Справа № 760/627/21

Провадження № 2/760/4968/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Ішуніна Л. М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до начальника Управління патрульної поліції в м. Києві Зозулі Юрія Георгійовича про шахрайські дії,

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до начальника Управління патрульної поліції в м. Києві Зозулі Ю. Г. про шахрайські дії.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, дотримання позивачем вимог, передбачених відповідним процесуальним законодавством України, а також юрисдикційну підсудність.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, судом встановлено, наступне.

Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом просив: «1. Визнати дії комерційної фірми з назвою «Національна поліція України» - шахрайськими. 2. Повернути всі отримані кошти комерційною фірмою з назвою «Національна поліція України» з бюджету платників податків України, назад до бюджету, з урахуванням нездобутої вигоди та інфляції з 02 липня 2015 року. 3. Визнати мої сплачені раніше штрафи в комерційну фірму з назвою «Національна поліція України» - його інвестиціями в дану фірму. 4. Виплатити мені ОСОБА_1 50 % суми від усіх виписаних штрафів комерційною фірмою з назвою «Національна поліція України» з 02 липня 2915 року, з урахуванням інфляції.»

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно і статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник не з приводу цивільних правовідносин.

Як вбачається зі змісту позовних вимог підставою для звернення з указаним позовом, як вважає позивач, стали шахрайські дії Національної поліції України (стаття 190 КК України).

Також зі змісту позову вбачається, що позивач з заявою про вчинення кримінального правопорушення у правоохоронні органи не звертався, кримінальне провадження не порушено, досудове розслідування чи судовий розгляд не здійснюються.

Відповідно до статті 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

Згідно із статтею 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню в тому числі: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив, мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Отже, для визнання дій шахрайськими передбачена інша процедура захисту порушених прав особи, яка здійснюється в порядку кримінального провадження, а не встановлюється судом в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною п`ятою статті 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На виконання зазначених вимог, суд роз`яснює позивачеві, що заявлені до розгляду вимоги можуть бути розглянуті в порядку кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 124 Конституції України, статтями 19, 186, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління патрульної поліції в м. Києві Зозулі Юрія Георгійовича про шахрайські дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (частина перша статті 355 ЦПК України) або через суд першої інстанції (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л. М. Ішуніна