Справа № 2-А- 669\10
П О С ТА Н О В А
іменем України
08 квітня 2010 року м. Краснодон
Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Маньковської О.О.
при секретарі Савіній Г.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку адміністративного судочинства справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодон Луганської області про поновлення процесуального строку, визнання дій посадових осіб неправомірними, покладення обов"язку на УПФУ м. Краснодону перерахувати розмір щомісячного підвищення до пенсії за період з 01.01.2009 року по 01.03.2010 року виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком , -
В С Т А Н О В И В:
04.03.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого вказала, що вона має статус "дитина війни", і , відповідно до ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності 01.01.2006 року, вона має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач вказує, що протягом 2009 року вона отримувала щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, як це було передбачено Постановою КМУ №530. Позивач не згодна з позбавленням її права на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Посилаючись на свій похилий вік просила поновити їй строк для захисту прав, порушених у період з 01.01.2009 року по 04.03.2009 року. Посилаючись на ст.. 22 Конституції України, ст.. 6 ЗУ , просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо виплати їй підвищення до пенсії як особі, що має статус "дитина війни" в розмірі, меншому ніж встановлено ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", покласти на відповідача обов"язок провести перерахунок виплату щомісячного підвищення до пенсії за період з 01.01.2008 року по 01.03.2010 року в розмірах, встановлених ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
Позивач надала суду письмову заяву з проханням справу розглянути у її відсутності.
Від відповідача – Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні Луганської області надійшов лист з проханням справу розглянути у відсутності їхнього представника. В наданих письмових запереченнях на позов відповідач позовні вимоги не визнає і прохає відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що вимоги позивача необґрунтовані. У 2009 році дітям війни, в тому числі і позивачеві, здійснюється виплата щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, як це передбачено Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року. Фінансове забезпечення соціальних гарантій громадян здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, і відповідач, як державний орган, не може допустити нецільового використання бюджетних грошей. У зв"язку з наведеним відповідач вказує, що перераховувати розмір підвищення до пенсії у 2009 році підстав немає.
Враховуючи, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи та надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
З`ясувавши обставини справи, як того вимагає ч. 3 ст. 2, ст.11 КАС України, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 і на неї поширюється дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі положення ст. 6 цього Закону, а тому вона має право на отримання щомісячної соціальної допомоги. Вказані обставини підтверджені копією паспорту (а.с.6), копією пенсійного посвідчення з відміткою штампу «Дитина війни» (а.с. 8)
Позивачу в 2009 році виплачувалось підвищення до пенсії відповідно до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 10 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком. Дана обставина підтверджена інформацією УПФУ, визнана сторонами, і в суду немає сумнівів щодо її достовірності та добровільності її визнання.
Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні випливає, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розміру соціальної доплати у діючому законодавстві для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни. Посилається на Постанову КМУ від 28.05.2008 року №530, відповідно до якої встановлений наступний розмір державної соціальної допомоги: з 22.05.2008 року - 48,10 грн; з 01.07.2008 року - 48,20 грн, з 01.10.2008 року - 49,80 грн. У вказаних розмірах допомога позивачу була виплачена у 2009 році.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
10.03.2010 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов"язаних із соціальними виплатами" № 1691-VI, яким спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку соціальних виплат повинні розглядатися у порядку цивільного судочинства. Але відповідно до ч.2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, після набрання чинності цим Законом адміністративні суди завершують розгляд справ, провадження в яких було відкрито за п. 3 ч. 1 ст. 18 КАСУ.
Враховуючи, що провадження по данній справі було відкрите 05 березня 2010 року за нормами КАСУ, та справа розглядалась на вказаними нормами, суд вважає можливим закінчити розгляд справи за положеннями, встановленими Кодексом Адміністративного судочинства України.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення процесуального строку, суд дійшов до наступного.
Відповідно до положень ч.2 ст. 99 КАСУ , для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Позивач звернувся до суду 04.03.2010 року, тобто він пропустив визначений ч.2 ст. 99 КАСУ річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, порушених у період з 01.01.2009 року по 04.03.2009 року. Позивач просив визнати поважними причини пропуску ним строків для звернення до суду за захистом прав, порушених у період з 01.01.2009 року по 04.03.2009 року.
Відповідно до ч.2 ст. 100 КАСУ, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАСУ.
