Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-1344-2010 р. Головуючий у 1 інстанції –Льон С.М.
Категорія 30 , 32 Доповідач – Суровицька Л.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М УКРАЇНИ
«12» травня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді – Авраменко Т.М.,
суддів – Пономаренко В.Г. , Суровицької Л.В.,
при секретарі – Слюсаренко Н.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «СхідГЗК» в особі Інгульської шахти на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 04 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» , третя особа – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровограді про відшкодуванням моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», третя особа – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кіровограді.
В обґрунтування позову зазначав, що 26 років 9 місяців пропрацював на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» водієм автомашини, спецмашини ВГРВ, респіраторником ВГРВ та командиром ВГРВ, постійно в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.
У зв’язку із впливом шкідливих факторів трудового процесу у нього виникли захворювання.
Висновком Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 02.06.2009 року захворювання визнані професійними. Висновком МСЕК вперше 24.06. 2009 року йому було встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково.
Порушення відповідачем його прав у сфері трудових відносин, зокрема незабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці призвело до моральних страждань у зв’язку із захворюванням, необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Просив суд стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я 80 000 грн..
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 лютого 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. . Стягнуто з ДП «СхідГЗК» на користь держави судовий збір в сумі 8 грн.50 коп. та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.37-38).
В апеляційній скарзі ДП « СхідГЗК» просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення необхідності для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв’язку між попередніми умовами.
Згідно з роз’ясненнями, наданими в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Судом першої інстанції встановлено, що тяжкі та шкідливі умови праці призвели до виникнення у ОСОБА_1 професійного захворювання. Висновком МСЕК від 24 червня 2009 року йому встановлено 60 % втрати професійної працездатності, третя група інвалідності безстроково внаслідок професійного захворювання.
Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов’язку Фонду відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 до ДП «СхідГЗК» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, є законним та обґрунтованим.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, розмір відшкодування шкоди, визначений судом з урахуванням глибини душевних переживань та глибоких моральних страждань позивача у зв’язку із ушкодженням здоров’я, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а також з урахуванням засад справедливості та розумності.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 308 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, ч.1 ст.309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ДП «СхідГЗК» відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 04 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча суддя: підпис
Судді : підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Л.В.Суровицька