Справа № 138/1085/20

Провадження №:1-кс/138/10/21

УХВАЛА

Іменем України

13 січня 2021 року м. Могилів-Подільський

Слідчий суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Холодова Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Паламарчук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Пограничного Артура Михайловича про скасування арешту майна під час досудового розслідування кримінального провадження № 12020020220000263 від 16.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

11.01.2021 до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області надійшло вказане клопотання, яке мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду від 17.04.2020 накладено арешт на автомобіль марки «Opel Vectra», червоного кольору, що зареєстрований за ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 . Підставою накладення арешту стало збереження даного транспортного засобу як речового доказу з метою проведення експертизи. На даний час у кримінальному провадженні проведені всі необхідні процесуальні дії, в тому числі експертизи, в яких необхідна наявність транспортного засобу, а тому необхідність перебування належного ОСОБА_1 транспортного засобу під арештом станом на сьогоднішній день відпала. За таких підстав адвокат Пограничний А.М. просить скасувати арешт вказаного транспортного засобу.

У судове засідання адвокат Пограничний А.М. та слідчий, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились, подали заяви про розгляд клопотання за їх відсутності.

Дослідивши зміст клопотання та додані до нього документи, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку. Зокрема абзац 2 частини 1 статті 174 КПК України визначає, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 власником автомобіля марки «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 , є ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17.04.2020 встановлено, що слідчий довів, що вказаний автомобіль відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, та у випадку ненакладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого його відчуження або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню. Тому з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у кримінальному провадженні на вказаний автомобіль накладений арешт.

Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб`єктів указаного у ст. 170 КПК України.

Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна від імені якого діє адвокат Пограничний А.М., разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, а з поданої слідчим до суду заяви вбачається, що останній не заперечує проти задоволення клопотання адвоката про скасування арешту.

Також слідчим суддею з матеріалів кримінального провадження встановлено, що на даний час в межах досудового розслідування кримінального провадження отримано висновки експертів за призначеними слідчим експертизами, допитано учасників дорожньо-транспортної пригоди, проте жодній особі не повідомлено про підозру.

Разом з тим, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні ще триває, належний ОСОБА_1 транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для скасування заборони відчуження арештованого майна, проте не вбачає підстав для подальшої заборони законному власнику користуватися ним.

За таких підстав клопотання слід задовольнити частково, повернувши транспортний засіб законному власнику без права його відчуження.

Керуючись ст.ст. 98, 170, 174, 369-372 КПК України слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Пограничного Артура Михайловича про скасування арешту майна під час досудового розслідування кримінального провадження № 12020020220000263 від 16.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України задовольнити частково.

Повернути автомобіль марки «Opel Vectra», червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 , що знаходиться на території спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області, власнику - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , з правом користування, без права відчуження.

Матеріали кримінального провадження № 12020020220000263 від 16.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України повернути до Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя Т.Ю. Холодова