КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/18320/17 Головуючий у суді першої інстанції: Ул`яновська О.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9565/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Кирилюк Г.М.

Секретаря судового засідання Рудик О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів та судових витрат.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що вироком Святошинського районного суду міста Києва від 12 травня 2014 року його виправдано у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України. Отримавши повідомлення суду № 1-1047/11/35659/2017 від 21 липня 2017 року, на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» та Положення «Про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, він бажає використати своє право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури.

Зазначав, що він є власником та керівником ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» та Приватної компанії «Укрпромресурс». За короткий проміжок часу квітень-червень 2009 року відносно нього за одним і тими ж фактами та обставинами були порушені чотири кримінальні справи, які в подальшому були об`єднані в одному провадженні: постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області від 14 квітня 2009 року порушена кримінальна справа за фактом заволодіння службовими особами ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» чужим майном за ст. 191 ч. 5 КК України; постановою про порушення кримінальної справи від 20 травня 2009 року, винесеною старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України, порушена справа відносно нього за ч. 5 ст. 191 КК України за матеріалами справи порушеної старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області; постановою про порушення кримінальної справи від 20 травня 2009 року, винесеною старшим слідчим ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області, порушується кримінальна справа відносного нього за ст. 209 ч. 2 КК України за матеріалами справи порушеної 14 квітня 2009 року; постановою заступника начальника управління СБУ у Хмельницькій області від 22 травня 2009 року за фактами і обставинами порушеної 14 квітня 2009 року старшим слідчим ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області кримінальної справи, порушується друга кримінальна справа за фактом розтрати та заволодіння державним майном службовими особами ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» за ст. 191 ч. 5 КК України; постановою заступника начальника управління СБУ у Хмельницькій області від 25 червня 2009 року за фактами і обставинами порушеної 14 квітня 2009 року старшим слідчим ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області кримінальної справи, порушується третя кримінальна справа про вчинення легалізації грошових коштів службовими особами ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» за ст. 209 ч. 2 КК України; постановою заступника начальника СУ УМВС України в Житомирській області від 29 квітня 2009 року порушується відносно нього четверта кримінальна справа за ст. 191 ч. 5 КК України за фактами і обставинами порушеної 14 квітня 2009 року старшим слідчим ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області кримінальної справи.

В результаті порушення чотирьох справ різними органами досудового розслідування відбувалося неодноразове і масове порушення його конституційних прав: обшуки за місцем розміщення офісу ТОВ «Індустріальний союз «Полісся, за його місцем проживання, власності, вилучення документі, предметів і коштів, які не мали відношення до справи, в незаконний спосіб прослуховувались телефонні розмови. 18 серпня 2009 кримінальну справу відносно нього було закрито на підставі статті 213 КПК України без пред`явлення йому обвинувачення, проте орган досудового розслідування продовжував збирати докази винуватості у скоєнні злочинів до моменту скасування постанови про закриття, яка скасована 08 листопада 2010 року. Незаконність таких дій органу досудового слідства встановлено вироком суду. Порушення проти нього чотирьох справ різними органами досудового розслідування в період квітня-червня 2009 року і незаконність вищенаведених дій призвело до моральних страждань, сильних переживань членів його родини, що дає підстави для стягнення на його користь моральної шкоди за період з 14 квітня 2009 року по 08 листопада 2010 року в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на час звернення до суду з позовом за кожен місяць досудового розслідування.

Черговим кроком органу досудового розслідування до незаконних дій по відношенню до нього і посилення моральних страждань стало його затримання 09 листопада 2010 року по підозрі у вчиненні злочину та відсутності підстав до взяття його під варту, оскільки затримання було здійснене поза межами строків досудового розслідування. Всі ці грубі порушення кримінально-процесуального законодавства були встановлені і наведені у вироку суду. В результаті незаконного тримання під вартою він на тривалий час втратив зв`язок з родиною, робота належних йому ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» та Приватної компанії «Укрпромресурс» була зупинена, позбавлений можливості отримувати дохід та заробітну плату, робити внески до пенсійного фонду на своє пенсійне забезпечення, були викрадені кошти з рахунку в банку як фізичної особи підприємця та кошти і майно Приватної компанії «Укрпромресурс». 08 грудня 2011 року Святошинським районним судом міста Києва змінено йому міру запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу. Посилаючись на те, що він незаконно утримувався під вартою з 09 листопада 2010 року по 08 грудня 2011 року просив стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі шести мінімальних заробітних плат на час звернення до суду з позовом за кожен місяць досудового розслідування і судового розгляду справи.

