Справа №22ц -639/10 Головуючий в 1 інстанції: Плахтій І.Б.
Категорія: 57 Доповідач: Завидовська – Марчук О.Г.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«14»травня 2010 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Завидовської – Марчук О.Г.,
суддів - Осіпука В.В., Данилюк В.А.
при секретарі Дуткіній Ж.П.
з участю:
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, начальника відділу державної реєстрації суб'єктів господарювання державного реєстратора ОСОБА_4, державного реєстратора суб'єктів господарювання Луцької районної державної адміністрації про визнання права власності на приватну виробничо-комерційну фірму «Алькор» та зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 19 лютого 2010 року,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 19 лютого 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до судової палати в цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді:
Справа №22ц -639/10 Головуючий в 1 інстанції: Плахтій І.Б.
Категорія: 57 Доповідач: Завидовська – Марчук О.Г.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«14»травня 2010 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Завидовської – Марчук О.Г.,
суддів - Осіпука В.В., Данилюк В.А.
при секретарі Дуткіній Ж.П.
з участю:
представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_5
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, начальника відділу державної реєстрації суб'єктів господарювання державного реєстратора ОСОБА_4, державного реєстратора суб'єктів господарювання Луцької районної державної адміністрації про визнання права власності на приватну виробничо-комерційну фірму «Алькор» та зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 19 лютого 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуальногоправа, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Оскаржуваним рішенням Луцького міськрайонного суду від 19 лютого 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Постановолено визнати за ОСОБА_3 право власності на приватну виробничо-комерційну фірму «Алькор».
Зобов'язано державного реєстратора відділу державної реєстрації суб'єктів господарювання департаменту підприємництва Луцької міської ради та державного реєстратора суб'єктів господарювання Луцької районної державної адміністрації провести державну реєстрацію відповідних змін до установчих документів приватної виробничо-комерційної фірми «Алькор» відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
В даному судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримала з підстав викладених в ній, просила рішення суду скасувати.
Представники позивача апеляційну скаргу не визнали, просили її відхилити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
При розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено і ЦК підтверджується наявними у справі належними доказами, що позивачем, як фізичною особою 9 лютого 2007 року були набуті права власника приватно-виробничу комерційну фірму «Алькор» на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ( а.с.9).
Проте відповідач не визнаючи цих прав власника позивача та порушуючи їх, зареєстрована в державному реєстрі в якості засновника ПВКФ «Алькор».
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Та обставина, що позивач набув права власності на приватно-виробничу комерційну фірму «Алькор» підтверджується наявними у справі належними і беззаперечними доказами, на які є покликання в рішенні суду ( а.с.6-10) з яких вбачається, що першим засновником і власником ПВКФ «Алькор» була ОСОБА_6 яка в липні 2000 року передала свої права власності ОСОБА_2 (а.с.88-89). 31.07 2006 року ОСОБА_2 (а.с.6) передала свої права власника фірми ОСОБА_7 , яка внесла зміни до статуту (а.с.7), була призначена її директором ( а.с. 8)і проведено державну реєстрацію змін до установчих документів (а.с. 92-97).
9 лютого 2007 року ОСОБА_7 продали корпоративні права на цю фірму відповідно до нотаріально посвідченого договору (а.с.9) ОСОБА_3, який і став директором фірми (а.с.10).
Вказаний договір на даний час, є чинним оскільки в судовому порядку недійсним визнаний не був. Крім цього, є чинним і нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 від 31.07.2006 року про передачу своїх прав власника ПВКФ «Алькор» ОСОБА_7.
Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За таких обставин справи суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність набуття ОСОБА_3 права власності на ПВКФ «Алькор» з 09.02.2007 року. Оскільки відповідач не визнає це право, станом на 19.06.2009 року вона значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України керівником даної фірми (а.с.110, то суд відповідно до вимог ст. 319 ч.1, 321 ч.ч. 1,2, 391, 392 ЦК України, правильного дійшов висновку, що право власності фізичної особи ОСОБА_3 на цю фірму підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності та зобов’язання державного реєстратора провести реєстрацію відповідних змін до установчих документів.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 не набула права власності на ПВКФ «Алькор», а тому не мала права укладати договір купівлі-продажу з ОСОБА_3, оскільки заява подана ОСОБА_2 про передачу прав та обов’язків останній на ПВКФ «Алькор», є одностороннім правочином, не заслуговує на увагу з наступних підстав.
Відповідно до ст. 203 ч.5 правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В даному випадку заява ОСОБА_2 про передачу прав та обов’язків на ПВКФ «Алькор» ОСОБА_7 вчинена в письмовій формі, підписана сторонами та нотаріально посвідчена відповідно до вимог ст. 209 ЦК України. Отже вказаний правочин є укладений належним чином, на жданий час є чинним і відповідно до нього 01.12.2006 року були зареєстровані зміни до установчих документів, а ОСОБА_7 було видано нове свідоцтво (а.с.92-97).
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач поновлена в правах засновника фірми, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки ухвала Луцького міськрайонного суду від 16.03.2009 року про задоволення заяви ОСОБА_2 про поворот виконання рішення цього ж суду від 14.11.2006 року, скасування реєстраційних дій від 30.11.2006 року, 01.12.2006 року та поновлення ОСОБА_2 в державному реєстрів якості засновника ПВКФ «Алькор» 23 березня 2010 року скасована ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, а в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування чи зміни його немає.
Керуючись ст. ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 19 лютого 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до судової палати в цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: