Справа № 2-552/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

         30 березня 2010 року                              Індустріальний районний суд

                                                           м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого     – судді Галічого В.М.

При секретарі     – Баштаненко І.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди .

В обґрунтування своїх позовних вимог в ході судового засідання,  позивач посилався на те, що 25.04.2008р. о 13 год. 00 хв. у м. Дніпропетровську на пр. Правда сталося ДТП за участю автомобіля «Міцубісі Аутлендер», НОМЕР_1, під керуванням позивача та автомобіля «ЗАЗ 110557», НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2008 року відповідача ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Згідно висновку спеціаліста від 20.05.2008р. № А74/08 матеріальна шкода складає 32 310, 06 грн. Крім того, позивачем були понесені витрати по сплаті вказаного висновку у розмірі 500 грн. Автомобіль «ЗАЗ 110557», НОМЕР_2,  належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності. Також позивачу було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 5 000, 00 грн. З урахуванням викладеного просив стягнути з відповідачів солідарно на його корить 37 810, 06 грн. та судові витрати.      

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду надав письмові заперечення проти позову (а.с. 178-179), в яких посилається на те, що автомобіль «ЗАЗ 110557», НОМЕР_2, був залишений відповідачу ОСОБА_3 для технічного обслуговування. Питання щодо можливого керування вказаним автомобілем між ними не обговорювалась.

Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання не з’являвся, фактичне місце його проживання невідоме, про час і місце розгляду справи повідомлявся через оголошення у пресі (а.с. 176, 186), про причини неявки суд не повідомляв. За таких обставин на підставі ч. 9 ст. 74 ЦПК України та ч. 4 ст. 169 ЦПК України відповідач вважається повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.04.2008р. о 13 год. 00 хв. у м. Дніпропетровську на пр. Правда сталося ДТП за участю автомобіля «Міцубісі Аутлендер», НОМЕР_1, під керуванням позивача та автомобіля «ЗАЗ 110557», НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3

Вина ОСОБА_3 у вчинені зазначеної ДТП встановлена постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2008 року, відповідно до якої відповідач визнаний винним у вчинені правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу (а.с. 13).

Згідно висновку спеціаліста автотоварознавця судового експерта ОСОБА_4 від 20.05.2008 року № А74/08  вартість матеріальної шкоди, що завдана позивачу, як власнику автомобіля «Міцубісі Аутлендер», НОМЕР_1, складає 32 310, 06 грн. (а.с. 17-52).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистими немайновими правами фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, яка її завдала.

У відповідності зі ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі, володіє транспортним засобом.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 зі змінами: «власником джерела підвищеної небезпеки вважається юридична особа, або громадянин, який здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки, в силу права власності, повного господарського  володіння, оперативного управління, або на іншій підставі (договір оренди, довіреності).

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з досліджених у судовому засіданні матеріалів адміністративної справи № 3-969208 у відношенні ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП, автомобіль «ЗАЗ 110557», НОМЕР_2, належить ОСОБА_2 на праві власності.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_3 неправомірно заволодів, належним йому транспортним засобом, у зв’язку з чим останній вибув з його володіння під час спірної ДТП, суд оцінює критично, оскільки факт неправомірного заволодіння ОСОБА_3 транспортним засобом «ЗАЗ 110557», НОМЕР_2, не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6, володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини.

Відповідачем ОСОБА_2 не було надано будь-яких доказів щодо неправомірного заволодіння ОСОБА_3. автомобілем «ЗАЗ 110557», НОМЕР_2. Під час скоєння ДТП відповідач ОСОБА_3. керував зазначеним автомобілем, маючи при собі свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб «ЗАЗ 110557», НОМЕР_2, що передав йому ОСОБА_2 разом з автомобілем, однак не мав довіреності на право керування транспортним засобом «ЗАЗ 110557».        

Враховуючи зазначене, суд вважає, що існують правові підстави для цивільно-правової відповідальності з боку відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за скоєння ДТП (протиправні діяння, наслідки у вигляді шкоди, причинний зв’язок між протиправними діями та наслідками, вина) та з відповідачів належить стягнути на користь позивача солідарно матеріальну шкоду в сумі 32 310, 06 грн. Також підлягають задоволенню на підставі ст. 22 ЦПК України позовні вимоги в частині відшкодування за рахунок відповідача витрат за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 500, 00 грн., що підтверджується довідкою (а.с. 10).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав.

На підставі ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступені вини особи, що заподіяла моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а так само з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром і не пов'язаний з розміром цього відшкодування.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами: під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги у відповідній частині такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 2.000, 00 грн. Сума відшкодування визначена судом з урахуванням характеру та тривалості заподіяних позивачеві страждань, переживань та незручностей.

Окрім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 328, 10 грн. та витрати на  інформаційно-технічне забезпечення – 30 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись, ст. ст. 16, 23, 1167, 1168, 1187, ЦК України, Пленумом Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, Постановою пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 року № 4, з подальшими змінами, ст. ст.  10, 11, 89, 208-210, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 35 168, 16 (тридцять п’ять тисяч сто шістдесят вісім гривен 16 коп.) у тому числі 32 810, 06 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 2 000, 00 грн. у відшкодування моральної шкоди та 358, 10 грн. судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної силі після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                                                           В.М. Галічий