ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2021 р. Справа№ 910/7642/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Поляк О.І.

Кропивної Л.В.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Малого підприємства «Вікфіл»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2020

у справі № 910/7642/20 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Малого підприємства «Вікфіл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідницький інформаційно-консультаційний центр»

про стягнення 17 903,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача 17 903,80 грн., у тому числі: 15 000,00 грн. основного боргу, 1 022,00 грн. 3% річних, 1 881,00 грн. інфляційних нарахувань.

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами у спрощений спосіб укладений договір надання послуг, предметом якого є виконання відповідачем оплаченої позивачем судово-бухгалтерської експертизи, призначеної в рамках адміністративної справи №810/1648/17, проте відповідач у визначені законодавством строки вказаної експертизи не провів, з огляду на що позивач відмовився від проведення відповідачем такої експертизи та має право на повернення коштів, сплачених за її проведення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 у справі № 910/7642/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- фактично у даному випадку мають місце процесуальні відносини між експертом, позивачем як учасниками судового процесу (адміністративний процес) та судом як замовником експертизи, проте ніяким чином не господарські правовідносини, що виникли з договору. При цьому, обставини виставлення експертною установою рахунку на оплату саме позивачу та його оплату останнім змісту правовідносин не змінюють, а вказують лише на понесення стороною судових витрат на оплату експертизи в порядку, визначеному законодавством та судом;

- саме суд виступає замовником експертного дослідження, а не позивач, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено окремий порядок замовлення учасниками судового процесу висновку експерта, а саме, у ч. 1 ст. 104 вказаного нормативно-правового акту визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення;

- ухвала суду про призначення судової експертизи є обов`язковою для експерта, а отже, останній не мав підстав для зупинення експертизи та повернення грошових коштів після отримання претензії позивача. При цьому вказане судове рішення є чинним, та у визначеному чинним законодавством України порядку не скасоване;

- 22.06.2020 судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідницький інформаційно-консультаційний центр» складено повідомлення про неможливість надання висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №1-22/06/2020-се по адміністративній справі № 810/1648/17, у якому вказано, що неможливість надання висновку обумовлюється ненаданням первинних документів щодо здійснення фінансово-господарських операцій Малим підприємством «Вікфіл»;

- доводи позивача стосовно порушення відповідачем строків проведення судової експертизи, зауваження стосовно бездіяльності щодо своєчасного витребування необхідних для проведення експертного дослідження документів, ніяким чином не впливають на характер та правовий зміст спірних правовідносин та не є підставою для виникнення у відповідача обов`язку повернути грошові кошти, які було сплачено в якості попередньої оплати судової експертизи.

Не погоджуючись з рішенням, 16.11.2020 Мале підприємство «Вікфіл» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 у справі № 910/7642/20 та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення є незаконним та необґрунтованим.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й при зверненні до суду з цим позовом, наголосивши на тому, що правовідносини між сторонами виникли саме на підставі укладеного у спрощений спосіб договору надання послуг, зобов`язання за яким відповідачем виконано не було, та додатково зазначивши про те, що:

- апелянт з об`єктивних підстав не мав можливості надати повторно документи, які вже були ним надані для експертного дослідження, що підтверджується відповідними листами, копії яких наявні у матеріалах справи;

- неможливість проведення спірної експертизи не є об`єктивним фактом, а є упередженим та свавільним рішення відповідача по справі, оскільки позивачем було надано у повному обсязі усі необхідні документи для проведення експертного дослідження;

- позивач звертався до Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/1648/17 із заявою щодо винесення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, зокрема, відносно витрат позивача, понесених на оплату судової економічної експертизи, проте ухвалою від 01.10.2020 у вказаній справі в задоволенні заяви позивача було відмовлено, що свідчить про те, що позивачу в межах розгляду справи № 810/1648/17 не вдалось відшкодувати понесені витрати;

- позивач не має процесуальної можливості звернутися за визнанням дій відповідача протиправними та стягнення збитків в окремому процесі як в адміністративному судочинстві, оскільки дана експертна установа не є суб`єктом владних повноважень, так і в цивільному судочинстві, а відтак, єдиним ефективним процесуальним способом захистити права позивача щодо стягнення понесених витрат за невиконану експертизу в межах справи № 810/1648/17 є стягнення їх саме в межах господарського спору;

- суд першої інстанції позбавив позивача права на ефективний судовий захист його порушених прав щодо належного позивачу майна - грошових коштів, оплачених за так і не виконане експертне дослідження.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020 справа № 910/7642/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Кропивна Л.В.

У апеляційній скарзі скаржник просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження та проводити розгляд апеляційної скарги за участі уповноваженого представника Малого підприємства «Вікфіл», у зв`язку з чим повідомити про дату і час судового засіданні.

Ухвалою від 01.12.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Кропивна Л.В.:

- Малому підприємству «Вікфіл» поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 у справі № 910/7642/20;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Малого підприємства «Вікфіл» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 у справі № 910/7642/20;

- Малому підприємству «Вікфіл» відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд апеляційної скарги за участі його повноважного представника;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 18.12.2020;

- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 у справі № 910/7642/20;

- учасникам процесу роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

14.12.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач з посиланням на те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірні правовідносини (з приводу проведення експертного дослідження в рамках адміністративної справи № 810/1648/17) є відносинами процесуальними, а відтак врегульовані Кодексом України про адміністративне судочинство, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

18.12.2020 до суду від позивача надійшли пояснення на відзив апеляційну скаргу, а 28.12.2018 від відповідача - заперечення на пояснення позивача (апелянта)

05.01.2021 від позивача надійшло клопотання, де позивач просив не брати до уваги заперечення на пояснення позивача (апелянта) представника відповідача Музикик Ю.Г.