В обгрунтування зазначених розмірів стягнення моральної шкоди також просив врахувати, що в ході досудового розслідування на його нерухоме і рухоме майно було накладено арешт згідно постанови від 10 лютого 2011 року та 24 березня 2011 року і воно знаходилось під арештом до завершення апеляційного і касаційного розгляду в 2017 році, тобто понад п`ять років, чим грубо було порушено право власності.

В подальшому 31 серпня 2011 року за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» за ч. 3 ст. 21 КК України старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області порушується проти нього п`ята кримінальна справа. Порушення даної кримінальної справи зумовило його подальші моральні страждання, потребувало додаткових зусиль по здійсненню захисту та зміну способу життя після звільнення з під варти. За поданням старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області постановами Богунського районного суду 21 травня 2012 року та в червні 2012 року накладається арешт на його нерухоме і рухоме майно, накладається арешт на кошти ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» на рахунку в ПАТ «Енергобанк» та зупиняються видаткові операції на них, що призвело до блокування діяльності підприємства. Не дивлячись на те, що Святошинським районним судом міста Києва йому обрана міра запобіжного заходу - застава, в рамках розслідування цієї справи за поданням старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області 29 травня 2012 року Богунським районним судом йому обирається міра запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 76 500,00 грн., для сплати якої ним були запозичені кошти. Ця кримінальна справа була об`єднана в одному провадженні зі справою розслідуваною СВ УБОЗ УМС України в Житомирській області та передана для розгляду по суті до Святошинського районного суду міста Києва.

Вказував, що після постановлення Святошинським районним судом міста Києва виправдувального вироку від 12 травня 2014 року його моральні страждання не завершилися, оскільки прокурор прокуратури міста Києва подавав чотири рази апеляційну скаргу на вирок суду, яка була визнана такою, що не підлягає розгляду, проте процедура апеляційного оскарження затягнулась на два роки і п`ять місяців, в подальшому подав касаційну скаргу. В результаті незаконних дій органів досудового розслідування по утриманню його під вартою, арешту рахунків ТОВ «Індустріальний союз «Полісся», незаконного апеляційного і касаційного оскарження вироку суду була повністю зупинена і заблокована господарська діяльність його товариства, всі зв`язки з контрагентами були втрачені, що змусило його прийняти 19 травня 2016 року рішення про ліквідацію ТОВ «Індустріальний союз «Полісся», що призвело до втрати джерела доходів від підприємницької діяльності та отримання заробітної плати, що дає підстави для стягнення на його користь моральної шкоди за період з 09 грудня 2011 року по 02 лютого 2017 року в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць досудового розслідування і судового розгляду справи.

Спричинена матеріальна шкода полягає в тому, що у ході обшуку, проведеного 23 квітня 2009 року слідчим ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області, по місцю його проживання було вилучено 20 000,00 грн., які було здано в банк на депозитний рахунок, що підтверджується постановою слідчого про здачу грошових коштів на депозитний рахунок від 12 травня 2009 року; по місцю роботи ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» було вилучено системний блок Sino № 022602464. У ході обшуку, проведеного 14 травня 2009 року оперативний уповноваженим в ОВС УБОЗ УМВС України в Житомирській області, по місцю роботи ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» було вилучено комунікатор КПК Asus P 750 № 80677878689. 14 серпня 2017 року він звернувся із заявою до слідчого ГУНП в Житомирській області про повернення вилучених речей (комп`ютера, комунікатора, грошовий коштів), на яку отримав лише відповідь № 1150-Ч/105/24-2017 від 11 вересня 2017 року без повернення речей, а тому вилучені кошти в сумі 20 000,00 грн., з урахуванням інфляційних втрат за період з 23 квітня 2009 року по 20 листопада 2017 року в сумі 33 880,00 грн., а також вартість оргтехніки: системний блок Sino № 022602464 - 5 400,00 грн., комунікатор КПК Asus P 750 № 80677878689 - 2 850,00 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Працюючи директором ПК «Укрпромресурс» та директором ТОВ «Індустріальний союз «Полісся», він отримував мінімальну заробітку плату, а тому втрачена заробітна плата по ТОВ «Індустріальний союз «Полісся», обрахована за період з 01 жовтня 2010 року по 19 травня 2016 року у розмірі 70 924,65 грн., та втрачена заробітна плата по ПК «Укрпромресурс», обрахована за період з 01 жовтня 2010 року по грудень 2016 року у розмірі 81 785,94 грн., на загальну суму 152 710,59 грн. підлягає стягненню за рахунок коштів державного бюджету України.

