Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-1293-2010 р. Головуючий у 1 інстанції Орінко В.В.
Категорія 51,54 Доповідач – Суровицька Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М УКРАЇНИ
«12» травня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді – Авраменко Т.М.,
суддів – Пономаренко В.Г. , Суровицької Л.В.,
при секретарі – Слюсаренко Н.Л.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.
Зазначала, що вона є приватним підприємцем і утримує магазин в с. Василівка Бобринецького району Кіровоградської області. В магазині продавцем-реалізатором працювала відповідач, з якою 01 жовтня 2008 року було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. В результаті ревізії, проведеної в період з 09 по 10 липня 2009 року в магазині було виявлено недостачу на суму 7 878 грн.08 коп., яку відповідачка зобов’язалась відшкодувати добровільно.
Однак, повернула кошти лише в сумі 2 373 грн., решту коштів в сумі 3 509 грн. 02 коп. недостачі та 172 грн. 30 коп. збитків за зіпсовані продукти в добровільному порядку не повертає, що змусило її звернутись в суд.
Просила суд на підставі ст.134 КЗпП України стягнути з відповідачки на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 3 681 грн. 32 коп. та судові витрати.
Рішенням Бобринецького районного суду від 10 лютого 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 3 509 грн. , а також судові витрати в сумі 171 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка оскаржує рішення суду лише в частині задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і направити справу на новий судовий розгляд.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що між фізичною особою-піприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, вина відповідачки в заподіянні шкоди доведена, у зв’язку з чим вона на підставі ст.ст. 134, 135-1 КЗпП України повинна нести повну матеріальну шкоду за спричинену позивачці шкоду.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна.
За змістом ч.2 п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» , виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, суд у кожному випадку зобов’язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об’єктивного з’ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3,137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з’ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов’язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.
За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов’язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває у трудових відносинах.
При вирішенні питання про покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності також необхідно встановити наявність його вини і причинного зв’язку між його протиправними діями (бездіяльністю) і завданими збитками.
Судом встановлено, що відповідач з 01 жовтня 2008 року до 31 липня 2009 року перебувала у трудових стосунках з фізичною особою-підприємцем – ОСОБА_2, що підтверджується трудовим договором (а.с.7). Відповідач працювала продавцем-реалізатором в магазині в с. Василівка Бобринецького району.
01 жовтня 2008 року між сторонами було укладено письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.8).
Факт виконання трудових обов’язків у вказаному магазині відповідачкою не заперечується.
Покладаючи на відповідачку обов’язок по відшкодуванню позивачці матеріальної шкоди в сумі 3 509 грн., суд в рішенні не зазначив внаслідок чого виникла недостача і чи є в цьому вина відповідачки, неналежне виконання яких обов’язків призвело до шкоди і чи має місце причинний зв’язок між її діями (бездіяльністю) і завданими збитками.
За таких обставин рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим.
Також всупереч вимог ст.212 ЦПК України суд не дав належної оцінки доказам, які були надані позивачкою на підтвердження позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов’язок по доказуванню вини працівника у заподіянні шкоди, покладається на позивача.
Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей, наданим позивачкою підтверджується фактична наявність товару в магазині станом на час здійснення інвентаризації у липні 2009 року (а.с.14-20).
В інвентаризаційному описі відсутні дані про те, за який період здійснювалась перевірка .
Згідно даних інвентаризаційного опису від 09 липня 2009 року матеріально відповідальними особами, крім відповідачки є також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.14). В порушення вимог щодо порядку проведення інвентаризації позивачем не надано даних про одержання до проведення інвентаризації розписок від матеріально відповідальних осіб про здачу всіх документів і звітів до прибутку і видатку товаро- матеріальних цінностей.
Бухгалтерські документи щодо кількості та вартості товару, який обліковується, позивачем не надані. Не надані також документи, що підтверджують здачу та прийняття готівкової виручки магазину, за період, який перевірявся.
У наданих позивачкою документах не виведені наслідки інвентаризації, яка проведена.
Оскільки обставини, що мають значення для справи, а саме факт недостачі, вина відповідачки, які суд вважав встановленими, є недоведеними, висновки суду не відповідають обставинам справи, відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України це є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав його недоведеності.
На підставі п.1 ст.134, ст.135-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.2, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст.313,316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2010 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів на відшкодування матеріальної шкоди, про стягнення судових витрат, скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 3 509 грн. та судових витрат , відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя:
Судді:
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Л.В.Суровицька