Справа № 638/637/21

Провадження № 2-о/638/73/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі судді Поволяєвої О.В., за участю секретаря Лаптійчук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , заінтересована особа - Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про встановлення факту смерті,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою, в якій просить, з метою подальшої реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного свідоцтва про смерть, встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Місце смерті: Луганська область, м. Ровеньки, дата настання смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви зазначено, що заявник є сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 від хвороби. Отримати свідоцтво про смерть у відділі реєстрації актів цивільного стану не є можливим, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Встановлення факту смерті необхідне заявнику для отримання свідоцтва про смерть на території України.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 січня 2021 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, вимоги заяви підтримала, просила їх задовольнити.

Представник зацікавленої особи в судове засідання не з`явився, подав до суду пояснення, відповідно до яких Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) заперечень щодо встановлення факту смерті не має, просить розглянути справу за відсутністю представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно довідки № 6326-1781 від 17 листопада 2014 року, виданої Управлінням соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 , яке видане міським відділом реєстрації актів цивільного стану Луганської області, актовий запис № 165 від 19 листопада 1967 року, вбачається, що батьками ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

З копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , вбачається, що він виданий на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Дібровка, М-Висковського району Кіровоградської області. Остання була зареєстрований з 16 січня 1970 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Представником заявника надано копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 03 вересня 2020 року відділом запису актів цивільного стану Ровеньківського міського управління юстиції, згідно якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території м. Ровеньки.

Крім того, на підтвердження факту смерті ОСОБА_3 представником заявника надано до суду копію лікарського свідоцтва про смерть № 871 від 22 серпня 2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ровеньки, причина смерті - церебральний атеросклероз.

29 грудня 2020 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) винесено відмову у проведенні державної реєстрації смерті № 9154/22.1-32, в якій зазначено, що заявником для підтвердження факту смерті ОСОБА_3 пред`явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року з № 1150/13024.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» м. Ровеньки Луганської області відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пунктом 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 за № 1150/13024; фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 за № 1150/13024; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України актом цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. Згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

У зв`язку з тим, що смерть ОСОБА_3 настала в населеному пункті, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, суд дійшов висновку щодо неможливості отримання заявником лікарського свідоцтва про смерть встановленого зразка, виданого компетентним органом державної влади України.

Відповідно до роз`яснень, наданих в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Оцінюючи надані заявником докази, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Допустимими за змістом ч. 1 ст. 78 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким врегульовано особливості статусу тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Як вбачається з роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в інформаційному листі щодо окремих питань застосування Закону України від 4 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України», питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду відповідної категорії справ.

Крім того, суд враховує, що згідно положень ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Вказане завдання превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Враховуючи вказані вище положення законодавства України, практику Європейського суду з прав людини, завдання забезпечення справедливості цивільного судочинства та гарантування прав і свобод осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, а також оцінюючи зібрані у справі докази як окремо, так і в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку щодо доведеності факту смерті ОСОБА_3 та наявності підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. 2, 4, 10, 76-80, 89, 90, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315-319, 352, 354 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації фактичного місця проживання/перебування як взятої на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) - ОСОБА_2 про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Дібровка, М-Висковського району, Кіровоградської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ровеньки, Луганської області.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя О.В. Поволяєва