Крім того, підлягають стягненню за рахунок коштів державного бюджету України судові витрати, які складаються із сум, сплачених ним та дружиною адвокату Слободянику П.М. на загальну суму 116 500,00 грн. за надання юридичної допомоги, а також вартість проїзду адвоката Слободяника П.М. з міста Житомира до міста Києва із зворотнім напрямком у період з 23 вересня 2011 року по 08 грудня 2011 року у відповідні дні судових засідань, витрати, пов`язані з його переїздом для явки в судові засідання, та оплата проїзду адвоката у періоди з 29 грудня 2011 року по 08 липня 2013 року, з 14 квітня 2014 року по 12 травня 2014 року, та оплата вартості поїздок без адвоката у період з 10 липня 2013 року по 24 березня 2014 року у відповідні дні судових засідань на загальну суму 16 860,00 грн.

У поданому позові позивачем наведено розрахунок судових витрат, до складу яких включено витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану з даною справою, зі сплатою 40 960,00 грн., яку останній просив стягнути за рахунок коштів державного бюджету України.

Посилаючись на те, що незаконними діями органу досудового розслідування, прокуратури Житомирської області, прокуратури міста Києва, йому заподіяна матеріальна та моральна шкоди, яка полягає у незаконному проведенні неодноразових обшуків, прослуховуванні телефонних дзвінків, взятті під варту, обранні міри запобіжного заходу - застави, притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, накладенні арешту на майно і рахунки належної йому юридичної особи, вилученні належного йому майна і коштів, втраті заробітної плати, з урахуванням збільшених позовних вимог від 24 січня 2019 року, просив суд стягнути за рахунок коштів державного бюджету України 1 554 859,80 грн. моральної шкоди; 8 250,00 грн. - вартість вилученого майна (системний блок Sino № 022602464 - 5 400,00 грн., комунікатор КПК Asus P 750 № 80677878689 - 2 850,00 грн.); 53 880,00 грн., з яких 20 000,00 грн. вилучені грошові кошти і 33 8880,00 грн. - інфляційні; 152 710,59 грн. втрачений заробіток; 116 500,00 грн. витрати за надання правової допомоги в кримінальній справі; 16 860,00 грн. транспорті витрати та 40 960,00 грн. витрати на правову допомогу у цивільній справі.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2020 року позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів та судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 433 992 (чотириста тридцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 00 коп.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) компенсації втраченого заробітку становить 9977 грн. 56 коп., вартість вилученого майна в розмірі 8250 грн. 00 коп., грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. інфляційну складову в розмірі 33 880 грн. 00 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 125 960 грн. 00 коп., а всього 188 090 (сто вісімдесят вісім тисяч дев`яносто) грн. 00 коп.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі порушує питання про зміну рішення суду першої інстанції, зі стягненням з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача моральну шкоду в розмірі 902 078 грн. 00 коп., а також транспортні витрати на поїздки з м. Житомира в м. Київ в судові засідання в сумі 16 860 грн. 00 коп.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що визначаючи розмір моральної шкоди за час перебування під слідством та судом в період з 14.04.2009 по 02.02.2017 по обвинуваченню ОСОБА_1 (позивач у справі) за ч. 5 і ст. 191, ч. З ст. 209, ч. З ст. 28 ч. 2 ст. 358, ч. З ст. 28 ч. З ст. 358, ч. З ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, суд першої інстанції виходив з однієї мінімальної заробітної плати в розмірі 4 127 грн.

