Справа № 2а-60/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

21 січня 2010 року              Артемівський районний суд м. Луганська  у складі: судді  Єсауленко М.В., секретаря – Антоновій А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання неправомірними дій відповідача зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи за захворюванням, пов’язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Йому була призначена пенсія у зв’язку із встановленням інвалідності. Він звернувся до відповідача з проханням провести перерахунок пенсії, оскільки згідно п.4 Постанови КМУ від 30.05.1997 року № 523 «Про затвердження нового Порядку нарахування пенсій по інвалідності, яка настала внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії для інвалідів, відносно яких встановлений зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижче по 3 групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком та відповідно до ст.50 вищевказаного Закону, додаткова пенсія за шкоду, спричинену здоров’ю, складає 50% мінімальної пенсії за віком. Позивач отримав відповідь, якою йому було відмовлено в перерахунку пенсії.

Вважає відмову відповідача в перерахунку пенсії такою, що порушує його конституційні права, просить суд визнати дії посадових осіб УПФУ при нарахуванні та виплаті додаткової пенсії з розрахунку 15% мінімальної пенсії за віком та відмові здійснити перерахунок розміру пенсії неправомірними та зобов’язати провести перерахунок, нарахування та виплату державної пенсії з підвищеннями, з 01.09.2009 року в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а також провести перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, відповідно до встановлених Законом України змін мінімального розміру пенсії за віком.

В судове засідання сторони не явилися: позивач по початку судового засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Від його представника також надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю.

Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги не визнав. В своїх запереченнях посилався на наступне. Розміри пенсій особам, віднесеним до категорій 1, визначені ст.ст. 50, 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Ч. 5 ст. 54 зазначеного Закону встановлено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Наведеною нормою Закону питання обчислення пенсії за цим Законом віднесені до компетенції КМУ. Постановою №530 від 28.05.2008року „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в порядку, в межах  у спосіб, передбачений Конституцією України встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижче для: учасників ліквідації наслідків аварії у 1986 році по ІІІ групі інвалідності 870 грн.; учасників ліквідації наслідків аварії у 1987 - 1990 роках по ІІІ групі інвалідності - 675 грн. Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: тим, що належать до категорії 1, інвалідам ІІІ групи – 15%. Положення ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовуються при призначенні пенсії за Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Посилаючись на вищенаведене УПФУ просило відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач належить до 1 категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням.

Позивачеві виплачується пенсія як особі, якій встановлена 3 група інвалідності за захворюванням, пов’язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

    Відповідно до довідки Луганської обласної МСЕК позивачеві встановлена 3 група інвалідності з 05.07.2004 року.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії як ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліда 3 групи, виходячи з 6 мінімальних пенсій за віком, і додаткової пенсії, виходячи із 50 % мінімальної пенсії  за віком.

У відповіді УПФ в Артемівському районі м. Луганська зазначено, що для перерахунку пенсії позивача немає законних підстав, розмір пенсії визначено згідно чинного законодавства.

            Суд вважає таку відмову у перерахунку розміру пенсії неправомірною.

Згідно зі ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір пенсії для інвалідів 3 групи, призначеної у відповідності з цим Законом повинен бути не нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, а згідно зі ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” інвалідам 3 групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Цим же Законом визначено, що порядок обчислення вказаних пенсій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

         Постановою КМУ №523 від 30 травня 1997р. „Про затвердження нового порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника, внаслідок Чорнобильської катастрофи” затверджено такий новий порядок, в якому продубльовано вказані положення Закону стосовно того, що розмір пенсії для інвалідів 3 групи повинен бути не нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

          Відповідно до ст. 55 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, виплачуються у розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Таким чином, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня - 498 гривень.

          Таким чином, позивачу, як інваліду 3 групи, особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.  

          Суд вважає, що Постанова КМУ №530  від 28.05.2008 р. суперечить Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

           Відповідно до пункту 1 та 6 статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статі 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

          Згідно з рішеннями Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005р. визнано неприпустимим обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулювано правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішенні Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Відповідно до ст.45 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-ІV у разі виникнення права на підвищення пенсії її перерахунок проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Суд вважає за необхідне визнати дії посадових осіб УПФУ щодо нарахування та виплати пенсії позивачеві у нижчому, ніж це передбачено законодавством розмірі, незаконними, а також зобов’язати УПФУ здійснити перерахунок та виплату позивачеві пенсії в розмірі 6 мінімальних  пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з моменту звернення до УПФУ із заявою про перерахунок та виплату пенсії, тобто починаючи  з 01.09.2009 року.

Враховуючи наведене, керуючись, ст. 92 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2005,   ст.ст. 50, 54, 67, 71 Закону України „Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст. 4, 8, 45 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 159, 160, 161, 163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання неправомірними дій відповідача зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії  задовольнити.

Визнати дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі  м. Луганська щодо відмови в проведенні нарахування та виплати державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 01.09.2009 року ОСОБА_1 незаконними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.09.2009 року, із врахуванням проведених раніше виплат.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається  протягом десяти  днів  з дня  її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції  подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана  без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                 М.В. Єсауленко