Справа № 199/288/21

(2-н/199/31/21)

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

20.01.2021 року        Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Авраменко А.М., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, –

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2021 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась заявник із вищевказаною заявою про видачу судового наказу, в якій просила суд видати судовий наказ про стягнення з боржника щомісячно аліментів на утримання спільних дітей сторін, посилаючись окрім іншого в тексті позову на те, що діти мешкають разом із нею.

Ознайомившись із матеріалами заяви про видачу судового наказу, приходжу до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, відповідно до ст.165 ч.1 п.1 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог ст.163 ЦПК України.

Згідно норми ст.163 ч.2 п.5 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

А відповідно до ст.163 ч.3 п.4 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

При вирішенні питання про відповідність заяви про видачу судового наказу наведеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства, слід враховувати, що до заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини підлягають застосуванню і норми СК України, який регулює питання сплати аліментів (п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 від 23.12.2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження»).

Так, частиною 3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 5 ст.183 СК України встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

Таким чином, виходячи з змісту наведених положень ст.ст.181, 183 СК України право на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини має лише той з батьків/законних представників, з яким проживає дитина та на утриманні якого ця дитина перебуває.

Разом з тим, як слідує зі змісту заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу, остання в тексті заяви посилається на проживання з нею спільних дітей сторін та перебування їх на утриманні заявника, однак посилання на докази даних обставин в тексті заяви про видачу судового наказу відсутні, не долучені такі докази і до матеріалів заяви про видачу судового наказу в якості додатків, що є порушенням вимог ст.163 ч.2 п.5 ЦПК України, ст.163 ч.3 п.4 ЦПК України. Такими доказами могла б бути довідка про склад сім`ї позивача і реєстрацію місця проживання.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи наведені положенням ЦПК України та СК України, приходжу до висновку про необхідність відмови заявнику у видачі судового наказу на підставі ст.165 ч.1 п.1 ЦПК України у зв`язку із тим, що зміст заяви про видачу судового наказу та долучені до неї документи не відповідають вимогам ст.163 ч.2 п.5, ст.163 ч.3 п.4 ЦПК України в частині не зазначення в тексті заяви посилання на докази та не долучення таких доказів на підтвердження заявлених заявником фактів проживання разом із нею спільних дітей сторін та перебування цих дітей на утриманні заявника.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ст.166 ЦПК України відмова у видачу судового наказу з викладених вище підстав не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом ІІ ЦПК України, після усунення її недоліків. В даному випадку після додання доказів на підтвердження факту проживання дітей із заявником та перебування їх на утриманні заявника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.160, 161, 165, 166, 258-261, 263, 352, 353, 354, 355 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.

Роз`яснити заявнику, що у відповідності до ст.166 ч.1 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом ІІ ЦПК України, після усунення її недоліків.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.261 ЦПК України з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя        А.М. Авраменко