахунку-фактури №2019002320 від 28 березня 2019 року ТОВ «Автосаміт на Столичному» вартість робіт з відновлення пошкодженого транспортного засобу включно з вартістю запчастин у офіційного дилера підприємства-виробника складатиме 222 144,43 грн. з ПДВ. Згідно з даними звіту № 24/04/19 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ), складеного 04 квітня 2019 року на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 (оцінювач ОСОБА_6 ) вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу та ВТВ/ вартість матеріального збитку на дату оцінки 140 503,95 грн. (без ПДВ). ПрАТ СК «Оранта-Січ» відповідно до полісу №АМ/2073471 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплатила позивачу 98000,18 грн. в межах ліміту відповідальності страховика, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Зазначала, що з відповідача підлягає стягненню різниця між вартістю матеріального збитку та фактично виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 42 503,77 грн., які відповідач відмовився виплатити у добровільному порядку.

Через пошкодження майна та протиправних дій відповідача вона також зазнали душевних страждань. У такий спосіб їй заподіяна моральна шкода, розмір якої оцінила в сумі 28 100,79 грн., що дорівнює 20% розміру загальної матеріальної шкоди.

Крім того, вона витратила грошові кошти в розмірі 2 500,00 грн. на виготовлення звіту про оцінку вартості збитку.

Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від добровільного відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позивачка просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 42 503,77 грн., понесені витрати на виготовлення звіту про оцінку вартості збитку у розмірі 2 500,00 грн., моральну шкоду у розмірі 28 100,79 грн. та судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 31 березня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 26 882,06 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 2 500, 00 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою вартості експертного дослідження, 3 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та 768,40 грн. судового збору. В іншій частині поданого позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та ухвалення в цій частині нового рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на її користь 11 823,62 грн. та судовий збір, в іншій частині заявлених вимог відмовити, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції у відповідній частині ухвалено при неповно з`ясованих обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, при недостовірності обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що врахований судом першої інстанції висновок судового експерта ОСОБА_5 від 31 січня 2020 року вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Corolla» не є належним та допустимим доказом у справі, виходячи з того, що не містить у собі як у вступній, описовій, так і мотивувальній частині посилань на визначення вартості відновлювального ремонту, а також ринкової вартості легкового автомобіля «Toyota Corolla» здійснювалось, виходячи з отриманих ушкоджень, які сталися внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15 березня 2019 року за участю автомобіля позивача та відповідача. Крім того, як вбачається з матеріалів справи дорожньо-транспортна пригода мала місце 15 березня 2019 року, тоді як висновок про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного позивача було складено 31 січня 2020 року. Вважає, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення повинен був врахувати звіт від 28 березня 2019 року, складеного Українським центром після аварійного захисту «Експерт Сервіс Авто», на підставі якого з нього на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 13 823,62 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що відповідач заперечень щодо змісту висновку експерта ОСОБА_5 від 31 січня 2020 року суду першої інстанції не подавав, про проведення повторної або додаткової експертизи не клопотав. Не містять доводи апеляційної скарги і аргументів про незаконність рішення в частині стягнення моральної шкоди.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку.

Позивачка заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с. 131-134).

Відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечувалось, що 15 березня 2019 року приблизно о 16:20 год. відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Mersedes-Benz Sprinter 413», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. В.Гетьмана, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу ОСОБА_2 та яким керував ОСОБА_3 .

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 , останнього також визнано винним у її вчиненні відповідно до постанови судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року, яка набрала законної сили 03 травня 2019 року.

Вказаною постановою встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини водія ОСОБА_1 ,який допустив порушення п. 2.3 (б), 13.1 ПДР України і його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 13).

Отже, дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_1 . На підставі ч.6 ст.82 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.

З полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ № 2073471 від 04 червня 2018 року вбачається, що на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність за шкоду, спричинену третім особам під час експлуатації автомобіля марки «Mersedes-Benz Sprinter 413» була застрахована в ПрАТ «Оранта-Січ» з лімітом відповідальності 100 000,00 грн. за шкоду, заподіяну майну, та франшизою 1 000,00 грн. (а.с.14).