Станом на 13.01.2021 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді вказаної справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 210 200,00 грн., і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Малого підприємства «Вікфіл» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 у справі № 910/7642/20 відкрите 01.12.2020, розгляд справи в суді апеляційної інстанції (з урахуванням вихідних днів) розпочався з 17.12.2020, апеляційна скарга має бути розглянута по 01.02.2021 включно.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

У 2017 році Мале підприємство «Вікфіл» (далі позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення (справа № 810/1648/17), провадження у якій відкрите ухвалою суду від 12.06.2017.

16.02.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Дослідницький інформаційно-консультаційний центр» (далі відповідач) позивачу виставлено рахунок-фактуру № СФ-16021 (а.с. 11) на передплату за проведення судово-економічної експертизи на загальну суму 15 000,00 грн., який позивачем оплачено платіжним дорученням № 759 від 16.02.2018 (а.с. 10).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 призначено експертизу по адміністративній справі та зупинено провадження у справі №810/1648/17 до отримання висновку експерта, проведення вказаної експертизи доручено відповідачу, а витрати на її оплату покладено на позивача.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що грошові кошти в сумі 15 000,00 грн., перераховані позивачем відповідачу платіжним дорученням № 759 від 16.02.2018, були перераховані саме в рахунок оплати вказаної вище експертизи, яка не була відповідачем проведена.

16.04.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією № 61 від 16.04.2020 (а.с. 22-23), у якій повідомив про відмову від проведення експертизи через порушення визначених законодавством строків її проведення та просив повернути попередню оплату в сумі 15 000,00 грн., а також сплатити 3 % річних та інфляційні втрати, нараховані на вказану суму. На доказ направлення вказаної претензії до матеріалів справи долучені копії конверту з штрихкодовим ідентифікатором 0810600008821 та з відміткою пошти про повернення відправнику за причин «пошта не приймається» (а.с. 24).

Відповідач на вказану претензію не відповів, кошти позивачу не повернув, наслідком чого стало звернення останнього до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Позивач вважає, що шляхом виставлення відповідачем рахунку-фактури № СФ-16021 на 15 000,00 грн. і оплати позивачем вказаного рахунку-фактури між сторонами у спрощений спосіб укладено договір, тому правовідносини сторні щодо сплачених 15 000,00 грн. є договірними господарськими відносинами, що колегія суддів вважає помилковим.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як слідує з матеріалів справи, кошти в сумі 15 000,00 грн., стягнення яких є предметом позову, є оплатою за призначену ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у адміністративній справі № 810/1648/17 судову експертизу.

У статті 1 Закону України «Про судову експертизу» встановлено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (ч. 1 ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу»).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 15 Закону України «Про судову експертизу» витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров`я України у цивільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, серед іншого, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз (п. 3 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Водночас порядок розподілу судових витрат визначений ст. 139 КАС України.

Отже, витрати, пов`язані зі проведенням судової експертизи у адміністративній справі № 810/1648/17, є судовими витратами, які сторони понесли у зв`язку з розглядом вказаної справи і їх розподіл має проводитися судом за наслідками розгляду конкретної судової справи у порядку, встановленому відповідним процесуальним законодавством, зокрема у спірному випадку - за наслідками розгляду адміністративної справи № 810/1648/17 у порядку, визначеному КАС України, й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

При цьому колегія суддів зауважує позивачу на тому, що питання щодо розподілу таких витрат вже було вирішено Київським окружним адміністративним судом в ухвалі від 01.10.2020 у справі № 810/1648/17, винесеної за наслідками розгляду заяви позивача про винесення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, зокрема, відносно витрат позивача, понесених на оплату судової економічної експертизи, а позивач, у випадку незгоди з цією ухвалою, не був позбавлений можливості оскаржити її у встановленому законодавством порядку.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що:

- фактично у даному випадку мають місце процесуальні відносини між експертом, позивачем як учасниками судового процесу (адміністративний процес) та судом як замовником експертизи, проте ніяким чином не господарські правовідносини, що виникли з договору. При цьому, обставини виставлення експертною установою рахунку на оплату саме позивачу та його оплату останнім змісту правовідносин не змінюють, а вказують лише на понесення стороною судових витрат на оплату експертизи в порядку, визначеному законодавством та судом;

- саме суд виступає замовником експертного дослідження, а не позивач, оскільки нормами КАС України передбачено окремий порядок замовлення учасниками судового процесу висновку експерта, а саме, у ч. 1 ст. 104 вказаного нормативно-правового акту визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення;

- ухвала суду про призначення судової експертизи є обов`язковою для експерта, а отже, останній не мав підстав для зупинення експертизи та повернення грошових коштів після отримання претензії позивача. При цьому вказане судове рішення є чинним, та у визначеному чинним законодавством України порядку не скасоване;

- доводи позивача стосовно порушення відповідачем строків проведення судової експертизи, зауваження стосовно бездіяльності щодо своєчасного витребування необхідних для проведення експертного дослідження документів, ніяким чином не впливають на характер та правовий зміст спірних правовідносин та не є підставою для виникнення у відповідача обов`язку повернути грошові кошти, які було сплачено в якості попередньої оплати судової експертизи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 15 000,00 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу, задоволенню не підлягають і інші заявлені позивачем позовні вимоги, а саме, вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 1 022,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 881,00 грн., оскільки вказані вимоги не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про стягнення боргу, а відтак, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних вимог залишається без змін.

У цій справі колегія суддів вважає, що апелянтові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Малого підприємства «Вікфіл» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 у справі № 910/7642/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову та судові витрати позивача за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малого підприємства «Вікфіл» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 у справі № 910/7642/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 у справі № 910/7642/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 у справі № 910/7642/20.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7642/20.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.І. Поляк

Л.В. Кропивна