Суд вважає поважними причини пропуску позивачем річного строку для звернення до суду за захистом порушених у період з 01.01.2009 року по 04.03.2009 року прав, оскільки позивач є людиною похилого віку, юридично необізнаний, в силу свого похилого віку не мав можливості звертатися до відповідача з відповідними запитами. Також суд враховує, що позивач належить до соціально незахищеної верстви населення, а відповідно до ст.. 3 Конституції України, права і свободи людини визначають зміст та направленість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; затвердження та забезпечення прав та свобод людини є головним обов"язком держави..
Відповідно до ч.1 ст. 102 КАСУ, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Враховуючи наведене, суд вважає необхідним поновити позивачу процесуальний строк для звернення за захистом прав, порушених у період з 01.01.2009 року по 04.03.2009 року.
Розглянувши позов по суті, суд дійшов до наступного.
Зі змісту ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” вбачається, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
У перехідних положеннях Закону України "Про соціальний захист дітей війни " зазначено, що він набирає чинності з 01.01.2006 року.
Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік" не вносилось жодних змін до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", тобто ст.. 6 вказаного закону є діючою у первинній редакції, на підставі чого позивач, як особа, що має статус "дитина війни" у 2009 році має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірах, встановлених ст.. 6 спеціального ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" - 30% мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, встановленому на конкретний період часу.
Суд вважає, що до спірних правовідносин не може бути застосована ст.. 71 ЗУ "Про державний бюджет України на 2009 рік", відповідно до якої Кабінету Міністрів України передані повноваження щодо визначення конкретних розмірів соціальних виплат, які нараховуються виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, оскільки соціальна виплата, яка є предметом данного позову, вираховується виходячи із іншого показника, а саме - мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, визначеного на певний період часу. Тому суд визнає неправомірними посилання відповідача на Постанову КМУ № 530, якою встановлені конкретні розміри щомісячного підвищення до пенсії особам, що мають статус "дитина війни", оскільки вказана постанова суперечить вимогам діючого Закону України "Про соціальний захист дітей війни". В Україні діє принцип верховенства права і відповідач, як державний орган, повинен керуватись нормативно-правовим актом, що має вищу юридичну силу, тобто - Законом України.
На підставі наведеного, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо необхідності перерахунку розміру щомісячного підвищення до пенсії, встановленого ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, з урахуванням фактично сплачених сум.
Також суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог про зобов"язання відповідача провести перерахунок розміру підвищення до пенсії і за період з 01.01.2010 року по день звернення до суду - по 01.03.2010 року, оскільки діючим у вказаний період часу законодавством дія ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась та не змінювалась, у зв"язку з чим відповідач, як державний орган, повинен строго керуватись у своїй діяльності діючим законодавством України.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає не обґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Також суд не визнає посилань відповідача на Постанову КМУ №530 від 28.05.2008 року, якою встановлені конкретні розміри підвищення до пенсії особам. які мають статус "Дитина війни", оскільки з моменту відновлення дії ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в первинній редакції відповідач, як державний орган, мав, відповідно до ст.. 8 Конституції України, виконувати положення Закону України, а не Постанови КМУ, оскільки Закон України має вищу юридичну силу.
Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним визнати неправомірними дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії як особі, що має статус "дитина війни" в розмірі, меншому ніж встановлено спеціальним законом, та покласти на відповідача обов"язок провести перерахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, встановленого ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, за період з 01.01.2009 року по 01.03.2010 року.
Також суд, відповідно до ст.. 94 КАСУ, вважає необхідним стягнути на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 3 грн. 40 копійок.
Керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 64, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 6, 7, 11, 71, 86, 100, 159-163, 167, 186 КАС України, ст. ст. 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ЗУ "Про Державний бюджет України " на 2009 рік, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодон Луганської області про поновлення процесуального строку, визнання дій посадових осіб неправомірними, покладення обов"язку на УПФУ м. Краснодону перерахувати розмір щомісячного підвищення до пенсії за період з 01.01.2009 року по 01.03.2010 року виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом прав, порушених у період з 01.01.2009 року по 04.03.2009 року.
Визнати неправомірними дії посадових осіб Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні щодо виплати ОСОБА_1 як особі, що має статус "дитина війни" щомісячного підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж встановлено ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" у період з 01.01.2009 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Краснодоні Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, установленого на відповідний період, як дитині війни, за період з 01.01.2009 року по 01.03.2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.
Постанова складена у повному обсязі, підписана судом у нарадчій кімнаті та оголошена у судовому засіданні 08 квітня 2010 року.
Копію постанови суду направити сторонам по справі.
Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Краснодонський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження, та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з надісланням її копії до апеляційного суду, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Головуючий: О.О. Маньковська