Однак суд першої інстанції при цьому не врахував, що його свобода була тривалий час обмежена і цим обґрунтовувався розрахунок щодо кратності мінімальних заробітних плат для визначення моральної шкоди за загальним терміном обмеження свободи з 08 грудня 2011 року по 14 травня 2014 року, тобто два роки і п`ять місяців.

Виходячи з практики ЄСПЛ обмеження його особистої свободи щодо вільного пересування територією держави і вільно вибирати місце проживання є порушенням п. 1 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції з основоположних прав людини. Таке обмеження особистої свободи розглядається ЄСПЛ як окрема підстава до компенсації моральної шкоди.

Це слідує з справ «Санчишин проти України» (заява №81639/17) та «Іванов проти України» (заява №15007/2 ).

Тому суд першої інстанції зобов`язаний був визначити моральну шкоду за тривале обмеження особистої свободи щодо вільного пересування територією держави, а не тільки давати оцінку періоду його тримання під вартою.

Також вважає, що судом було безпідставно відмовлено в стягненні 16 860,00 грн. транспортних витрат, оскільки для того, щоб з міста Житомира спочатку адвокату (дев`ять судових засідань), в подальшому йому і адвокату (56 судових засідання) доїхати до м. Києва необхідно було скористатися «маршрутками» або власним транспортом.

У визначений ухвалою суду строк, відповідач не скористався процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.

У судовому засіданні позивач та його представник Слободяник П.В. підтримали доводи апеляційної скарги, просили їх задовольнити.

Відповідач Державна казначейська служба України свого представника в судове засідання не забезпечила, про час і місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності відповідача.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом частини1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, частиною 4 вказаної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено, що він зазнав душевних і фізичних страждань під час перебування під вартою та слідством, а також у зв`язку з цим і приниженням честі, гідності та ділової репутації. Зважаючи на усі обставини справи, представлені позивачем докази, аналізуючи ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивача як факту безпідставного кримінального переслідування в цілому, так і факту його утримання під вартою, зокрема, значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які поніс позивач через неможливість тривалого відновлення своїх прав, належним розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 суд визначив у розмірі 433 992,00 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України, що відповідає принципу розумності та справедливості.

В частині втраченого заробітку суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що обґрунтованим буде стягнення на користь позивача втраченого заробітку за період його перебування під вартою з 09.11.2010 по 08.12.2011, що становить суму 9 977, 56 грн., оскільки з об`єктивних, незалежних від волі ОСОБА_1 причин він не мав змоги працювати. У той же, час, до та після обрання до заявника запобіжного заходу у вигляді застави, позивач мав можливість працевлаштуватися та отримувати відповідні доходи.

Суд першої інстанції визнав доведеними вимоги позивача в частині стягнення вартості вилученого майна в розмірі 8 250 грн. 00 коп., грошових коштів в розмірі 20 000 грн. 00 коп., з інфляційним збільшенням на суму 33 880 грн. 00 коп., а також витрата на професійну правничу допомогу в сумі 85 000 грн. 00 коп. по кримінальній справі та 40 960 грн. 00 коп. за правову допомогу по цивільній справі, які за правилами статті 141 ЦПК України, з урахуванням положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 займав посаду директора Приватної компанії «Укрпромресурс» та ТОВ «Індустріальний союз «Полісся».

14.04.2009 постановою слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області порушено кримінальну справу за фактом заволодіння службовими особами Хмельницького ДЕПОП та ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» чужим майном в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

20.05.2009 прокурором відділу Генеральної прокуратури України порушено кримінальну справу стосовно директора ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» ОСОБА_1 за фактом заволодіння державними коштами в сумі 4009500 грн. 00 коп., за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області від 20.05.2009 порушено кримінальну справу за фактом вчинення легалізації грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, службовими особами Хмельницького ДЕПОП та директором ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» ОСОБА_1 за попередньою змовою між особою, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

Постановою заступника начальника Управління СБУ у Хмельницькій області від 22.05.2009 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за фактом розтрати та заволодіння службовими особами, в тому числі ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» державним майном за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

Також порушено кримінальну справу за фактом вчинення легалізації грошових коштів, здобутих злочинних шляхом, службовими особами, в тому числі ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» за попередньою змовою, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

Заступник начальника У УМВС України в Житомирській області 29.04.2009 виніс постанову про порушення кримінальної справи за фактом заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем посадовими особами ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України.

