Справа № 2-199/10                                                                  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 квітня 2010 року                                                                 Індустріальний районний суд

        м. Дніпропетровська

У складі:    

Головуючого        – судді Галічого В.М.

    При секретарі   – Баштаненко І.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог з урахуванням уточненого позову зазначили, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що сталася 22.07.2006 року на перехресті вул. Байкальської та вул. Косіора у м. Дніпропетровську з вини ОСОБА_3, належний позивачеві ОСОБА_1 автомобіль Мерседес-Бенц, д/н НОМЕР_3, отримав технічні пошкодження. Тим самим позивачам була заподіяна матеріальна та моральна шкода. На підставі викладеного, просили суд стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 25.373,12 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 350,00 грн. витрат на проведення експертизи, 50,00 грн. витрат за довідку ДАІ, 11,00 грн. - поштові витрати, 3000,00 грн. за надання правової допомоги, а також 10.000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди. Просили також суд стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_2 5000,00 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні позивачі та їх представник заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, на їх задоволенні наполягали.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник позов визнали частково в межах суми заподіяної матеріальної шкоди, однак просили у позові відмовити, зазначивши, що за цією справою сплинули строки позовної давності.

Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що він є не належним відповідачем та позивачами пропущений строк позовної давності.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22.07.2006 р. мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Близько 17:00 годин зазначеного дня ОСОБА_3 керуючи автомобілем Фольксваген Пасат д/н НОМЕР_2 рухаючись по перехрестю вул. Косіора – вул. Байкальська в м. Дніпропетровську, не надав перевагу в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем Мерседес-Бенц д/н НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2, чим порушив п. 16.11 Правил дорожнього руху України, що спричинило ушкодження транспортних засобів.

Зазначені фактичні обставини ДТП, а також наявність вини ОСОБА_3 в її скоєні, встановлені постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2006 р., якою останній був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а/м № 3-9844/2006 а.с. 9), а отже відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України є преюдиційно встановленими і не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що співпозивачка ОСОБА_1 є власницею автомобілю Мерседес-Бенц, д/н НОМЕР_3 (а.с. 6), а співвідповідач ОСОБА_4 є власником автомобіля Фольксваген Пасат, д/н НОМЕР_2 (а.с. 8).

Розмір матеріальної шкоди, заподіяної автомобілю Мерседес-Бенц, д/н НОМЕР_3, внаслідок ДТП, відповідно до висновку спеціаліста-автотоварознавця (а.с. 10-21) склав 5678,29 грн., а розмір поновлюваного ремонту складає 13.395,20 грн. (а.с. 14). Крім того, позивачем були здійснені витрати на оплату телеграм відповідачам у розмірі 11,00 грн. (а.с. 35) та витрати на оплату довідки ДАІ в розмірі 50,00 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить висновку про те, що вони врегульовані положеннями ст. ст. 22, 1167, 1187, 1188 ЦК України.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є зокрема діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Ст. 1188 ЦК України визначений порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до якого шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Оскільки винною особою дорожньо-транспортної пригоди постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2006 р. визнано ОСОБА_3, а автомобіль, яким він керував, належить на праві власності ОСОБА_4, то заподіяна ним шкода згідно вищенаведених норм підлягає відшкодуванню як ОСОБА_3, так і ОСОБА_4

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, окремо зазначених в законі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Такими збитками вважаються зокрема витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки у відповідності з реальною вартістю на час розгляду справи пошкодженого майна, робіт, які необхідно провести для відновлення пошкодженої речі.

Суд наголошує, що реальна вартість пошкодженого майна (розмір поновлюваного ремонту), згідно з висновком спеціаліста-автотоварознавця від 01.08.2006 року складає 13.395,20 грн. (а.с. 14).

Враховуючи, що ДТП сталася з вини водія ОСОБА_3, а власником автомобіля Фольксваген Пасат, д/н НОМЕР_2, є ОСОБА_4, суд доходить висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 13.395,20 грн. у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди. Також підлягають задоволенню на підставі ст. 22 ЦК України позовні вимоги в частині відшкодування за рахунок відповідачів витрат на оплату телеграм відповідачам у розмірі 11,00 грн. та оплату довідки ДАІ в розмірі 50,00 грн. Отже загальна сума матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, складає 13.456,20 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного. Не викликає сумнівів, що в результаті ДТП позивачеві ОСОБА_1, була заподіяна певна моральна шкода, що виразилася у стражданнях та переживаннях, а також життєвих незручностях, пов'язаних з пошкодженням і неможливістю експлуатації належного їй автомобіля, необхідністю докладання додаткових зусиль до організації свого життя, у тому числі для ремонту автомобіля, звернення до суду за захистом свого права. Разом з тим, суду не надані будь-які докази, що об'єктивно свідчили б про істотність заподіяної їй моральної шкоди і настання внаслідок спірного ДТП суттєвих негативних наслідків для її психологічного та фізичного стану. З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги у відповідній частині такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 3.000,00 грн. Сума відшкодування визначена судом з урахуванням характеру та тривалості заподіяних позивачеві страждань, переживань та незручностей, а також характеру дій відповідача, що протягом тривалого часу протиправно ухилявся від відшкодування заподіяної позивачеві шкоди.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачів індексу інфляції у розмірі 11.012,32 грн. суд зазначає наступне. Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що б оржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  Отже, у зв’язку з тим, що між сторонами не склалися боргові грошові зобов’язання, то відсутня підстава для задоволення цієї вимоги.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачів 3000 грн. у якості надання юридичної допомоги, суд зазначає, що зазначені кошти були сплачені адвокату ОСОБА_5 в іншій справі. Зазначений адвокат в даній справі участі не приймав, а тому не має підстав для задоволення цієї вимоги.

Вимога позову про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрат на проведення експертизи у розмірі 350, 00 грн. також не підлягає задоволенню як необґрунтована, оскільки як вбачається з квитанції про оплату наданих експертних послуг від 01.08.2006 року (а.с. 7) вони оплачені ОСОБА_2

Строк позовної давності у спірних правовідносинах суд вважає таким, що підлягає поновленню з огляду на наступне. Судом встановлено, що один з позивачів, не порушуючи строк позовної давності, звернувся з даним позовом до відповідачів. Однак провадження у цивільній справі № 2-292/09 за позовом ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було закрито у зв’язку з відмовою останнього від позову. Згідно ч. 2 та 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди на користь ОСОБА_6 задоволенню не підлягають у зв’язку з його відмовою від свого позову до відповідачів у цивільній справі № 2-292/09.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України сплачений судовий збір (а.с. 2, 3) підлягає стягненню з відповідачів на користь ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 1167, 1172, 1187, 1188  ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити частково.

Строк позовної давності – поновити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 16.842, 76 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот сорок дві гривні 76 коп.), у тому числі 13.456, 20 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 3.000, 00 грн. у відшкодування моральної шкоди та 386, 56 грн. судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної силі після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                 В.М. Галічий