Справа № 203/3524/20

Провадження № 2-а/0203/2/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дьоміної А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області сержанта поліції 3 батальйону 4 роти Скляр Романа Сергійовича, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дії та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

02 жовтня 2020 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з адміністративною позовною заявою до поліцейського Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області сержанта поліції 3 батальйону 4 роти Скляр Романа Сергійовича (далі - відповідач-1), Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправною постанову серії ЕАМ № 3185731 від 24.09.2020 року, винесену поліцейським Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області сержантом поліції Скляр Романом Сергійовичем по справі про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП;

- скасувати постанову серії ЕАМ № 3185731 від 24.09.2020 року, винесену поліцейським Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області сержантом поліції Скляр Романом Сергійовичем по справі про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП;

- провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 121 КУпАП - закрити.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 24.09.2020 року він керував транспортним засобом Fiat Doblo, д.н.з. НОМЕР_1 , та був зупинений відповідачем-1, який виніс оскаржувану постанову та наклав на нього адміністративне стягнення у розмірі 340,00 грн, у зв`язку з порушенням п. 31.3 б) Правил дорожнього руху (ПДР). За поясненнями позивача, сержант поліції зробив висновок, що позивач порушив ПДР, бо не провів технічний контроль свого легкового автомобіля, який належить йому на праві власності як суб`єкту господарювання. Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та висновки відповідача-1 помилковими, бо обов`язковість технічного контролю легкових автомобілів законодавство ставить у залежність не від особи, якій належить право власності на такі автомобілі, а в залежність від способів їх використання: або в якості таксі, або для перевезення пасажирів чи вантажів з метою отримання прибутку.

Також позивач, посилаючись на норми Закону України «Про дорожній рух» та положення Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зазначив, що легкові автомобілі підлягають обов`язковому технічному контролю лише у випадку, якщо вони використовуються для перевезення пасажирів та вантажів з метою отримання прибутку та мають строк експлуатації понад два роки. При цьому, як зазначив позивач, транспортний засіб, яким він керував та вага якого згідно зі свідоцтвом про реєстрацію не перевищує 3500 кг, а кількість місць для сидіння у ньому не перевищує восьми, не враховуючи місця водія, є легковим автомобілем. Як зазначив позивач, його транспортний засіб не використовується як таксі або для перевезення вантажу з метою отримання прибутку, а лише для перевезення документів та співробітників підприємства без отримання за такі перевезення будь-якого прибутку.

Тому, позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), та постанова серії ЕАМ № 3185731 від 24.09.2020 року, винесена відповідачем-1, є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 121 КУпАП - закриттю.

Від відповідача-1 та відповідача-2 до суду надійшли відзиви на позовну заяву.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, в обґрунтування своїх заперечень проти адміністративного позову відповідач-1 вказав, що оскаржувана постанова повністю відповідає вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не автоматичному режимі. Як зазначив відповідач-1, 24.09.2020 року ним була винесена оскаржувана постанова за ч. 3 ст. 121 КУпАП, бо позивач, який керував транспортним засобом Fiat Doblo, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Дніпрі по вул. Василя Чапленка в районі буд. 24, обладнаний засобами пасивної безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки та не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив п. 31.3 б) ПДР. При цьому, посилаючись на норми Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про Національну поліцію», Правила дорожнього руху, відповідач-1 зазначив, що з метою забезпечення безпеки дорожнього руху транспортні засоби, що підлягають проходженню обов`язкового технічного контролю, мають пройти його у встановленому порядку в органах МВС України, а кожен водій зобов`язаний стежити за технічним станом свого транспортного засобу та контролювати його. Тому, відповідач-1, посилаючись на положення ст. 36 КУпАП, зазначив, що він дійшов висновку про необхідність притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Також відповідач-1 зазначив, що під час винесення оскаржуваної постанови ним було дотримано порядок проведення скороченого провадження з розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці вчинення адміністративного правопорушення. Процедура розгляду справи була ним зафіксована на нагрудний відеореєстратор відповідача-1, проте такий не було збережено з дня вчинення правопорушення з огляду на закінчення термінів зберігання відеозаписів. У зв`язку з тим, що інформація про оскарження постанови по даній справі надійшла до відповідача-2 06.11.2020 року, у відповідача-1 відсутня можливість надати відеозапис до суду.

З приводу позовної вимоги про визнання протиправною оскаржуваної постанови відповідач-1 зазначив, що за ст. 286 КАС України під час вирішення судами справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності спосіб захисту шляхом визнання постанови (інших рішень) про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною чинним законодавством не передбачено.

З огляду на викладене, відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що вважає оскаржувану постанову такою, що в повному обсязі відповідає нормам чинного законодавства України. Його пояснення по суті відповідають поясненням відповідача-1, які описані судом вище.

З огляду на це, відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просить суд відмовити у їх задоволенні повністю.

Відповідач-3 у встановлений судом строк не надав відзиву на позовну заяву.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Адміністративний позов не відповідав вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, тому ухвалою суду від 07 жовтня 2020 року був залишений без руху з наданням позивачу п`ятиденного строку для усунення недоліків шляхом надання до суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору на суму 420,40 гривень (а.с. 12-13).

23 жовтня 2020 року у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви та надав суду заяву про усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору у розмірі 420,40 грн (а.с. 18-19).

Ухвалою суду від 02 листопада 2020 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а.с.20).

Ухвалою суду від 30 листопада 2020 року було залучено до участі в адміністративній справі в якості співвідповідача (відповідача-3) - Департамент патрульної поліції Національної поліції України (а.с.31-32).