Встановлено, що у результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений належний позивачу на праві приватної власності автомобіль марки «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 12).

Відповідно до звіту №24/04/19 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ) «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_2 , складеного 04 квітня 2019 року оцінювачем ФОП ОСОБА_5 ОСОБА_6 , вартість відновлювального ремонту КТЗ з врахуванням фізичного зносу та ВТВ та вартість матеріального збитку становить 140 503,95 грн. (а.с. 17-36).

Зважаючи на заперечення відповідача та з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, 20 грудня 2019 року позивачка звернулася до Київського Науково - дослідного інституту судових експертиз із заявою про проведення судової автотоварознавчої експертизи, яка листом від 24 грудня 2019 року за вих. № 18273-19 залишена без виконання, посилаючись на завантаженість експертів Київського Науково - дослідного інституту судових експертиз. Рекомендовано звернутись до інших суб`єктів судово-експертної діяльності (а.с. 67).

Позивачем надано висновок експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 31 січня 2020 року №ВЕ72/01-20, складеного судовим експертом ОСОБА_5, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Corolla», р.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15 березня 2019 року о 16 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Вадима Гетьмана, станом на дату ДТП, становить 124 882,24 грн. (а.с. 68-78).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №02/12 від 30.12.2019, яка міститься в матеріалах справи, позивачем було здійснено оплату послуг зі складання вказаного висновку, яка становить 2 500,00 грн. (а.с. 96).

Судом першої інстанції встановлено, що страховою компанією ПрАТ «СК «Оранта-Січ» відповідно до полісу №АМ/2073471 позивачці було виплачене страхове відшкодування в межах ліміту в розмірі 98 000,18 грн. (а.с. 38).

Ухвалюючи рішення у справі за пред`явленим позовом ОСОБА_2 , суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що з вини відповідача, яка встановлена преюдиційною постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року, позивачу завдана матеріальна шкода, яка частково відшкодована страховою компанією, а тому для повного відшкодування завданої шкоди, відповідач повинен сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). На підтвердження розміру завданої шкоди позивачем надано висновок експерта від 31 січня 2020 року №ВЕ72/01-20, складений судовим експертом ОСОБА_5, який відповідачем не спростовано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством - статті 29 Закону N 1961-IV.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на зазначене, відшкодування шкоди винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якого застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Отже, володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу, якщо вона встановлена умовами договору, і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.

Установивши, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 15 березня 2019 року, позивачу, як власнику транспортного засобу марки «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2 , завдано майнову шкоду, розмір якої перевищую ліміт відповідальності страховика, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 та покладення на винного в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 обов`язку відшкодувати на користь позивача різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що дорівнює сумі 26 882,06 грн. (124 882,24 грн. - 98 000,18 грн.), а також вартість витрат, пов`язаних із проведенням експертиз у розмірі 2 500,00 грн.

Правильним є також висновок суду першої інстанції щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн. Суд в повній мірі врахував положення статей 23, 1167 ЦК України та роз`яснення постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, викладені в пункті 9 та визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, врахував характери та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, внаслідок пошкодження майна, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Вирішуючи питання про відшкодування на користь позивачки судового збору, суд першої інстанції правильно виходив із того, що за положеннями частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення повинен був врахувати звіт від 28 березня 2019 року, складеного Українським центром після аварійного захисту «Експерт Сервіс Авто» на замовлення страхової компанії ПрАТ «СК «Оранта Січ», були предметом перевірки судом першої інстанції, їм надана належна оцінка, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень щодо розміру завданої шкоди, а долучена відповідачем до відзиву на позов копія зведеної таблиці до звіту № МК0017_19_0_SICH_АН1333КС від 28 березня 2019 року, складеного на замовлення страхової компанії ПрАТ «СК «Оранта Січ», без висновку у повному обсязі позбавляє позивача та відповідно суд перевірити правильність вихідних даних, розрахунку та інших відомостей, які були використані оцінювачем ОСОБА_7 . Документи, що підтверджують кваліфікацію оцінювача ОСОБА_7 також надані не були.

Інші доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування судового рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: