ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"18" серпня 2006 р. | справа № 20-1/057 |
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Алсуф’єва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу
товариства з обмеженою відповідальністю „Адам Плюс”
(99029, м. Севастополь, вул. М.Музики, 100, к. 521)
до Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод”
(99009, м. Севастополь, вул. Портова, 8)
Державного комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна”
(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 83)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Колективне підприємство “Морська товарна біржа”
(99011, м. Севастополь, вул. Костомаровська, 1/46, к.19, 20)
про визнання договору купівлі-продажу від 06.05.2006 дійсним,
визнання права власності,
За участю:
представника Позивача –Іванової А.В., представника за дорученням б/н від 20.07.2006;
представника Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод” –Вертій Н.А, представника за дорученням б/н від 22.05.2006;
представника Державного комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” –Пушкарьової Л.В., юрисконсульта Державного комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна”, довіреність №4518 від 10.08.2006;
представник Колективного підприємства “Морська товарна біржа” не з’явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Адам Плюс” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод” (далі –Відповідач 1), Державного комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” (далі –Відповідач 2) про визнання дійсним договору купівлі-продажу будівлі, загальною площею 647,2 м2, розташованої в місті Севастополі за адресою: вул. Портова, буд. 8, укладеного 06.05.2006 між Позивачем та Відповідачем 1 на Морської товарній біржі (далі –Договір), та про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна, який є об’єктом цього Договору.
У судовому засіданні Позивач змінив позовні вимоги –виключив з предмету спору вимогу про визнання права власності на об’єкт Договору.
Позивач обґрунтовує позовну вимогу про визнання Договору дійсним ухиленням Відповідача 1 від нотаріального посвідчення договору.
Відповідач 1 позовні вимоги не визнав, вважає, що Договір не підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки укладений та зареєстрований на товарній біржі відповідно до статті 15 Закону України „Про товарну біржу”, тому є діючим з моменту підписання його сторонами та президентом Морської товарної біржі.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що Закон України „Про товарну біржу” після набрання чинності Цивільним кодексом України 01.01.2004 діє лише в частині, що не суперечить положенням Кодексу, а останнім передбачена письмова форма договору з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
06.05.2006 Відповідачем 1 (продавець) в особі генерального директора Акчуріна О.Р. (наказ №25/к від 20.05.2002, наказ №24-к від 11.03.2004), та Позивачем (покупець) в особі директора Папідченко Л.О. (протокол зборів учасників ТОВ „Адам плюс” від 12.07.2004, наказ №1 від 12.07.2004, протокол позачергових зборів учасників ТОВ „Адам плюс” від 10.05.2006 про затвердження Договору) укладений договір купівлі-продажу №6 на аукціоні Морської товарної біржі /а.с. 30-32/, за яким продавець зобов’язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити окрему будівлю їдальні (литер А), загальною площею 647,2 м2, інв. номер 3640, розташовану за адресою: м. Севастополь, вул. Портова, 8.
Договір укладений з дотриманням вимоги статті 75 Господарського кодексу України, а саме, об’єкт Договору відчужений на конкурсних засадах та за згодою органу, до сфери управління якого воно входить.
Так, листом від 19.10.2005 за вих. №37-24-1-13/16092 Міністерством аграрної політики України наданий дозвіл на реалізацію будівлі їдальні, побудованої в 1987 році, загальною площею 647,2 м2, інв.№3640, розташованої в м. Севастополі, вул. Портова, 8, залишковою балансовою вартістю станом на 01.08.2005 208 552,86 грн. /а.с. 25/.
Відповідно до уточнень до позовної заяви Позивача і відзиву на позовну заяву Відповідача 1, а також пояснень їх представників у судовому засіданні сторони не мають суперечностей щодо об’єкту Договору, факти зміни загальної площі через демонтаж перегородок та присвоєння будівлі їдальні окремої адреси: м. Севастополь, вул. Портова, №8-А, - визнаються сторонами та не підлягає доказуванню.
Відповідно до акту приймання-передачі від 06.05.2006 продавець передав, а покупець прийняв зазначене нерухоме майно /а.с. 62-63/.
Позивач виконав обов’язок за Договором про оплату, що підтверджується бухгалтерською довідкою за підписом керівників сторін Договору /а.с. 64/. Судом встановлено, що продавець та покупець не мають взаємних претензій щодо виконання цього договору. Таким чином, зазначене свідчить про повне виконання Договору сторонами.
Проте, Відповідач 1 визнає право власності Позивача на об’єкт Договору, але ухиляється від його нотаріального посвідчення, мотивуючи тим, що Договір не підлягає нотаріальному посвідченню, є діючим з моменту підписання його сторонами і президентом Морської товарної біржі та реєстрації на біржі, оскільки укладений та зареєстрований на товарній біржі відповідно до статті 15 Закону України „Про товарну біржу” /а.с. 57/.
При зверненні Позивача до Відповідача 2 з заявою про реєстрацію за ним права власності на об’єкт Договору, останній відмовив в такий реєстрації через відсутність оформленого нотаріусом свідоцтва або договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом і зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів /а.с. 34/.
На час укладення Договору (06.05.2006), спірні правовідносини були врегульовані нормами Цивільного Кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (далі –ЦК України), що набрав чинність з 01.01.2004, тому суд при вирішенні спору керується положеннями цього кодексу та інших відповідних нормативних актів національного законодавства.
Частиною другою статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, та поряд з цим зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Таку вимогу до форми договору купівлі-продажу нерухомого майна містить стаття 657 ЦК України (параграф 1 „Загальні положення про купівлю-продаж” глави 54 „Купівля-продаж”).
При цьому, частиною другою статті 202 ЦК України передбачено, що суд може визнати такий договір дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Оскільки судом встановлено, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет та ціна), останній не суперечить законодавству, не містить протизаконних умов, відбулося повне його виконання, а Відповідач 1 ухилився від його нотаріального посвідчення, тому є підстави для задоволення позову –визнання Договору дійсним.
Керуючись статтями 16, 220, 657 ЦК України, статтями 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати договір купівлі-продажу від 06.05.2006 окремої будівлі (літер „А”), інв. №3640, розташованої в м. Севастополі за адресою: вул. Портова, 8-А, - укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Адам Плюс” до Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод” на Морської товарній біржі, дійсним.
Суддя В.В. Алсуф`єв
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 21.08.2006.