2-6164/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2009 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Щербини С.В., при секретарі - Лясковської Г.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці і соціального захисту населення та Департаменту праці і соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської Ради про визнання неправомірною виплати щорічної допомоги на оздоровлення в меншому розмірі, ніж передбачено законом та стягнення недоотриманих сум, -
В С Т А Н О В И В :
03.06.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці і соціального захисту населення про стягнення суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення.
Позивач в своєму позові вказав, що він має право на пільги і компенсації встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для осіб, які евакуйовані у 1986 році із зони відчуження. В період 2001-2007 роки йому виплачувалась щорічна допомога в меньшому розмірі ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в зв’язку з чим він звернулась до суду з даним позовом, та просив стягнути з відповідача суму недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за період 2001-2007 роки, у розмірі 5528,50 грн.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнив, обставини, викладені в позові, підтвердив, просив стягнути з відповідача недотриману грошову допомогу на оздоровлення за 2001-2009 роки в сумі 8818,50 грн., а також просив поновити строк звернення до суду з даним позовом через суперечливе законодавче регулювання даного виду правовідносин та судову практику з цього питання.
Представник управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської Ради в судове засідання не з’явися, про день слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомив.
Вислухавши пояснення позивача , дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено, ОСОБА_1 є постаждалим в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС, має право на пільги і компенсації встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для осіб, які евакуйовані у 1986 році .
Незважаючи на те, що відповідно до абз. 3, ч. 4,7 ст 48 Закону України від 28.02.1991 р. №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення для вказаної категорії особі повинна виплачуватись в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на момент виплати, але органом соціального захисту населення фактично нараховувалась і виплачувалась компенсація в меншому розмірі.
Розмір недоплат в зазначений період часу від повідно склав: за 2001-2009 роки, відповідно до наданого розрахунку з яким суд погоджується склав 8818,50 гривень.
Твердження представника відповідача, по аналогічним розглянутим судами справам, про те, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу повинна здійснюватись за 2001-2005 р.р. на підставі постанови КМУ “Про компенсації виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 р. №826 в розмірі 26,70 грн., а за 2006-2007 р.р. на підставі постанови КМУ “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 12.07.2005 р. № 562, в розмірі 120 грн. є хибними виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ст. 92 п.1 Конституції також встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов’язки громадянина. Тому виходячи із загальних засад пріоритетності законів України над нормативно-правовими актами, при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст. 48 ЗУ від 28.02.1991 р. №796-ХІІ , а не постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. №826 та від 12.07.2005 р. №562, які мають меншу юридичну силу. Посилання представника відповідача на ст. 117 Конституції є також необґрунтованими, оскільки вказаною нормою передбачено обов’язкове виконання постанов КМУ, які прийняті в межах своєї компетенції, а не всупереч діючим законам, які мають більшу юридичну силу ніж постанови уряду.
Крім того, звернення позивача з позовом у 2009 р. викликане поважними причинами, так як на час виникнення частини спірних правовідносин не діяв КАС України, а тривалість загального строку позовної давності, передбачено ЦПК України значно більше. Також тривала і послідовна практика уряду та органів соціального захисту населення по нарахуванню та виплаті даного виду допомоги всупереч положенням закону від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ на підставі постанов КМУ від 26.07.1996 р. №826 та від 12.07.2005 р. №562, при наявності суперечливої та непослідовної судової практики з цих питань створювала впевненість відповідної категорії осіб, в т.ч. у позивача, відсутності перспектив і механізму захисту його порушеного права на отримання передбаченої законом державної матеріальної допомоги. Тільки 09.07.2007 р. рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України п.30 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 р.” яким зупинено на 2007 р. дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців 2,3,4,5.6,7 ч.1 ,3, абз.2,3,4,5,6.7 ч.4,7 ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Таким чином, суд вважає, що причина пропуску строку звернення з позивача з адміністративним позовом є поважною, тому необхідно поновити строк та розглянути позов за весь період заявлених вимог.
Керуючись ст. ст.7-12,69-86, 128 ч.4, 136, 158-164 КАС України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Стягнути з Департамента праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської Ради на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2001-2009 роки в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, що були встановлені законодавством на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення в загальній сумі 8818,50 грн.
Постанова набирає чинності через 10 днів з моменту її проголошення. Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м.Миколаєва в строк та порядок, передбачений ст.186 КАС України.
Суддя: С.В.Щербина