23.04.2009 за місцем проживання ОСОБА_1 проведено обшук, за результатами якого виявлено та вилучено грошові кошти на загальну суму 20000 грн. 00 коп. Обшуки також проводились за адресою офісних приміщень ТОВ «Індустріальний союз «Полісся», службовому кабінеті директора, приміщенні бухгалтерії, де було також вилучено майно, документи товариства.

18.08.2009 заступником начальника відділу ОВС та ОЗ СУ УМВС України в Житомирській області винесено постанову про закриття кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

08.11.2010 заступником прокурора Житомирської області скасовано постанову про закриття кримінальної справи, порушеної відносно директора ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України.

09.11.2010 затримано ОСОБА_1 , проведено його особистий обшук.

09.11.2010 в офісному приміщенні ТОВ «Індустріальний союз «Полісся», автомобілі «Шевролет» д.н.з. НОМЕР_2 , належному ОСОБА_1 проведено обшук.

На підставі постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 15.11.2010 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 08.12.2011 ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на заставу.

Постановою слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області від 31.08.2011 порушено кримінальну справу за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Постановою Богунського районного суду м. Житомир від 29.05.2012 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 76500 грн. 00 грн.

Крім того, за вказаний період часу, на майно позивача та ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» накладено арешт.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12.05.2014 ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні визнано невинним і виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч.5, 209 ч.3, 28 ч. 3, 358 ч.2, 28 ч. 3, 358 ч. 3, 28 ч. 3 ст. 366 ч.2, 212 ч. 3 КК України. Знято арешт з майна, речові докази повернуто за належністю. Скасовано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Вироком встановлено, що обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 у вчиненні заволодіння чужим майном у великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великому розмірі в складі організованої групи, вчинення фінансових операцій з коштами та іншим майном, одержаним у наслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, приховуванні та маскуванні незаконного походження таких коштів, або іншого майна, вчиненого в особливо великому розмірі в складі організованої групи, підроблення ряду документів, які видаються та посвідчуються державними установами, підприємствами чи приватними підприємцями, та надають певні права, з метою їх подальшого використання, вчиненого повторно, в складі організованої групи, використання завідомо підроблених документів, вчиненого у складі організованої групи, службового підроблення, тобто внесенні службовою особою до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей, складання і видачі завідомо неправдивих документів, вчиненого у складі організованої групи, та такі, що спричинили тяжкі наслідки, не доведено, наявні докази не доводять винність підсудних у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні пособництва в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету грошових коштів в особливо великих розмірах не доведено, наявні докази не доводять винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, наявні докази не доводять винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України у зв`язку з тим, що є лише припущеннями, інших доказів матеріали кримінальної справи не містять і додаткових стороною обвинувачення не надано, при цьому можливість їх отримання вичерпана, оскільки учасники процесу, в тому числі і сторона обвинувачення, не вбачала підстав для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, для зміни обвинувачення та для направлення судового доручення в порядку ст. 315-1 КПК України для збирання додаткових доказів.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 23.12.2015 апеляційну скаргу прокурора Прокуратури міста Києва на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 12.05.2014 визнано такою, що не підлягає розгляду.

14.08.2017 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області із заявою про повернення вилученого під час обшуку майна, а саме, системного блоку «Sino» серійний номер №022602464, дві дискети чорного кольору, два СD-диска, з об`ємом 700 МВ, комунікатор КПК Asus P 450, грошових коштів в сумі 20 000 грн. 00 коп. та документ вилучені в ході обшуку в приміщенні офісу ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» та в автомобілі «CHEVROLET Tacuma», державний номерний знак НОМЕР_3 .