У судове засідання учасники справи не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Представник позивача адвокат Дударенко А.Д. до початку судового засідання засобами електронного зв`язку 06.01.2021 року надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, зазначила, що позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач-1 та представник відповідача-2 разом з відзивами на позовну заяву надали суду клопотання про розгляд адміністративної справи за їх відсутності.

Відповідач-3 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд, з урахуванням положень ч. 3 ст. 194, ч. 1, ч. 3 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України, розглянув справу за відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 вересня 2020 року відповідачем-1 було винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 3185731, від 24.09.2020 року. За відомостями зі вказаної постанови, 24.09.2020 року о 12:22 годині в м. Дніпрі по вул. Василя Чапленка, 24, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Fiat Doblo, д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив п. 31.3 б) ПДР - експлуатація транспортних засобів, які не пройшли обов`язків технічний контроль. З урахуванням встановлених обставин, на підставі ст. 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП, відповідач-1 наклав на позивача штраф у розмірі 340,00 грн (а.с. 6-7).

За відомостями з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, Fiat Doblo характеризується як загальний легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, з повною масою 2115 кг (а.с.8).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАМ № 3185731 від 24.09.2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

У відповідності пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), поліція відповідно до покладених на неї завдань зокрема регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (в редакції, чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до підпункту б) пункту 31.3 Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, зокрема, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Відповідно до частини 3 статті 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про дорожній рух», технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».

Положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 року № 137 «Про затвердження Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу» та ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» передбачена періодичність проходження обов`язкового технічного контролю вантажних автомобілів, вантажопідйомністю до 3,5 тонни із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.

Аналіз викладених вище норм вказує, що обов`язковому технічному контролю кожні два роки підлягають транспортні засоби, зокрема легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, якщо строк їх експлуатації перевищує два роки.

Так, за поясненнями позивача, транспортний засіб, яким він керував, використовувався ним без мети отримання прибутку для перевезення документів або співробітників. Відповідач не спростував вказаних тверджень позивача належними та допустимими доказами на виконання ст. 77 КАС України.

Також відповідачем-1 не зафіксоване належним чином порушення позивачем Правил дорожнього руху щодо керування транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки та ременем безпеки, не пристебнутим ременем безпеки. Тобто не доведено правомірності застосування положень ст. 36 КУпАП під час накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Крім того, суд бере до уваги те, що в оскаржуваній постанові відповідачем-1 не зазначено про фіксацію порушення за допомогою технічних засобів фото- або відеозапису. Під час судового розгляду судом було встановлено, що відповідачами не долучено до матеріалів справи відеозапису з відеореєстатора, з приводу чого суд зазначає таке.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/855/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

У постанові від 15.11.2018 року Верховний Суд в рамках справи № 524/5536/17 Суд сформулював правовий висновок про те, що в постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в обов`язковому порядку повинно бути зазначено технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а, що у постанові про порушення ПДР обов`язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото- чи відеозапис порушення.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, співробітники поліції, суб`єкти владних повноважень, зобов`язані застосовувати вказані правові позиції у своїй діяльності щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Таким чином, відповідачами не доведено належними та допустимими доказами наявності події та складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 121 КУпАП в діях позивача.

З приводу посилань позивача на те, що йому не було забезпечене право на захист суд зазначає, що такі посилання не беруться судом до уваги з огляду на їх недоведеність.

З приводу порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки не в автоматичному режимі, суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частинами першою-третьою, п`ятою-шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою-третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1-126, частинами першою, другою, четвертою статті 126) тощо.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

Аналіз положень частин першої - третьої статті 258 КУпАП дозволяє дійти висновку, що їх дія поширюється:

1) на правопорушення, визначені в частині першій цієї статті;

2) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

3) на випадки, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно на спірні правовідносини поширюється дія положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121,статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбаченого частиною 3 статтею 121 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов`язок складати протокол про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача-1 та відповідача-2 щодо дотримання під час винесення оскаржуваної постанови порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України», Суд вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи вищенаведені норми та фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм діючого законодавства, відповідачі не довели правомірності прийнятої постанови у справі про адміністративне правопорушення, а відсутність доказів вини позивача свідчить про протиправність постанови суб`єкта владних повноважень. Водночас за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право прийняти одне з передбачених ч. 3 ст. 286 КАС України рішень, зокрема, про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та закриття справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 286 КАС України, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та скасувати оскаржувану постанову, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача - закрити, у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про судові витрати.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині позовних вимог щодо скасування постанови серії ЕАМ № 3185731 від 24.09.2020 року, винесеної поліцейським Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області сержантом поліції Скляр Романом Сергійовичем по справі про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП та закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 121 КУпАП - задовольнити, в іншій частині, а саме щодо визнання постанови серії ЕАМ № 3185731 від 24.09.2020 року протиправною - відмовити.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне, з урахуванням вимог ст. 139 ЦПК України, рішення суду про часткове задоволення адміністративного позову, з відповідача-3 на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 280,30 грн (квитанція про сплату судового збору № 7BX8-AK3X-2X01-86H7 від 21.10.2020 року на суму 420,40 грн).

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області сержанта поліції 3 батальйону 4 роти Скляр Романа Сергійовича, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дії та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАМ № 3185731 від 24.09.2020 року, винесену поліцейським Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області сержантом поліції Скляр Романом Сергійовичем по справі про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 121 КУпАП - закрити.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048; код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 280,30 грн (двісті вісімдесят гривень 30 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ф.М. Ханієва