КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

при секретарі судового засідання Сливі М.Ю.

за участю прокурора Мороза І.О.

представника Безкровного М.Г.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Офісу Генерального прокурора Мороза І.О., на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Мороза І.О., про накладення арешту майно, а саме на: грошові кошти в національній валюті в сумі 800 344,3 грн., які виявлені та вилучені 12 жовтня 2020 у ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 у транспортному засобі марки Ford Transit білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , в конвертах з рукописними надписами адрес та найменуванням аптек.

____________________________

Унікальний номер справи: 761/32799/20 Категорія: ст. 170 КПК України

Номер апеляційного провадження: 11-сс/824/201/2021

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Мартинов Є.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Присяжнюк О.Б.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення не доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу Офісу Генерального прокурора Мороз І.О., просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою клопотання прокурора задовольнити та накласти арешт на майно.

Згідно доводів апеляційної скарги, ухвала слідчого судді є незаконною, необгрунтованою, а висновки викладені в ній не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, апелянт вказує на наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження. Зокрема, прокурор посилається на ті обставини, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Також, як зазначає Мороз І.О. , дане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №32020100110000040.

Крім того, як вбачається з апеляційної скарги, учасниками обшуку, проведеного 12 жовтня 2020 року, не надано будь-яких документів, які могли б підтвердити законність походження вказаних грошових коштів.

На переконання органу досудового розслідування, слідчий суддя, розглядаючи клопотання не навів жодних мотивів, які могли б бути підставою для відмови у накладенні арешту на майно.

Разом з тим, на апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Офісу Генерального прокурора Мороза І.О., надійшли заперечення представника ТОВ «Астарта», адвоката Безкровного М.Г.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, представника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, Слідчим управлінням фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32020100110000040 від 31 липня 2020 року за ч. 3 ст. 212 КК України.

Згідно доводів сторони обвинувачення, в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що службові особи ТОВ «Астарта», засновником якого є ОСОБА_2 , яка одночасно значиться засновником ТОВ «Галатея-Фарм» та ряду інших суб`єктів господарювання, у період 2018-2020 років, шляхом виплати заробітної плати в «конвертах» та реалізації фармацевтичних препаратів рецептурного обмеження поза обліком, умисно ухилися від сплати податків та зборів на загальну суму 198 800 000 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

12 жовтня 2020 року, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року, в рамках вказаного кримінального провадження, проведено обшук транспортного засобу марки Ford Transit білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 та який фактично використовується у фінансово-господарській діяльності ТОВ «Астарта». В ході обшуку виявлено та вилучено грошові кошти в національній валюті в сумі 800 344,3 грн.

Постановою старшого слідчого з ОВС 1-го відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління Офісу великих платників податків ДФС Лакей Ф.М. від 13 жовтня 2020 року вище зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 32020100110000040.

Також, прокурором було подано до суду клопотання про арешт вилучених грошових коштів з метою збереження речових доказів.

Відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора, слідчий суддя постався на недоведеність стороною обвинувачення необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

З висновками слідчого судді колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, в ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

У відповідності до вимог ст. 171 КПК України, звертаючись з клопотанням про арешт майна, слідчий, прокурор має обґрунтувати свої вимог щодо наявності підстав для застосування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження викладених у клопотанні доводів.

Не доведення вказаних обставин, згідно з положеннями ч. 1 ст. 173 КПК України, є підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Також, чинним кримінальним процесуальним законом передбачено, що однією з підстав для накладення арешту на майно є обґрунтованість підозри.

В клопотанні про арешт майна прокурор зазначає, що відповідно до висновку економічного дослідження № 21/07 від 21 липня 2020 року, службові особи ТОВ «Астарта» ухиляються від сплати податків та зборів на загальну суму 198 800 000 грн. (в тому числі податку на прибуток підприємства, податку на додану вартість, податку з доходу фізичних осіб, військового збору), що є особливо великим розміром. Проте, вказаний висновок фактично базується виключно на поясненнях ОСОБА_4 , яка спирається на власні припущення та на базові арифметичні знання, без будь-якого документального підтвердження, що свідчить про необґрунтованість підозри ТОВ «Астарта».

Крім того, сукупність наданих суду матеріалів не містить відомостей, які б давали розумні підстави і підозри вважати грошові кошти доказом злочину, зокрема, що вони є об`єктом кримінально протиправних дій, набуті незаконним шляхом, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на їх не відповідність ст. 98 КПК України.

Таким чином, прокурором, в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні.

Наявність постанови про визнання майна речовим доказом не може бути беззаперечною підставою для накладення арешту на майно у разі відсутності розумних підстав і підозр вважати його доказом злочину.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді, а відтак не вбачає підстав для її скасування, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора, за викладених в ній доводів, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Мороза І.О., про накладення арешту майно, а саме на: грошові кошти в національній валюті в сумі 800 344,3 грн., які виявлені та вилучені 12 жовтня 2020 у ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 у транспортному засобі марки Ford Transit білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , в конвертах з рукописними надписами адрес та найменуванням аптек, залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Офісу Генерального прокурора Мороза І.О., - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Паленик І.Г.