Листом Національної поліції в Житомирській області від 11.09.2017 проінформовано ОСОБА_1 , що з моменту направлення кримінальної справи до суду пройшло 6 років. За вказаний період в СУ ГУНП, як і в системі МВС пройшло ряд реформ та реорганізаційних штатних змін. Створено новий територіальний орган ГУНП в Житомирській області. Відділ по розслідуванню особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими злочинними групами, злочинними організаціями, у якому розслідувалась кримінальна справа, за наслідками реорганізації ліквідований без визначення правонаступника. Крім того, під час подій, що мали місце в державі у лютому 2014 року було пошкоджено та часткового знищено вогнем ряд адміністративних приміщень УМВС України в Житомирські області, у тому числі службові кабінети відділу по розслідуванню особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими злочинними групами, злочинними організаціями. В результаті вказаного частина майна УМВС України в Житомирські області, особистого майна слідчих та речових доказів було знищено або непоправно пошкоджено. Вказані факти вплинули на оперативність виконання вироку суду в частині повернення речових доказів, однак на даний час СУ ГУНП вжито вичерпних заходів задля повернення ТОВ «Індустріальний союз «Полісся» документів та речей, раніше визначених речовими доказами. За наслідками у найкоротші терміни буде додатково проінформовано, та за погодженням визначено день та час отримання документів та речей, визначених вироком Святошинського районного суду міста Києва (а.с. 178-179 том 2).

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач має право на відшкодування шкоди за час перебування під слідством та судом, у розмірі, який розраховується на підставі статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Разом з тим, частково задовольняючи позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів та судових витрат, пред`явленого до Державної казначейської служби України, суд першої інстанції не врахував наступного.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною першою статті 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок незаконного притягнення її до кримінальної відповідальності відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб, органу дізнання, досудового слідства, прокуратури, або суду.

Відповідно до частини сьомої статті 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини 2 статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як передбачено частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до частини 4 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).

У пункті 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» надано роз`яснення, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц наведено правовий висновок про те, що тлумачення частини другої статті 48 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, його посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний орган не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача.

Отже, належним відповідачем у цій справі є держава, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади (дії якого призвели до завдання позивачу шкоди), проте у цій справі за пред`явленим позовом ОСОБА_1 . Державна казначейська служба України, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює лише списання коштів з державного бюджету, є єдиним відповідачем.

З матеріалів справи, так і з наданих позивачем пояснень в суді апеляційної інстанції вбачається, що підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів та судових витрат стали незаконні, протиправні дії правоохоронних органів: ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області, управління СБУ у Хмельницькій області, СУ УМВС України в Житомирській області, ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області, ОВС УБОЗ УМВС України в Житомирській області, прокуратури Житомирської області, прокуратури міста Києва, якими йому було завдано моральну та матеріальну шкоду.

Разом з тим, ОСОБА_1 звернувся з позовом про відшкодування моральної та матеріальної шкоди до Держави України в особі Державної казначейської служби України, яка не представляє інтереси держави у даній категорії справ, не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача, а лише здійснює списання коштів в установленому порядку з державного бюджету на відшкодування шкоди стягнутої за рішенням суду, а тому й об`єктивно не могла надати пояснення з приводу обставин, викладених у позові.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Клопотань про залучення співвідповідачів чи заміну первісного відповідача Держави Україна в особі Державної казначейської служби України - належними відповідачами позивачем ОСОБА_1 до суду першої інстанції подано не було.

Неправильне визначення позивачем та судом першої інстанції кола відповідачів у даній справі призвело до того, що до участі у розгляді вказаної справи не були залучені належні відповідачі, а пред`явлення позову до неналежного відповідача має наслідком відмови в задоволенні позовних вимог.

Оскільки суб`єктний склад учасників справи визначає суд першої інстанції, а в даній справі не залучено всіх осіб, які є учасниками спірних матеріальних правовідносин в якості відповідача, рішення суду підлягає скасуванню, оскільки в такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі як відповідача, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції при ухваленні рішення було допущено порушення норм процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів відхиляє, оскільки судом апеляційної інстанції ухвалено нове судове рішення про відмову в позові з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача, й оцінка по суті заявлених вимог про відшкодування моральної та матеріальної шкоди не надавалася. Вказані обставини будуть предметом дослідження та оцінки в разі пред`явлення позову про відшкодування моральної та матеріальної шкоди до належного кола відповідачів.

Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів та судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: