19.01.2021

Справа 721/33/21

Провадження 2/721/4/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Путильський районний суд Чернівецької області в складі:

Головуючого судді: Стефанко У.Д.

за участю секретаря: Мигирян Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Путильського районного суду Чернівецької області справу за поданням начальника Путильського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лікаря І.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа ,-

ВСТАНОВИВ:

Начальник Путильського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лікар І.В. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа.

Посилається на те, що на виконанні Путильського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває постанова Шевченківського районного суду м. Чернівці №727/2226/19 від 09.04.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в сумі 10200 гривень. 14.05.2019 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Крім цього посилається на те, що державним виконавцем 15.05.2019 року та 05.11.2019 року надсилались листи з рекомендованими повідомленнями на адресу боржника, однак останній у відділ не з`явився та виконавчий лист про стягнення заборгованості не виконує.

Просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , с. Петраші, Путильського району, Чернівецької області до виконання зобов`язань, покладених на нього постановою №727/2226/19 від 09.04.2019 року .

Сторони по виконавчому провадженню в судове засідання не викликались у відповідності до вимог ч. 4 ст. 441 ЦПК України.

Від начальника Путильського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лікая І.В. надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом, належними доказами по справі встановлено, що на виконанні Путильського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває постанова Шевченківського районного суду м. Чернівці № 727/2226/19 від 09.04.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в сумі 10200 гривень /а.с.12/. Державним виконавцем 14.05.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59110411 на виконання зазначеного виконавчого листа /а.с.4/.

Згідно відповіді, наданої на запити Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують доходи та про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, та осіб-боржників, які отримують пенсії, будь-якої інформації щодо ОСОБА_1 не знайдено /а.с.9,10/.

З інформації, наданої МВС України за боржником відсутні зареєстровані на праві власності транспортні засоби /а.с.8/.

Крім цього, згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України боржник ОСОБА_1 перетинав державний кордон України в період часу з 28.08.2019 року по 16.04.2020 року /а.с.7/.

Згідно копій викликів Путильського відділу ДВС державним виконавцем 15.05.2019 року та 05.11.2019 року надсилались листи з рекомендованими повідомленнями на адресу боржника /а.с.5,6/.

21.12.2020 року начальником відділу Путильського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лікарем І.В. була винесена постанова про арешт коштів боржника в Першому Українському Міжнародному Банку ПУМБ у зв`язку з невиконанням рішення суду /а.с.21/.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст.6 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п. 1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Застосування визначених ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації всіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст.33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого майнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

В матеріалах справи та виконавчого провадження, доданих начальником Путильського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) до подання, не додані докази того, що боржник отримав повідомлення про виклики та постанову про відкриття виконавчого провадження, тобто відсутні об`єктивні дані про те, що громадянин ОСОБА_1 свідомо не виконує зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 2, 4 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п. 1-9 ч. 1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Відмовляючи в задоволенні подання, суд виходить з того, що наявність лише самого зобов`язання не наділяє відділ ДВС правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Особа, що має невиконані зобов`язання, не може вважатись винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежного.

Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, подання розглядається судом негайно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання та чи взагалі особа є боржником.

З матеріалів, долучених до подання не вбачається підстав для обмеження у праві виїзду громадянки ОСОБА_1 за межі України, оскільки подання обґрунтовується лише на обставинах перебування останнього у статусі боржника.

При цьому, суд виходить з того, що особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатись винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежного.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

На основі всебічно з`ясованих обставин, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 124 Конституції України, ст.ст. 313 ЦК України, ст.ст. 13, 18, 259-261, 441, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання начальника Путильського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лікаря І.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа -  відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Чернівецького апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:                        У.Д. Стефанко